Іменем України
27 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі ВКЗ із ДУ "Київський слідчий ізолятор" матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 , на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року,
за участю сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_7
за участю сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Цим вироком, ухваленим у кримінальному провадженні №12018100080010070 від 14.12.2018 року щодо обвинуваченого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в Республіці Молдова, з повною середньою освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого: 1) 10.03.2004 Замостянським районним судом міста Вінниці за ч. 1 ст.14 ч. 3 ст. 185; ч. 1 ст. 187; ч. 3 ст. 185; ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; 2) 03.09.2013 Євпаторійським міським судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, -
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді двох років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 9000 грн.
Цим вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнаний винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно.
Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, 09.11.2018, знаходячись за місцем мешкання ОСОБА_8 , а саме в квартирі АДРЕСА_2 , проводив ремонтні роботи. При цьому, у даній квартирі він побачив пилосос, мікрохвильову піч, шліфувальну машину, монітор, музичний центр, які вирішив таємно викрасти, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення.
З метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_6 , 09.11.2018, у денний час, продовжуючи знаходитись у приміщенні вказаної квартири, скориставшись тим, що ОСОБА_8 відсутня, і ніхто не спостерігає за його діями, з метою обернення на свою користь і особистого збагачення, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_8 , а саме: мікрохвильову піч «Gorenje Mo-17 MW», вартість якої становить 1079 грн. 00 к.; домашній кінотеатр «JVC TN-U1» серійний № 152с5305, вартість якого становить 3843 грн. 00 к.; монітор «Philips TFT-LCD 190-с», серійний № bz5а0701325039, вартість якого становить 1654 грн. 00 к.; фен для волосся «ROVENTA CV 5330» серійний № 3215к, вартість якого становить 396 грн. 00 к.; пилосос «SAMSUNG», вартість якого становить 1354 грн. 00 к.; шліфувальний електро-інструмент для будівництва «DWT», вартість якого становить 899 грн. 00 к. Загальна сума матеріального збитку становить 9225 грн. 00 к.
Таємно викравши чуже майно, яке належить ОСОБА_8 , ОСОБА_6 прослідував до ломбарду «Скарбниця», що розташований по пр. Перемоги, 104 у м. Києві, де заклав викрадене, а отримані грошові кошти витратив на власні потреби.
Не погодившись з цим рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить: вирок Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року - змінити в частині призначеного покарання, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк два роки; визначити обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вказані апеляційні вимоги вмотивував тим, що оскаржуваний вирок є занадто суворим, а тому підлягає зміні. Зокрема, судом не було встановлено обставин, які пом'якшують покарання, відповідно до статті 66 КК України, при цьому суд першої інстанції не врахував щире каяття обвинуваченого та наявність на утриманні в останнього малолітньої дитини та хворої матері, яка потребує стороннього догляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого, який взявши захист своїх прав і інтересів на себе підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити її без задоволення, а вирок суду - без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, за обставин, установлених судом, відповідають фактичним обставинам і підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які ретельно досліджені, належно оцінені та детально викладені судом у вироку.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним даним, які містяться в наступних зібраних і наведених у вироку джерелах доказів:
- показаннях обвинуваченого ОСОБА_6 , який свою вину в інкримінованому йому злочині визнав та показав, що він робить ремонти. Його роботодавець познайомив його з сином потерпілої ОСОБА_8 у 2018 році. Він зустрівся з ОСОБА_8 , разом вони під'їхали до квартири АДРЕСА_2 . Він подивився, які роботи необхідно виконати, які потрібні матеріали. Через тиждень він надав сину ОСОБА_8 список робіт та матеріалів, а також озвучив скільки коштуватиме ремонт - 10000 грн, оплата здійснюватиметься поетапно, за результатами виконаних робіт. Вони дійшли згоди щодо ремонту. Оскільки він не мав де жити у м. Києві, то ОСОБА_8 запропонувала, щоб він у квартирі жив, на що він погодився. За будівельними матеріалами він їздив разом з потерпілою. За те, що він поносив до квартири будівельні матеріали ОСОБА_8 дала йому 500 грн. Він пропрацював два тижні, виконав частину робіт, а саме пошпаклював стелі та стіни. В цей же час він подзвонив ОСОБА_8 і сказав, що йому потрібні гроші в сумі 2000 грн, але вона сказала, що зможе приїхати лише через тиждень. У сусідній кімнаті він побачив техніку, а саме: мікрохвильову піч, домашній кінотеатр, монітор, фен для волосся, пилосос та шліфувальний електро-інструмент для будівництва. Оскільки ОСОБА_8 з ним не розрахувалася за виконану роботу, він вказану техніку здав до ломбарду. Гроші, отримані у ломбарді за техніку, він витратив на ліки для матері та заплатив за дитячий садок, який відвідує його дитина. Наміру красти вказану техніку він не мав. Цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, на суму 9000 грн 00 к. визнав у повному обсязі;
- показаннях потерпілої ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні показала, що вона має квартиру АДРЕСА_2 . Дана квартира складається з двох кімнат, одна з яких потребує ремонту. Через знайомого її сина вона знайшла робітника - ОСОБА_6 , з яким раніше знайома не була. ОСОБА_6 погодився виконати ремонтні роботи. Вони обговорили обсяг робіт, разом купили будівельні матеріали. Оскільки вона проживає на житловому масиві «Троєщина» і не має можливості кожен день їздити до квартири, то вона дала ключі від квартири ОСОБА_6 , останній мав виконувати ремонтні роботи у квартирі та жити у ній. На початку виконання робіт вона дала ОСОБА_6 500 грн на власні потреби. Всі речі та техніку вона занесла до кімнати, яка не потребувала ремонту. Дана кімната не закривалася на замок. Перший тиждень ОСОБА_6 виходив на зв'язок, а через тиждень він зник. Мобільний телефон був вимкнутий. 09.11.2018 вона разом з сином поїхали до квартири. Зайшовши до квартири вони побачили, що двері у кімнату, де знаходилася техніка закриті холодильником та морозильною камерою. Вони помітили, що зникла техніка (мікрохвильова піч, домашній кінотеатр, монітор, фен для волосся, пилосос та шліфувальний електро-інструмент для будівництва). Вони намагалися зв'язатися з ОСОБА_6 через знайомого та його дружину. Через деякий час ОСОБА_6 у смс-повідомленні написав, що все поверне до кінця грудня, але так і не повернув а ні гроші, а ні техніку. Після цього вона написала заяву до органів поліції. Також показала, що ОСОБА_6 постійно їй брехав, а саме: не може повернути кошти оскільки у нього скрутне матеріальне становище, мати хвора, дитина у лікарні перебуває. При цьому, його дружина повідомила, що вони разом не проживають і дитина у лікарні не перебувала. Крім того, вона віддала ОСОБА_6 речі свого сина, які були у хорошому стані. Просила цивільний позов задовольнити;
- протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.12.2018, відповідно до якої ОСОБА_8 повідомила про те, що 01.12.2018 по АДРЕСА_3 ОСОБА_6 шляхом вільного доступу заволодів технікою, яка знаходилася за даною адресою (т. 1 а.п. 144);
- листі з ПТ «Ломбард «Кредит Юніон» № 38/01 від 24.01.2019, з якого вбачається, що ОСОБА_6 звертався до даного ломбарду з приводу закладу таких предметів: 09.11.2018 - монітор «Philips TFT-LCD 190-с», серійний №bz5а0701325039; 11.11.2018 - фен для волосся «ROVENTA CV 5330» серійний №3215к; 14.11.2018 - домашній кінотеатр «JVC TN-U1» серійний № 152с5305; 21.11.2018 - мікрохвильова піч «GorenjeMo-17 MW» (т.1 а.п. 145, 146);
- висновку експерта щодо вартості викраденого майна від 30.01.2019, відповідно до висновків якого дійсна (ринкова) вартість поданого на дослідження майна, а саме: мікрохвильової печі «Gorenje Mo-17 MW», домашнього кінотеатру «JVC TN-U1» серійний № 152с5305, монітору «Philips TFT-LCD 190-с», серійний № bz5а0701325039, фену для волосся «ROVENTA CV 5330» серійний № 3215к, пилососу «SAMSUNG», шліфувального електро-інструменту для будівництва «DWT», яке належить ОСОБА_9 , на момент вчинення злочину, тобто 09.11.2018 становить 9225 грн 00 к. (т. 1 а.п. 147-149);
- протоколі проведення слідчого експерименту від 29.05.2019 та безпосередньо дослідженому відеозаписі даного слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 , відповідно до якого останній повідомив про обставини вчинення ним злочину, який мав місце 09.11.2018 року. При цьому, жодних зауважень до даного протоколу підозрюваний ОСОБА_6 в ході його проведення та під час його підписання не висловлював (т. 1 а.п. 150-152, 153).
Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що оскаржуваний вирок відповідає вимогам ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду лише в межах поданої захисником апеляційної скарги, а саме в межах призначеного обвинуваченому покарання.
Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Так, згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” (в редакції від 6 листопада 2009 р.), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є середньої тяжкості; ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, яке полягає у частковому невизнанні вини; відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він неодружений, має малолітню дитину, пільгами не користується, не працює, має місце реєстрації та проживання у Вінницькій області, де проживає разом з матір'ю, за даними облікової документації на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про осудність, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності та має незняту і непогашену судимість.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд визнав необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у виді позбавлення волі.
Приймаючи до уваги наведені у вироку мотиви призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів знаходить їх обґрунтованими та такими, що дозволяють зробити висновок про те, що призначене обвинуваченому покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі винного, а тому, незважаючи на доводи апеляційної скарги захисника, це покарання, як за своїм видом, так і розміром, не може бути визнане явно несправедливим внаслідок суворості.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що при призначенні покарання суд не врахував щире каяття обвинуваченого та наявність на утриманні в останнього малолітньої дитини та хворої матері, яка потребує стороннього догляду, що є підставою для застосування вимог ст. 75 КПК України, є непереконливими, оскільки в повному обсязі враховані місцевим судом та з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення та особи винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, посередньо характеризується, не має стійких соціальних зв'язків, не дають достатніх підстав для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Виходячи з наведеного, а також вимог, передбачених ст.ст. 50, 65 КК України, в тому числі про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , не вбачає законних підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання шляхом його пом'якшення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний і обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів - не виявлено.
За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним вирок Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року, ухвалений щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 , - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, ч. 1 ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року, ухвалений у кримінальному провадженні під №12018100080010070, внесеному 14.12.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 а й л о Т. М. Ю д е н к о