Справа № 362/4087/20
Провадження № 33/824/4094/2020
Головуючий в суді першої інстанції: Кравченко Л.М.
Доповідач: Трясун Ю.Р.
15 жовтня 2020 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, 27 липня 2020 року близько 04 год 45 хв. ОСОБА_1 на автодорозі Київ-Одеса керував мопедом марки «SuzukiLet's 2» без державного номерного знака з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області 26 серпня 2020 року та закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апелянт зазначає, що в день засідання він прибув до суду перед засіданням щоб подати клопотання про відкладення до канцелярії, однак там йому повідомили, що реєстрація цього документу може бути виконана тільки після дозволу головуючого судді, оскільки до засідання залишилось 5 хвилин, а тому воно буде невчасно передане головуючому. Після чого ОСОБА_1 направився до кабінету судді для отримання дозволу, очікував та орієнтовно о 10 год. 05 хв суддя особисто повідомила, що справу розглянуто без його участі, надавши дозвіл на реєстрацію клопотання про відкладення. Зазначене клопотання було зареєстроване канцелярією суду о 10 год. 15 хв. З огляду на наведене, вважає, що розгляд справи проведено з порушеннями, ставлення суду до нього було упередженим, а рішення формальним.
Також звертає увагу суду на те, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього, що міститься в матеріалах справи різниться від того, який був вручений під розпис ОСОБА_1 , а також в зазначеному протоколі наявні дописані графи та виправлення. Разом із тим, наголошує на тому, що відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, а також внесення додаткових відомостей після того, як протокол було підписано особою, стосовно якої його складено.
Крім того, вказує, що працівниками поліції було запропоновано йому пройти огляд в Ставищенській центральній районній лікарні, яка знаходиться на відстані близько 100 км від місця події, однак, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, у разі відмови водієм від проходження огляду на стан сп'яніння, такий огляд проводиться у найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення. На думку ОСОБА_1 , працівники поліції повинні були запропонувати йому пройти огляд у м. Васильків, або смт. Глеваха, які знаходяться ближче ніж смт. Ставище. Зазначає також, що направлення на огляд до медичного закладу не містить підпису та прізвища особи, яка його складала.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає також, що свідки не попереджались про кримінальну відповідальність, не були очевидцями керування транспортним засобом саме ним, а тому вважає, що посилатись на їх письмові пояснення, як на доказ, неможливо.
В своїй апеляційній скарзі останній стверджує, що у протоколі відсутні посилання на засіб, яким здійснювалась фіксація правопорушення, відтак вказаний відеозапис не може вважатись належним доказом та братись судом до уваги при вирішенні справи.
В судове засідання 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся завчасно належним чином. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону.
Стосовно доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо відмінностей у протоколі, який міститься в матеріалах справи з тим, який безпосередньо вручався ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення від 27 липня 2020 року серії ДПР18 №303075, суд встановив, що в ньому дійсно наявні виправлення у серії документа, що посвідчує особу, а саме виправлення однієї літери «А» на «Е», однак, суд вважає таке виправлення невагомим, оскільки воно не стосується суті вчиненого адміністративного правопорушення та ніяк не впливає на його кваліфікацію, відтак, не вбачається підстав для визнання зазначеного протоколу недопустимим доказом.
Щодо тверджень апелянта про неможливість посилання на пояснення свідків, суд зазначає, що відповідно до п. 6 Розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Згідно з п.1 Розділу ІІ зазначеної Інструкції, у відповідності з якими, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
З досліджених матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом вбачається, що долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за їх особистими підписами, щодо відмови правопорушника від проходження огляду на стан сп'яніння відповідають вимогам допустимості доказів, оскільки у них містяться твердження щодо вірності записаних пояснень та відсутності зауважень щодо відображених в них відомостях. Отже, об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених в поясненнях свідків обставин немає.
Крім того доказів, які б спростовували письмові пояснення свідків апелянтом не надано.
Також апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутні відомості про осіб, які б засвідчили факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Суд зазначає, що закон вимагає обов'язкової присутності двох свідків лише під час процедури проходження огляду на місці зупинки або відмову від проходження такого огляду.
Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими твердження апелянта щодо відсутності відомостей про засіб, яким здійснювалась фіксація правопорушення та визнання відеозапису недопустимим доказом, оскільки очевидним є те, що він здійснювався з нагрудної камери поліцейського. З нього вбачається, що відмову від проходження огляду на стан сп'яніння здійснено саме ОСОБА_1 , інших осіб, які теоретично могли б керувати транспортним засобом «Suzuki Let's 2» немає, відтак і сумнівів в об'єктивності відомостей зафіксованих на відеозаписі в суду не виникає, а тому даний доказ є належним та допустимим і береться судом до уваги при вирішенні справи.
Стосовно тверджень апелянта про невчасну реєстрацію клопотання про відкладення і, як наслідок, розгляд справи без його участі, суд зазначає таке.
З досліджених судом матеріалів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, було достовірно відомо про факт складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення та подальший розгляд справи в суді.
За правилами ст. 268 КУпАП, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є обов'язковою лише під час розгляду справ, перелік яких визначений абз. 2 вказаної статті, та до яких не входить адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.
Відтак, зазначені доводи апелянта суд вважає необґрунтованими та зазначає, що та обставина, що справу було розглянуто за відсутності особи яка притягається до адміністративної відповідальності, та яка належним чином завчасно була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не може бути визнана безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження. Крім того, не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про завчасне направлення клопотання про відкладення розгляду справи.
Дослідивши обставини вчиненого ОСОБА_1 порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд встановив, що вони підтверджуються відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення від 27 липня 2020 року серії ДПР18 №202075; письмовими поясненнями двох свідків, а також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Відтак, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Отже, відмова водія від проходження відповідно до п. 2.5 ПДР України огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Не виконавши це, він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, а викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун