Справа №755/17686/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3298/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
« 19 » жовтня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченої - ОСОБА_7
потерпілого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Слобідка Калинівського району Вінницької області, українку, громадянку України, з повною загальною середньою освітою, розлучену, непрацюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судиму:
- вироком Деснянського районного суду м. Києва від 21.10.2019 року за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ст.70 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 років позбавлення волі; на підставі ч.4 ст.70 КК України до призначеного цим вироком покарання ОСОБА_7 частково приєднано покарання, призначене вироком Деснянського районного суду м. Києва від 21.10.2019р. і остаточно визначено їй покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо судових витрат.
За вироком суду ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
15.09.2019 року у ОСОБА_7 , яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 , приблизно о 16 годині 00 хвилин, під час бесіди з ОСОБА_8 виник словесний конфлікт на ґрунті ревнощів, під час якого у ОСОБА_7 , виник умисел, направлений на нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень.
Усвідомлюючи суспільну небезпеку і наслідки своїх дій, ОСОБА_7 , схопила ніж, що знаходився на столі в приміщенні спальні та, реалізовуючи свій умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , нанесла останньому один удар в область живота, чим спричинила ОСОБА_8 проникаюче колото-різане поранення живота, яке згідно висновку експерта №042-1826-2019 від 04.10.2019р.відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
В апеляційній скарзіобвинувачена, не оспорюючи доведеність вини у вчиненні кримінального правопорушення та вірності кваліфікації її дій, просила вирок в частині призначеного покарання змінити, призначити їй покарання із застосуванням ст. ст. 69 та 75 КК України.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_9 зазначила, що обираючи їй покарання, суд урахував повне визнання вини, її вік, незадовільний стан здоров'я, відсутність до неї претензій з боку потерпілого, а також пом'якшуючі покарання обставини та призначив їй покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України нище від найнижчої межі, однак, суд дійшов неправильного до висновку, що її виправлення можливе лише з ізоляцією від суспільства; також зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 78 КК України не заборонено повторне застосування ст. 75 КК України до осіб, які у період іспитового строку вчинили нове кримінальне правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу та просили вирок в частині покарання змінити і застосувати до призначеного обвинуваченій покарання ст.75 КК України, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, вважаючи вирок законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованим і не оспорюється учасниками судового розгляду.
Дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченої щодо суворості призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом ч.1 і 2 ст. 65 КК України при призначенні покарання судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає, що суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Так, при призначенні покарання у виді позбавлення волі, суд обґрунтовано врахував характер і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка раніше судима, її вік, стан здоров'я.
Також, на думку колегії суддів, суд І інстанції, взявши до уваги сукупність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, думку потерпілого, який повідомив, що він примирився з обвинуваченою та просив суворо її не карати, і визнавши дані обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_7 положення ст.69 КК України і призначив їй покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність призначеного обвинуваченій покарання у зв'язку із незастосуванням ст.75 КК України, тяжкості вчиненого та його особі обвинуваченої, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до ст.75 КК України, суд може при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійшовши висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з вироку, суд при призначенні ОСОБА_7 покарання, крім наведених вище обставин, також врахував, обставини вчиненого кримінального правопорушення, показання потерпілого ОСОБА_8 про те, що обвинувачена раніше під час сварки наносила йому удар ножем, і, на думку апеляційного суду, обґрунтовано дійшов висновку, що її виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.
Інші обставини, які зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченої, є обставинами, які характеризують особу обвинуваченої і враховані судом при призначенні їй покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Будь-яких обставин, які не були враховані при призначенні покарання із застосуванням ст.69 КК України і свідчили б про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, апеляційна скарга не містить.
Обране ОСОБА_7 покарання, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, призначене з врахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченої, обставин, що впливають на покарання, є домірним скоєному та необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої.
Підстав для застосування до призначеного судом покарання ОСОБА_7 ст.75 КК України колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді __________________ ____________________ _____________________