Справа № 363/2137/20
Провадження № 33/824/3980/2020
Головуючий в суді першої інстанції: Котлярова І.Ю.
Доповідач: Трясун Ю.Р.
30 вересня 2020 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
за участю захисника Литвишка Ю.А.
Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, 31 травня 2020 року близько 18 год. 35 хв. ОСОБА_1 на автодорозі Київ-Вишгород-Десна, поблизу с. Новосілки керував автомобілем марки «Мерседес», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду, у встановленому законом порядку, водій відмовився у присутності двох свідків, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2020 року, та закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи.
Щодо фактичних обставин справи, ОСОБА_1 зазначає, що дійсно керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування з ними у нього виникла конфліктна ситуація, оскільки працівники поліції, на думку апелянта, безпідставно звинуватили його у перебуванні за кермом з ознаками алкогольного сп'яніння. Вказує, що пояснював працівникам поліції, що спиртні напої не вживав та не мав ознак алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі апелянт звертає увагу на наявні в матеріалах справи пояснення свідків, а саме на відсутність у них відомостей про його відмову від підпису у протоколі та проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, на думку ОСОБА_1 , є незрозумілим чиї це пояснення і відносно кого вони збирались.
ОСОБА_1 стверджує, що під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, будь яких свідків не було.
Також апелянт зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишились дії поліцейських, які незаконно склали на нього адміністративний протокол.
Заслухавши пояснення захисника Литвишка Ю.А., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та не мав ознак алкогольного сп'яніння.
Вказані доводи апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Так ч. 1 ст. 130 КУпАП серед іншого передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, з позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів на строк від одного до трьох років.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що п. 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому, повноваженнями щодо встановлення наявності у водія ознак сп'яніння наділений лише працівник поліції, відтак виявлення працівниками поліції ознак сп'яніння, є достатньою підставою для проведення огляду на стан сп'яніння.
При цьому, відмова водія від проходження відповідно до п. 2.5 ПДР України огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Не виконавши це він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
Щодо доводів апелянта про відсутність свідків при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, то апеляційний суд вважає їх безпідставними.
Так із дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що поліцейський у встановленому законом порядку в присутності двох свідків пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, однак останній відмовився від проходження будь-якого огляду.
Оскаржуючи судове рішення, апелянт зазначає про те, що поза увагою суду першої інстанції залишились дії працівників поліції, які по відношенню до нього були неправомірними, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що це питання не є предметом апеляційного розгляду і дії працівників поліції можуть бути оскаржені в передбаченому законом порядку.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, а викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун