[1]
07вересня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника Нагайцева А.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно постанови, 15.05.2020 року о 04 год. 00 хв., в м. Києві на просп. Голосіївський, 106, ОСОБА_1 керував автомобілем «Субару» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, який від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядкувідмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.08.2020 року та закрити щодо нього провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оскільки під час розгляду справи суд не повно і не об'єктивно з'ясував обставини даної справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи.
При цьому апелянт зазначає, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та 15.05.2020 року о 04 год. 00 хв. коли його зупинили співробітники патрульної поліції, погодився на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, після чого він пересів до патрульного автомобіля та разом з поліцейськими приїхали до закладу охорони здоров'я. Прибувши до медичного закладу, він був оглянутий лікарем-наркологом, що підтверджується відповідним записом у журналі реєстрації медичних оглядів та на його вимогу надав біологічний матеріал (сечу) для проведення лабораторних досліджень, однак як вбачається з наявного у справі відеозапису з нагрудної камери поліцейського, лікар-нарколог відмовився приймати склянку з матеріалом (сечею), після чого працівники поліції безпідставно склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП за нібито відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, незважаючи на те, що в присутності лікаря-нарколога та свідків він неодноразово вказував працівникам поліції, що він не відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння.
Також апелянт вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, наявний у справі відеозапис з нагрудної камери поліцейського є неповним, а приймаючи рішення про його винуватість у порушенні ним п.2.5 ПДР України, суддя послався лише на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №545186 від 15.05.2020 року, при цьому не дав жодної оцінки його ( ОСОБА_1 ) письмовим зауваженням з приводу недостовірності обставин викладених у цьому протоколі.
Крім того звертає увагу, що він не повідомлявся про розгляд даної справи і не був присутній при винесенні оскаржуваної постанови, однак незважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких даних про його повідомлення про час і місце розгляду справи, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 268 КУпАП, розглянув справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим позбавив його ( ОСОБА_1 ) можливості надати свої пояснення та подати докази.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та апеляційні доводи, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, цих вимог закону дотримано не було, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушені ним п.2.5 ПДР України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 пояснив, що 15.05.202020 року, о 04 год. 00 хв., на просп. Голосіївський, 106 в м. Києві його зупинили працівники поліції які, посилаючись на наявність у нього ознак перебування в стані наркотичного сп'яніння, висунули вимогу поїхати з ними до медичного закладу для проведення його огляду на стан сп'яніння, на що він погодився.
Приїхавши разом з працівниками поліції до медичного закладу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П.Запорожця, 20, його оглянула лікар-нарколог та запропонувала здати сечу для проведення відповідних аналізів, на що він погодився та в присутності поліцейського надав свою сечу, однак лікар-нарколог відмовилась приймати у нього склянку зі зразками його біологічного середовища, зазначаючи, що така кількість є недостатньою для проведення лабораторних досліджень. Він повідомив, що на даний час не може надати більшу кількість сечі, оскільки не може цього робити коли за ним спостерігає поліцейський та запропонував надати на дослідження свою кров або в інший спосіб провести його огляд для встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння, проте лікар-нарколог та працівники поліції розцінили такі дії як відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння і склали стосовно нього протокол за порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Приймаючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя в оскаржуваному рішенні зазначив, що його вина підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №545186 від 15.05.2020 року та іншими наявними у справі доказами, проте не вказав у постанові, якими саме доказами підтверджується вина ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку встановленому ст. 266 КУпАП з дотриманням вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735.
При цьому такий огляд має бути проведений з чітким дотриманням процедури, визначеної вказаною Інструкцією за методикою та із застосуванням приладів, дозволених МОЗ України.
Відповідно до пункту 12 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я для проведення його огляду та лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
Згідно пунктів 12, 13 Розділу ІІІ вказаної Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки вищезазначених біологічних середовищ.
Частиною 5 статті 266 КУпАП встановлено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Перевіркою матеріалів даної справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складений за відмову останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння (а.с. 1), проте як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) інспектора поліції (а.с. 3), перебуваючи в приміщенні медичного закладу, ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що не відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, та тримаючи у руці склянку з рідиною, пояснював, що не може надати більшу кількість сечі для проведення дослідження, оскільки не може цього робити в присутності поліцейського, а тому просив провести його огляд іншим способом. Однак працівники поліції розцінили такі дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння і склали стосовно нього протокол за порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при проведенні огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, лікар-нарколог КМНКЛ «Соціотерапія» діяла в порушення порядку встановленого вищезазначеною Інструкцією,оскільки за приписами пунктів 12, 13 Розділу ІІІ вказаної Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а в разі коли в обстежуваної особи неможливо взяти зразки вищезазначених біологічних середовищ, для дослідження може використовуватися кров цієї особи.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх та належних доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 ПДР України, яким передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, оскільки процедура проведення такого огляду, яка чітко регламентована статтею 266 КУпАП та вищезазначеною Інструкцією була порушена, а тому, з огляду на положення ч.5 ст. 266 КУпАП та вимог п.22 вищевказаної Інструкції, такий огляд вважається недійсним.
За викладеним, оскаржувана постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03.08.2020 року не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження в справі стосовно ОСОБА_1 - закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - скасувати, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду І.М. Сілкова
Провадження: №33/824/3616/2020; Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП
Справа: №752/10661/20
Головуючий у І інстанції: Валігура Д.М.
Головуючий в апеляційній інстанції: Сілкова І.М.