Справа № 752/13667/20
Провадження № 33/824/3742/2020
Головуючий в суді першої інстанції: Валігура Д.М.
Доповідач: Трясун Ю.Р.
28 вересня 2020 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу захисника Чубарова Дениса Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП,-
за участю особи, притягнутої
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Чубарова Д.В.
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 26 червня 2020 року о 18 год. 15 хв. в м. Києві по проспекту Голосіївському, буд. 94/1, у приміщенні кіоску «Овочі та фрукти» обслуговувала населення без засобів індивідуального захисту (рукавичок, захисної маски), чим порушила ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Чубаров Д.В. просить скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року та закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В доводах апеляційної скарги апелянт вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконно та необґрунтованою.
Захисник звертає увагу апеляційного суду на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінують порушення ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 3 розділу 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215, в той час, як вказана постанова від 16 березня 2020 року № 215 не містить, розділів, вона лише містить пункти і підпункти.
Захисник вказує, що норма ст. 44-3 КУпАП потребує обов'язкової вказівки про конкретну заборону відповідного пункту (підпункту) нормативно-правового акту, яким установлюються правила карантину які порушила особа щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Натомість, як зазначає апелянт, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що поліцейським у протоколі серії АПР18 № 353620 від 26 червня 2020 року вказано, що ОСОБА_1 порушила неіснуючу норму закону, а саме: п.3 розділу 2 Постанови КМУ від 16 березня 2020 року, відтак суд повинен був закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В той же час захисник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не звернув уваги на те, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення є малозначним.
Зокрема вказує, що суд, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення не в повній мірі дотримався вимог статей 23, 33 КУпАП.
Захисник звертає увагу на те, що у країні складна економічна ситуація, ОСОБА_1 порушила умови карантину вперше, її дії носили короткочасний характер та не завдали шкоди іншим особам, у зв'язку з чим, суд першої інстанції повинен був звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП на підставі ст. 22 КУпАП у зв'язку із малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника Чубарова Д.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону.
В доводах апеляційної скарги захисник зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення, яким ОСОБА_1 інкриміновано порушення ст. 44-3 КУпАП вказано про порушення нею неіснуючої, на думку захисника, норми закону.
Апеляційний суд не погоджується з цими доводами апелянта, оскільки, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №353620 від 26 червня 2020 року ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 3 розділу 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215, а саме обслуговування населення без захисної маски та захисних рукавичок.
Із наведеної постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215 вбачається, що вона містить шість розділів, при цьому її пункт 3 розділу 2 містить зокрема заборону на роздрібну торгівлю продуктами харчування, якщо персонал не забезпечений засобами індивідуального захисту.
В той же час, захисник в апеляційній скарзі погоджується з тим, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 44-3 КУпАП, оскільки зазначає, що порушення, яке вчинила ОСОБА_1 є малозначним, тому суд при застосуванні стягнення міг обмежитись лише усним зауваженням.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що дійсно обслуговувала покупця будучи без захисної маски та рукавичок, оскільки перед цим вона обідала.
Апеляційний суд вважає, що сукупність доказів, досліджених судом, давали законні підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Що стосується доводів апелянта щодо малозначності вчиненого правопорушення, то апеляційний суд зазначає таке.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, суд при накладенні адміністративного стягнення врахував характер вчиненого правопорушення, наявні у справі дані про особу ОСОБА_1 , наслідки вчиненого нею правопорушення та обґрунтовано визначив адміністративне стягнення у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 44-3 КУпАП.
В той же час, апеляційний суд не погоджується з твердженням апелянта про те, що порушення правил щодо карантину людей є малозначним порушенням.
Так з урахуванням того, що порушуючи правила карантину людей особа наражає на небезпеку зараження тяжким захворюванням невизначену кількість осіб, в результаті захворювання яких можуть настати тяжкі наслідки, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для визнання порушення ОСОБА_1 правил карантину при пандемії COVID-19 малозначним порушенням.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, та викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу захисника Чубарова Д.В.в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун