Справа № 2-1197-10
08 лютого 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі :
головуючого судді: Таранової О.П.,
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
До Ленінського районного суду м. Луганська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівлю приміщення №1 за адресою: АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що у лютому 2006 року між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про здійснення спільної діяльності щодо перепланування нежитлового приміщення з окремим зовнішнім входом приміщення №1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке вона побудувала виключно за рахунок власних коштів. ОСОБА_2 не має ніякого відношення до цього об'єкту нерухомості, у технічному паспорті «власник» вказано «ОСОБА_1». Крім того, ОСОБА_1 вказала, що є рішення Луганської міської ради від 27.03.2009 року № 49/31 про передачу громадянці ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок під будівництво та розміщення двох прибудов та благоустрій прилеглої території (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: АДРЕСА_1.
Сторони по справі у судове засідання не з'явились, надали до суду заяви, в яких просили справу слухати у їх відсутність. Представник позивача на позові наполягав, відповідач позов визнала, проти його задоволення не заперечувала.
Судом встановлено, що позивачу на підставі (біржового контракту) договору купівлі-продажу частині адміністративної будівлі від 20.04.2001 року належало 15/100 часток адміністративної будівлі, загальною площею 378,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить реєстраційне посвідчення МКП БТІ м.Луганська від 24.04.2001 року. Між виконавчим комітетом Луганської міської ради та ОСОБА_1 12.11.2001 року було укладено договір оренди земельної ділянки строком до 06.09.2011 року, загальною площею 0,0030 га, розташованої у місті АДРЕСА_1, посвідчений нотаріально 13.12.2001 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстрований за №3828. Для здійснення спільної діяльності, а саме перепланування нежитлового приміщення з окремим зовнішнім входом за адресою: АДРЕСА_1, між позивачем та відповідачем у лютому 2006 року було укладено усний договір про спільну діяльність. Так, позивач виконував свої обов'язки, визначені домовленістю, проте відповідач в порушення умов - грошові кошти для здійснення реконструкції не надавала. Проведення будівельних робіт було здійснено позивачем за власні кошти, одноособово. У будівництві відповідач участі не приймала. На неодноразові звернення до відповідача щодо виконання умов домовленості про спільну діяльність щодо надання грошових коштів на проведення будівельних робіт, оформлення необхідних документів на приміщення, відповідачка постійно ухилялась та надавала відповідь про відсутності в неї грошових коштів та незадовільний стан здоров'я. Так, позивачу Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю м.Луганська було надано дозвіл на виконання будівельних робіт № 368/2006 від 06.11.2006 року, яким дозволялось реконструкція підвального приміщення та першого поверху 4-х поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1. З метою будівництва прибудов до приміщення, рішенням Луганської міської ради від 27.03.2009 року № 49/31, позивачу було затверджено проект відведення земельної ділянки під будівництво та розміщення прибудови та благоустрою прилеглої території за адресою: АДРЕСА_1. Пунктом 2 вказаного рішення було передано в оренду терміном на 49 років земельні ділянки площею 0,0009га - під будівництво та розміщення прибудови, площею 0,0010га - під будівництво та розміщення прибудови та площею 0,0081га - під благоустрій прилеглої території, в межах визначених проектом відведення земельних ділянок.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст.651 ЦК України, договір може бути розірваним за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення умов договору.
Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчую його право власності.
Статтею 331 ЦК України, передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Згідно ст.376 ЦК України, п раво власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 15, 15-1, 30, 62, 202, 202, 202-1, 203 ЦПК України ст.ст. 328, 392, 376, 651 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на адміністративну будівлю приміщення № 1 за адресою: АДРЕСА_1, що в цілому складається з літ.А-4 Адміністративна будівля, літ.а, а2 - тамбура, літ.а1, а5 - вхідні ганки, літ.а4 - вхід у підвал, літ.а6 - сходи, літ.А1-1, А2-1, А3-1 - прибудови.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м.Луганська шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя О.П.Таранова