Іменем України
22.04.10 Справа №6/41/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Зубкова Т.П. , Шевченко Т. М.
при секретарі Лолі Н.О.
За участю представників сторін: від позивача - Хрипченко Ю.Ю., довіреність № 01/38 від 01.03.10 р.; від відповідача - Киян Я.С., довіреність від 08.02.10 р.; від третьої особи - не з'явився;
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2010 р. по справі № 6/41/10
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя (скорочено РВ ФДМУ по Запорізькій області);
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 12357», м. Бердянськ Запорізької області (скорочено ВАТ «АТП 12357»);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Державний комітет України з державного матеріального резерву, м. Київ (скорочено Держкомрезерв);
про стягнення 12631, 28 грн.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1059 від 21.04.2010 р. справу № 6/41/10 передано для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Зубкова Т.П., Шевченко Т.М., якою справа прийнята до провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.02.2010 р. по справі № 6/41/10 (суддя Місюра Л.С.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що спірне майно має спеціальний статус, за незабезпечення його збереження відповідальність передбачена статтею 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв». Позивачем не доведено, що з відповідачем був укладений договір на відповідальне зберігання спірного майна, а відповідно, що відповідач брав на себе зобов'язання по збереженню майна. Також позивач не довів суду, що він є тим самим органом, якому було відповідним рішенням доручено здійснювати контроль за спірним майном, надано право проводити перевірки та застосовувати відповідну відповідальність до відповідача. Повноваження Фонду державного майна України розповсюджуються лише на сферу приватизації державного майна та оренди майнових комплексів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, РВ ФДМУ по Запорізькій області, позивач у справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду в якій зазначає, що спірне рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник скарги вважає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 р. № 185-V, ФДМУ наділений повноваженнями за пропозицією уповноважених органів управління приймати рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, але перебуває на їх балансі. Звертаючись до господарського суду, РВ ФДМУ по Запорізькій області захищало майнові інтереси держави, які були порушені внаслідок незаконного відчуження ВАТ «АТП 12357» державного майна, з урахуванням нанесення збитків державі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.
ВАТ «АТП 12357», відповідач по справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та заперечила проти доводів апеляційної скарги.
За клопотанням представників сторін, судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою в судовому засіданні 21.04.2010 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору:
Згідно з розпорядженням РВ ФДМУ по Запорізькій області від 17.03.06 р. №19 «Про створення комісії з інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Автотранспортне підприємство 12357» та призначалось для виконання мобілізаційного завдання», було створено комісію з інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Автотранспортне підприємство 12357». За результатами вказаної інвентаризації було виявлено списане державне майно, яке призначалось для виконання мобілізаційного завдання і вартість якого складала 4479,17 грн. (сума без ПДВ). Відомості про самовільно списане державне майно відображені в протоколі засідання інвентаризаційної комісії від 27.04.06 р.
Згідно з рішенням інвентаризаційної комісії від 27.04.2006 р., ВАТ «Автотранспортне підприємство 12357» приписано було відшкодувати збитки, нанесені державі, у відповідності до «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96р. № 116 (далі - Порядок № 116) та надати до РВ ФДМУ по Запорізькій області підтверджуючі документи щодо перерахування до державного бюджету коштів.
Листом від 28.09.2009 р. № 28/3 ВАТ «Автотранспортне підприємство 12357» були направлені на адресу РВ ФДМУ по Запорізькій області копії платіжних доручень про погашення протягом липня-листопада 2008 року нанесених збитків на суму 4479,17 грн.
На думку позивача, перераховані кошти не відповідають розміру збитків, що визначені Порядком № 116. Відповідно до Порядку № 116, розмір збитків, становить 17110,45 грн. Враховуючи те, що відповідачем частково сплачено суму в розмірі 4479,17 грн., до стягнення позивачем заявлено 12631,28 грн.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24 січня 1997 року № 51/97-ВР (далі Закон «Про державний матеріальний резерв») визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв) і регулює відносини в цій сфері.
Згідно ст. 1 Закону «Про державний матеріальний резерв», державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбаченому цим Законом.
Таким чином, Закон «Про державний матеріальний резерв» є спеціальним Законом, яким врегульовано правовідносини, об'єктом яких є матеріальні цінності державного матеріального резерву.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 5 Закону «Про державний матеріальний резерв», одним із видів матеріальних цінностей державного резерву є мобілізаційні резерви.
Статтею 4 Закону «Про державний матеріальний резерв» встановлено, що державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями.
Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України «Про механізм застосування міри відповідальності юридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальні ресурси державного резерву, за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію)» від 20.02.1996 р. № 57/96-ВР було доручено Держкомрезерву України та його територіальним органам здійснювати перевірку стану зберігання матеріальних ресурсів державного резерву в юридичних осіб, на зберіганні яких вони знаходяться (далі - відповідальний зберігач). Перевірка проводиться уповноваженими представниками Держкомрезерву України або його територіальних органів за участю працівників відповідального зберігача. За результатами перевірок складаються акти, з якими обов'язково ознайомлюються керівник і головний бухгалтер відповідального зберігача, підписи яких скріплюються печаткою.
Положенням про Державний комітет України з державного матеріального резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2006 р. № 810 встановлено, що Держкомрезерв є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки.
Держкомрезерв забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління державним матеріальним резервом (далі - державний резерв), а також здійснює міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, що належать до його компетенції.
Держкомрезерв відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює відповідно до законодавства контроль за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами незалежно від форми власності зобов'язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасним поверненням позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам.
Держкомрезерв має право застосовувати санкції, передбачені статтею 14 Закону «Про державний матеріальний резерв» .
Проаналізувавши наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що за своїм статусом спеціальним уповноваженим органом центральної виконавчої влади стосовно захисту прав та інтересів держави відносно матеріальних цінностей державного резерву, зокрема мобілізаційного резерву, є Державний комітет України з державного матеріального резерву.
Згідно п. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р. № 2558-Х11, Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику лише в сфері приватизації державного майна, та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Таким чином, РВ ФДМУ по Запорізькій області не належним позивачем по справі, що є окремою та достатньою підставою для відмови у позові.
Посилання заявника апеляційної скарги на ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 р. № 185-V, згідно якої ФДМУ наділений повноваженнями за пропозицією уповноважених органів управління приймати рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських організацій, але перебуває на їх балансі, є недоречним.
По-перше, доказів надання пропозицій Держкомрезервом позивачеві щодо подальшого використання цінностей держрезерву учасниками процесу не надавалось, по-друге, згідно ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», матеріальні цінності держрезерву не входять до переліку об'єктів управління державної власності, на які розповсюджується дія Закону України «Про управління об'єктами державної власності».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області залишити без задоволення, а резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області від 23.02.2010 р. по справі № 6/41/10 - без змін.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Зубкова Т.П. Шевченко Т. М.