Іменем України
13.04.10 Справа №20/86/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Хуторной В.М.
при секретарі: Лола Н.О.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-іспанського товариства з обмеженою відповідальністю «Іспанський дім», м. Запоріжжя,
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.01.2010 р. у справі № 20/86/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ПИФ», м. Запоріжжя,
до відповідача: Українсько-іспанського товариства з обмеженою відповідальністю «Іспанський дім», м. Запоріжжя,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Сервіс «KLAFS (КЛАВС) Україна», м. Київ,
про спонукання передати товар,
Розгляд апеляційної скарги, розпочатий 16.03.2010 р., відкладався до 13.04.2010 р. за клопотанням відповідача.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2010 р. № 934 склад колегії суддів змінено, справу № 20/86/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий - Федоров І.О. (доповідач), судді: Зубкова Т.П., Хуторной В.М. Колегія суддів прийняла справу до провадження.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, по закінченні судового засідання колегією суддів прийнято постанову.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.01.2010 р. у справі № 20/86/09 (суддя Алейнікова Т.Г.) на підставі ст. ст. 86, 121 ГПК України змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду Запорізької області по справі № 20/86/09 від 19.05.2009 р. Стягнуто з Українсько-іспанського товариства з обмеженою відповідальністю «Іспанський дім» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ПИФ» 906 700 грн. заборгованості та 702 грн. за проведення експертизи.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що виконання рішення суду про спонукання відповідача передати спірне майно позивачу є неможливим, оскільки в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено факт відсутності цього майна. Господарський суд дійшов висновку про необхідність зміни способу виконання судового рішення шляхом стягнення з відповідача вартості спірного майна, яка визначена експертом торгово-промислової палати в розмірі 906 700 грн.
Відповідач не погодився з ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права. Вказує, що на адресу відповідача не надходили заява позивача про зміну способу виконання рішення та ухвала про призначення її до розгляду. Зазначає, що адресу відповідача було змінено ще в липні 2009 р. Вважає, що господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали було неправомірно використано експертний висновок для визначення вартості майна, оскільки вартість цього майна була визначена рішенням господарського суду.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти вимог апеляційної скарги. Зауважив, що відповідач не повідомив суд про зміну своєї адреси, тому, на думку позивача, наслідки такої невідповідності покладаються на відповідача. Щодо незгоди відповідача з вартістю майна, позивач зазначив, що на день складання експертного висновку ця вартість становить 907 700,00 грн. Також вважає, що відповідно до законодавства в разі відмови продавця від виконання зобов'язання в натурі покупець може придбати товар деінде з відшкодуванням завданих цим збитків.
Третя особа не надала відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 16.03.2010 р. представник позивача підтримав заперечення проти апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
В судове засідання 13.04.2010 р. сторони та третя особа не направили своїх представників, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
При цьому колегія суддів зауважує, що ухвали суду про призначення апеляційної скарги до розгляду та відкладення розгляду апеляційної скарги, які були направлені на адресу відповідача, що зазначена в апеляційній скарзі (вул. Рекордна, 20а, м. Запоріжжя, 69032), повернулися до суду з відміткою поштової установи про відсутність адресата за вказаною адресою.
Ухвала про призначення апеляційної скарги до розгляду, яка була надіслана на попередню адресу відповідача (вул. Сєдова, 8, м. Запоріжжя, 69057) була відповідачем отримана, про що зазначено в клопотанні про відкладення розгляду апеляційної скарги. Ухвала про відкладення розгляду апеляційної скарги, надіслана на дану адресу, до суду не поверталася.
За таких обставин, враховуючи правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у абз. 3, 4 підпункту 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» та у п. 19 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», колегія суддів вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів дійшла висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, і розгляд скарги можливий без присутності представників сторін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 19.05.2009 р. у справі № 20/86/09, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.07.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2009 р. у даній справі, позовні вимоги ТОВ ВКФ «ПИФ» задоволені повністю. Зобов'язано УІ ТОВ «Іспанський Дім» передати ТОВ ВКФ «ПИФ» наступний товар: а) сауну модельного ряду 220х320х226,3 в кількості 1 шт.; б) сауну модельного ряду 220х320х226,3 в кількості 1 шт.; в) парову кабіну 212х212х225 в кількості 1 шт.; г) бочку для окунання в кількості 1шт.; д) солярій “тропік” 1190х180 в кількості 1 шт.
29.07.2009 р. на виконання рішення суду видано наказ.
Орджонікідзевським ВДВС ЗМУЮ постановою від 19.11.2009 р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду в дані справі.
В результаті виходу державного виконавця за адресою: вул. Сєдова, 8, м. Запоріжжя, з метою виявлення майна боржника, яке за рішенням суду необхідно передати ТОВ ВКФ «ПИФ», а саме: сауну модельного ряду (2), парову кабіну, бочку для окунання (1), солярій “тропік” (1) встановлено, що боржник за даною адресою не знаходиться та вищезазначеного майна не виявлено. Даний факт засвідчено актом державного виконавця від 14.12.2009 р. № 733/4.
Постановою від 14.12.2009 р. виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання з посиланням на те, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів місцезнаходження боржника не з'ясовано.
28.12.2009 р. позивач звернувся до господарського суду із заявою в порядку ст. 121 ГПК України, в якій просить змінити спосіб виконання рішення, стягнувши з відповідача грошові кошти в розмірі 906 700,00 грн.
Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, який видав виконавчий документ, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.
Відповідно до п. 1.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.09.1996 р. № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України» під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Згідно з п. 4 даного Роз'яснення за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (стаття 40 Закону України "Про виконавче провадження"), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна.
Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не проводилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 3 ст. 5 даного Закону державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію.
На вимогу апеляційного суду, викладену в ухвалі від 16.03.2010 р., Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ не надав відомостей про здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку боржника та майна.
Як вбачається з матеріалів справи, акт від 14.12.2009 р. про відсутність майна складено державним виконавцем у зв'язку з тим, що боржник не знаходиться за адресою: вул. Сєдова, 8, м. Запоріжжя.
Разом із тим, колегією суддів встановлено, що станом на 03.12.2009 р. згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням УІ ТОВ «Іспанський дім» є вул. Рекордна, буд. 20-А, м. Запоріжжя, 69032.
Таким чином, на момент складення державним виконавцем акту від 14.12.2009 р. про відсутність боржника та майна, боржник знаходився за іншою адресою.
Про зміну адреси на вул. Рекордна, буд. 20-А, м. Запоріжжя, 69032 відповідач також зазначає в апеляційній скарзі.
Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Адже, задовольняючи заяву позивача, місцевий господарський суд не врахував, що місцезнаходження відповідача було змінено, а державна виконавча служба, в свою чергу, не в повній мірі виконала заходи щодо виявлення боржника та майна боржника.
За таких обставини колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу виконання рішення суду.
Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання місцевого господарського суду при визначенні вартості майна на експертний висновок від 16.12.2009 р. № ОЦ-224 Запорізької торгово-промислової палати, згідно якого суд стягнув вартість майна в розмірі 906 700 грн. У п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.09.1996 р. № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України» зазначено, що при зміні способу виконання рішення господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).
Рішенням господарського суду Запорізької області 19.05.2009 р. та постановою апеляційного суду від 16.07.2009 р. в даній справі встановлено, що вартість майна, яке УІ ТОВ «Іспанський Дім» має передати ТОВ ВКФ «ПИФ», становить 50 000 грн.
Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд неправомірно використав висновок експерта при визначені вартості майна, оскільки відповідно до вказаного роз'яснення Вищого арбітражного суду, господарський суд при зміні способу виконання рішення мав виходити з вартості майна визначеної рішенням про повернення цього майна.
Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції необґрунтовано поклав на відповідача витрати за проведення експертизи, оскільки відповідні витрати не пов'язані з розглядом справи і їх стягнення нормами ГПК України не передбачено.
Враховуючи викладене, колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Українсько-іспанського товариства з обмеженою відповідальністю «Іспанський дім», м. Запоріжжя, задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.01.2010 р. у справі № 20/86/09 скасувати.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ПИФ», м. Запоріжжя, про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2009 р. у справі № 20/86/09 залишити без задоволення.
Хуторной В.М.