Справа № 2-42/10
19.04.2010 року м. Донецьк
Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:
головуючої судді Корчистої О.І.
при секретарі Карабанові Д.О, Язиковій А.М., Морозовій Я.Е.
за участі представників позивача Скворцова О.М., Ракової В.П.
за участі відповідача ОСОБА_5
за участі представника відповідача ОСОБА_6
за участі співвідповідача ОСОБА_7
за участі представника співвідповідача Чернявського М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_7 «про знос самовільно зведеної споруди» та зустрічним позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька, ОСОБА_7, Донецького міського управління земельних ресурсів «про зобов'язання обладнання водовідливу, визнання державного акту власності на землю частково недійсним, відновлення межі земельних ділянок та визнання права власності на самовільно побудовані будівлі», -
Позивач Виконавчий комітет Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_7 «про знос самовільно зведеної споруди», посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_5 без відповідного дозволу та з істотним порушенням будівельних норм самочинно побудував сарай, навіс для утримання скота, компостну яму, два навіси на межі з домоволодінням ОСОБА_10 та підпорну стінку на земельній ділянці перед його домоволодінням АДРЕСА_1, чим порушує права ОСОБА_10. Просив зобов'язати ОСОБА_5 знести самовільно зведені споруди та стягнути з нього судові витрати.
Відповідач ОСОБА_5 подав зустрічний позов до Виконавчого комітету Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька, ОСОБА_7, Донецького міського управління земельних ресурсів «про зобов'язання обладнання водовідливу, визнання державного акту власності на землю частково недійсним, відновлення межі земельних ділянок та визнання права власності на самовільно побудовані будівлі», посилаючись на те, що при приватизації земельної ділянки ОСОБА_10, яка є мате ОСОБА_7, було порушено розмір його земельної ділянки, просив зобов'язати Виконавчий комітет Моспінської міської Ради м. Донецька відновити стан меж та встановити чітку межу за технічними документами між земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, якій належить йому та земельною ділянкою ОСОБА_7, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2; визнати частково недійсним держаний акт про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, виданий на ім'я ОСОБА_10; визнати за ним право власності на будинок з самовільним переплануванням і збільшенням жилої площі на 3,8 м2 літ. А-1 та надвірні будівлі під літ. Г, літ. Д, літ. Е за адресою: АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представники позивача Виконавчого комітету Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька Скворцов О.М. та Ракова В.П. заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 просили відмовити.
В судовому засіданні відповідач-позивач по зустрічному позову ОСОБА_5 заявлені ним вимоги в зустрічному позові підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені ним в позові. Також, не заперечуючи проти того, що вказані споруди зведені ним самочинно, у задоволенні первинного позову просив відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача-позивача по зустрічному позову ОСОБА_5 - ОСОБА_6 заявлені вимоги в зустрічному позові підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові, у задоволенні первинного позову Виконавчого комітету Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька просила відмовити.
В судовому засіданні представник співвідповідача Донецького міського управління земельних ресурсів Чернявський М.О. вимоги первинного позову підтримав та просив їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 просив відмовити.
В судовому засіданні співвідповідач ОСОБА_7 проти задоволення первинного позову Виконавчого комітету Моспинської міської Ради м. Донецька не заперечувала, у задоволенні позовних вимог по зустрічному позову ОСОБА_5 просила відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги Виконавчого комітету Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_7 «про знос самовільно зведеної споруди» та зустрічний позов ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька, ОСОБА_7, Донецького міського управління земельних ресурсів «про зобов'язання обладнання водовідливу, визнання державного акту власності на землю частково недійсним, відновлення межі земельних ділянок та визнання права власності на самовільно побудовані будівлі» не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, за наступних підстав.
У відповідності до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч. 2, 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази або повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На обґрунтування позовних вимог позивачем по первинному позову Виконавчим комітетом Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька було надано ксерокопію плану домоволодіння АДРЕСА_1 /а.с. 5/, припис №12 від 22.10.2003 року /а.с. 99/, зі змісту якого вбачається, що перевіркою будинку АДРЕСА_1, якій на праві власності належить ОСОБА_5, було встановлено порушення порядку будівлі господарських будівель та навісу на межі без влаштування організованого зливу води та відступу від межі 1 метр; Акт огляду земельної ділянки АДРЕСА_1 /а.с. 100-101/, зі змісту якого вбачається, що комісією було встановлено наявність порушень правил будівництва та ДБН 360-92.
Як убачається з ксерокопії договору купівлі-продажу від 01.10.1999 року та ксерокопій технічного паспорту /а.с. 33, 34-35, 36-37, 89-90, 91-92/, ОСОБА_5 є власником будинку АДРЕСА_1.
У відповідності до ч. 8 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій» планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюються з урахуванням законних інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.
Посилаючись, як на підставу звернення до суду з вищенаведеним позовом, Виконавчий комітет Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька вказував на те, що через самовільне зведення відповідачем ОСОБА_5 сараю, навісу для утримання скота, компостної ями, двох навісів на межі з домоволодінням ОСОБА_10 та підпорної стінки на земельній ділянці перед його домоволодінням АДРЕСА_1, порушуються права власника сусідньої земельної ділянки - ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та її правонаступником є ОСОБА_7, на користування домоволодінням АДРЕСА_2, однак, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження такі посилання позивача та не було встановлено в чому саме полягають такі порушення.
Крім цього, як вбачається зі змісту наданої суду ксерокопії відповіді Моспінської міської Ради від 06.02.2009 року №01/24-107 на ім'я ОСОБА_5, Виконком пропонує останньому самостійно влаштувати біля свого двору зливну канаву та регулярно проводити її очистку.
Аналізуючи вищенаведене та надані докази у їх сукупності суд приходить до переконання що такі позовні вимоги Виконавчого комітету Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_7 «про знос самовільно зведеної споруди» не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, оскільки ст. 376 ЦК України, якою керувався позивач при зверненні до суду з зазначеним позовом, передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування і лише в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила будівництво від її проведення, а такі факти не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не вбачаються з наданих позивачем доказів.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_5 щодо визнання за ним права власності на будинок з самовільним переплануванням і збільшенням жилої площі на 3,8 м2 літ. А-1 та надвірні будівлі під літ. Г, літ. Д, літ. Е за адресою: АДРЕСА_1, за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_5 самовільно перепланував та збільшив будинок літ. А-1 та самочинно побудував надвірні будівлі під літ. Г, літ. Д, літ. Е, за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 34-35, 36-37, 89-90, 91-92/.
Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, як що це не порушує прав інших осіб.
Згідно вимог ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону. Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані перед проектні роботи. Орган місцевого самоврядування визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту, містобудівній документації. У разі якщо зазначені в заяві (клопотанні) наміри належать до переважного чи допустимих видів забудови відповідної території, орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, встановлені місцевими правилами забудови населеного пункту. У разі якщо наміри забудови земельної ділянки не відповідають вимогам містобудівної документації та видам використання території, встановленим місцевими правилами забудови, державними нормами, орган місцевого самоврядування протягом місяця з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику висновок щодо цієї невідповідності та рекомендації стосовно можливої зміни намірів забудови земельної ділянки. У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови земельної ділянки за межами населеного пункту відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта. У разі якщо органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування мають намір забудови з власної ініціативи або з урахуванням пропозицій щодо намірів забудови вільних від забудови територій, внесених фізичними чи юридичними особами, вони вправі доручити відповідному органу земельних ресурсів і органу містобудування та архітектури внести пропозиції щодо добору земельних ділянок відповідно до земельного законодавства. Добір земельних ділянок здійснюється на підставі затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови. У разі намірів будівництва з ініціативи органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за межами населених пунктів та за відсутності місцевих правил забудови вони можуть доручити відповідному органу містобудування та архітектури виконувати функції замовника з розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта, що підлягає громадському обговоренню. Містобудівне обґрунтування погоджується з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом. Свої висновки зазначені органи надають протягом місяця з дня подання на їх розгляд містобудівного обґрунтування незалежно один від одного. Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження та врахування результатів громадського обговорення в порядку, встановленому цим Законом, затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування. Замовник, який має наміри забудови, що не відповідають містобудівним умовам і обмеженням, встановленим для земельної ділянки, що перебуває у його власності або користуванні, може звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з додатковими пропозиціями та обґрунтуваннями цих намірів. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у п'ятиденний строк з дня реєстрації такого звернення направляє його разом з матеріалами обґрунтувань на розгляд відповідного органу містобудування та архітектури, який за участю органів земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів у двотижневий строк готує і подає до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування висновок, який містить пропозиції щодо доцільності (недоцільності) внесення змін до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, місцевих правил забудови, містобудівної документації. У разі розгляду пропозицій щодо будівництва екологічно небезпечних об'єктів, комплексів будинків і споруд різного призначення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування може бути продовжено строк підготовки такого висновку, але не більше ніж на два тижні. На підставі зазначених у висновку пропозицій орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про відмову у внесенні змін до містобудівної документації, місцевих правил забудови або про надання згоди на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта із застосуванням процедури проведення громадського обговорення. За результатами громадського обговорення містобудівного обґрунтування, на підставі пропозицій стосовно внесення змін до містобудівної документації, місцевих правил забудови, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає відповідне рішення. Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, отримані відповідно до частини четвертої цієї статті або затверджені рішенням відповідної місцевої ради, є підставою для отримання інших вихідних даних для проектування об'єкта (об'єктів) забудови земельної ділянки та здійснення цього проектування.
У відповідності ст. 26 Закону України «Про планування і забудову територій» суб'єкти містобудування зобов'язані дотримуватися регіональних та місцевих правил забудови. Фізичні та юридичні особи мають право одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію про переважні і допустимі види забудови та інше використання земельних ділянок, єдині умови і обмеження забудови земельної ділянки. Інформація про переважні і допустимі види забудови та інше використання земельних ділянок, єдині умови і обмеження забудови земельної ділянки надаються без згоди власника або користувача цієї земельної ділянки. Строк надання такої інформації встановлюється місцевими правилами забудови і не може перевищувати двох календарних тижнів.
Однак, позивачем по зустрічному позову ОСОБА_5 не надано висновки з питань відповідності державним будівельним нормам, вимогам протипожежної безпеки відповідних державних органів (відділу архітектури і будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду тощо), у зв'язку з чим, з урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в частині визнання за ним права власності на самочинно збудовані споруди слід відмовити.
Також, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_5 в частині зобов'язання Виконавчого комітету Моспінської міської Ради м. Донецька відновити стан меж та встановити чітку межу за технічними документами між земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, якій належить йому та земельною ділянкою ОСОБА_7, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та визнання частково недійсним держаного акту про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, виданий на ім'я ОСОБА_10.
Як убачається з ксерокопії технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_10 по АДРЕСА_2, виданої Донецькою регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» на підставі рішення №19/2 від 13.07.2004 року /а.с. 123-133/ ОСОБА_10 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2, при цьому, було перевірено відповідність встановлених меж вищенаведеної земельної ділянки, про що 15.02.2005 року було складено акт про встановлення меж земельної ділянки в натурі.
У відповідності до відповіді Виконавчого комітету Моспінської міської Ради м. Донецька від 24.10.2005 року /а.с. 44/ комісією з питань житлово-комунального господарства та земельних відносин, з виїздом на місце, було встановлено, що ОСОБА_10 не порушено межі земельної ділянки, паркан встановлено у відповідності до виданого Держакту.
Як вбачається з вищенаведеного, при видачі державного акту на право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 було дотримано вимоги Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 року №43, а посилання ОСОБА_5 на те, що межі його земельної ділянки було порушено при заміні паркана ОСОБА_10 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Крім цього, як убачається з ксерокопії свідоцтва про смерть /а.с. 238/, ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в Книзі реєстрації смертей було зроблено відповідний актовий запис №163.
У відповідності до відповіді Третьої державної нотаріальної контори м. Донецька від 09.04.2010 року /а.с. 270/, після смерті ОСОБА_10 з заявою про прийняття спадщини до нотконтори 15.12.2009 року звернулася донька померлої - ОСОБА_7.
На підставі наведеного, з урахуванням суті зустрічного позову, а також, враховуючи те, що предметом зустрічного позову був Державний акт, виданий на ім'я ОСОБА_10, у суду немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 в частині зобов'язання Виконавчого комітету Моспінської міської Ради м. Донецька відновити стан меж та встановити чітку межу за технічними документами між земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, якій належить йому та земельною ділянкою ОСОБА_7, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та визнання частково недійсним держаного акту про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, виданий на ім'я ОСОБА_10.
У відповідності зі ст. 88 ЦПК України понесені сторонами судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при подачі позову до суду стягненню не підлягають, оскільки у задоволенні позовних вимог як Виконавчому комітету Моспінської міської Ради м. Донецька, так і ОСОБА_5 було відмовлено у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_7 «про знос самовільно зведеної споруди» - відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Моспінської міської Ради Пролетарського району м. Донецька, ОСОБА_7, Донецького міського управління земельних ресурсів «про зобов'язання обладнання водовідливу, визнання державного акту власності на землю частково недійсним, відновлення межі земельних ділянок та визнання права власності на самовільно побудовані будівлі» - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Корчиста