Справа №22ц-6913/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 5 суддя Мороз В.П.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
06 листопада 2008 p. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
При секретарі: Чергенець С.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2008 року
за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Індустріальної районної ради М.Дніпропетровська про визнання права власності та зобов'язання введення в експлуатацію, треті особи КП ДМБТІ, Дніпропетровська міська рада, -
Встановив:
В січні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Індустріальної районної ради М.Дніпропетровська про визнання права власності, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1055 га, розташована за адресою АДРЕСА_1, яку вона придбала за договором купівлі-продажу від 05 вересня 2006 року. На даній земельній ділянці позивачка побудувала будинок площею 231,8 м2, який не порушує права сусідів і вони не мають заперечень проти його забудови. Тому просила визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.4-5).
В травні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з доповненням до позову та просила зобов'язати відповідача ввести будинок в експлуатацію (а.с.53).
Рішенням Індустріального районного суду М.Дніпропетровська від 30 травня 2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с.56-58).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, оскільки судне не врахував наявні у справі достатні докази та безпідставно послався на її відмову про проведення експертизи, питання про яку у судовому засіданні не обговорювалося, та з порушенням норм матеріального права; вважає, що суд повинен був застосувати вимоги ч.5 ст.376 ЦК України і тому просить ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити (а.с.83-85).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив, що позивачка є власником земельної ділянки 0,1055 га поАДРЕСА_1, на якому самовільно побудувала житловий будинок площею 231,8 м2, при цьому не надала суду доказів того, що його побудова не порушує права сусідів, клопотання про їх допит не заявляла від проведення судової будівельно-технічної експертизи для визначення відповідності самочинного будівництва державно-будівельним нормам відмовилась, що не дає підстав суду для задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Тобто самочинним будівництво вважається за наявності будь-якої з наведених в законі підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою на належній їй на праві власності земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 побудуваний будинок, який є самочинним будівництвом, оскільки побудований без належного дозволу та без належно затвердженого проекту.
Згідно з ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Ці вимоги закону можуть бути застосовані відповідно до змісту ст.376 ЦК України лише до обставин, викладених в частині четвертій цієї статті, тобто стоовно нерухомого майно, збудованого іншою особою на земельній ділянці власника, а також при дотриманні вимог щодо наявності належного дозволу чи належно затвердженого проекту або усунення істотних порушень будівельних норм і правил.
Тому доводи позивачки в апеляційній скарзі на здійснення забудови на належній їй земельній ділянці та відсутність заперечень з боку сусідів, а також посилання на висновок спеціалиста інституту судових експертих щодо відповідності самочинно збудованого будинку будівельним нормам та правилам не можуть бути прийняті до уваги.
Набуття права власності на збудоване нерухоме майно здійснюється на підставі рішення виконкому райради після введення об'єкту забудови в експлуатацію.
Відмова виконкому прийняти рішення про оформлення права власності на збудоване нерухоме майно може бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що позивачка зверталася до виконкому райради з питання введення об'єкту забудови в експлуатацію, а також про наявність рішення про відмову в оформленні права власності на спірний будинок.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зазначивши Виконавчий комітет Індустріальної районної ради М.Дніпропетровська відповідачем, позивачка не вказала яким чином відповідачем порушені, невизнані або оспорювані та які її права, свободи чи інтереси з питання, що є предметом спору в суді.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.