Справа №22ц-1899/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 5 суддя Семененко Я.В.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
06 листопада 2008 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
Суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
При секретарі: Панченко Д.Б.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Бабушкінського районного суду М.Дніпропетровську від 19 жовтня 2007 року
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод та зобов'язання вчинити певні дії, треті особи: Приватне підприємство "Південбуд", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гарний дім", Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю М.Дніпропетровську міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "На Благоєва" та
за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету М.Дніпропетровську міської ради та Приватного підприємства "Південбуд" про визнання права власності, треті особи: Комунальне підприємство М.Дніпропетровську міжміське бюро технічної інвентарізації, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гарний дім", Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю М.Дніпропетровську міської ради, -
Встановив:
В травні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання звільнити приміщення підвищувальної насосної станції в будинку АДРЕСА_1 та поновити становище, яке існувало до порушення, привівши приміщення підвищувальної насосної станції у стан, що передбачений проектною документацією, посилаючись на те, що згідно додатку до рішення виконкому міської ради № 3160 від 28 липня 2005 року в спільній власності мешканців вказаного будинку знаходяться місця загального користування, зокрема у підвалі приміщення поз. № XII. При прийнятті житлового комплексу на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку було встановлено, що вказане приміщення є приміщенням підвищувальної насосної станції, та згідно з журналом підрахунку площі, складеному БТІ та листом ГлавАПУ площа цього приміщення має становити 27,4 кв.м. Фактично площа становить 10,2 кв.м., оскільки приміщення було переплановано та його частина площею 17,2 кв.м. була відокремлена для потреб спортивно-оздоровчого комплексу, власником якого є відповідачка. Вважає, що вказане приміщення є приміщенням загального користування і не підлягає відчудженню, оскільки є технічним приміщенням (т.1 а.с.2).
В жовтні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду з доповненням до позову до ОСОБА_2 та додатково до позовних вимог просила заборонити експлуатацію спортивно-оздоровчого центру, що належить ОСОБА_2, зобов'язати ОСОБА_2 привести приміщення цокольного поверху будинку у стан, передбачений погодженою проектною документацією, пославшись на додаткові доводи, а саме: реконструкцію цокольного поверху після ведення будинку в експлуатацію без погодження відповідної проектної документації та без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, що підтверджується приписами Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК). При цьому в порушення державних будівельних норм в цокольному поверху розташовано три сауни. В цокольному поверху розташовані інженерні комунікації та технічні пристрої, що забезпечують експлуатацію будинку. Тому вважає, що переобладнання цокольного поверху під спотривно-оздоровчий комплекс з розміщенням саун, перплануванням підвищувальної насосної станції, та розміщенням в ньому водо-та теплообладнання, що не передбачено проектом, та без отримання належних технічних умов та дозволів є протиправним та порушує її права позивачки (т.1 а.с.81-82).
В липні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до виконкому М.Дніпропетровську міської ради та ПП "Південбуд" про визнання права власності на нежитлове приміщення № ХІІ-а, позиція 1 загальною площею 16,6 кв.м., розташоване в цокольному поверсі в житловому будинку літ. А-12 по вул.Благоєва,7 в М.Дніпропетровську, посилаючись на те, що співставивши зміст рішення виконкому міської ради від 28 липня 2005 року № 3160 та свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, зясувала, що що не отримала права власності на приміщення насосної-топочної в наслідок помилки в зазначеному рішенні виконкому міської ради, який цю помилку не виправил (т.1 а.с.165-а).
Ухвалою Бабушкінського районного суду М.Дніпропетровську від 22 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 об'єднані в одне провадження (т.1 а.с.198).
Рішенням Бабушкінського районного суду М.Дніпропетровську від 19 жовтня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені, ОСОБА_2 зобов'язана звільнити приміщення підвищувальної насосної станції у будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2 зобов'язана поновити становище, що існувало до порушення, привівши приміщення підвищувальної насосної станції у стан, що передбачений проектною документацією, ОСОБА_2 зобов'язана привести приміщення цокольного поверху будинку АДРЕСА_1 у стан, що передбачений погодженою документацією; ОСОБА_2 заборонено експлуатацію спортивно-оздоровчого комплексу у цокольному поверсі будинку (т.2 а.с.53-57).
В апеляційній скарзі (а.с.38) ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неповне встановлення судом обставин справи, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та порушення норм процесуального права, оскільки судом не враховано, що:
- згідно рішення виконкому міської ради № 3160 від 28 липня 2005 року ОСОБА_2 оформлено право власності на приміщення водно-спортивно-оздоровчого комплексу у цокольному та першому поверхах будинку загальною площею 744,0 кв.м. на підставі Акту державної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації;
- висновок суду про те, що приміщення № ХІІ-а є частиною приміщення № XII, яке є приміщенням загального користування, є помилковим, оскільки в рішенні виконкому міської ради № 3160 від 28 липня 2005 року не визначено площу приміщення № XXII;
- суд безпідставно застосував п.1.6. ДБН А.3.1.-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення.», в яких йдеться про об'єкти виробничого призначення, до яких спортивно-оздоровчий комплекс не належить;
- суд безпідставно застосував державні будівельні норми ДБН В.2.2.15-2005 «Житлові будинки. Основні положення.», яким надано чинності наказом Держбуду України від 28 вересня 2005 року № 175 і які не були чинними на момент розробки проекту на опоряджувальні роботи та на час прийняття в експлуатацію спірних приміщень;
- житловий будинок № 7 по вул.Благоєва, на першому поверсі якого розташовані офісні приміщення ЗАТ КБ «Приватбанк», ЖЗАТ «Укртрансенергр», є будівлею, що включає приміщення різного призначення і за таких обставин проектна документація розроблялась з урахуванням положень ДБН В.2.29-99 «Громадські будинки і споруди. Основні положення», які не забороняли розміщення лазень і саун в цокольному поверсі .
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга є обгрунтованною і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент прийняття житлового будинку по вул.Благоєва, 7 в експлуатацію був відсутній погоджений проект спортивно-оздоровчого комплексу, цей комплекс в повному обсязі збудовано не було і відповідно він не був прийнятий в експлуатацію; в коплексі передбачено розташування трьох лазень та басейну, розміщення яких в житлових будинках заборонено п.п."ж" п.2.50. ДБН В.2.2.15-2005 «Житлові будинки», таким чином реконструкція цокольного поверху під спортивно-оздоровчий комплекс була здійснена без погоджуваної проектної документації з порушенням державних будівельних норм, а експлуатація вказаного комплексу здійснюється без прийняття його Державною приймальною комісією в експлуатацію; крім того в цокольному поверсі розташовані загальнобудинкові інженерні комунікації та технічні пристрої, що забезпечують належну експлуатацію будинку, тому розташування в цокольному поверсі спортивно-оздоровчого комплексу, побудованого на підставі проекту, розробленому з порушенням вимог чинного законодавства, порушує право позивачки на безпечне мешкання в цьому будинку; а що стосується приміщення № XI1-а, то воно є частиною приміщення № XII, яке згідно з рішенням виконкому міської ради № 3160 від 28 липня 2005 року є приміщенням загального користування, а тому ОСОБА_2 зобов'язана звільнити вказане приміщення та поновити становище, що існувало до порушення.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Як вбачається зі справи, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення приміщення № XIІ-а та зобов'язання припинити експлуатацію спортивно-оздоровчого комплексу в цокольному поверсі не пов'язані з вимогами про оскарження права власності ОСОБА_2 на спірні приміщення.
Вимога про зобов'язання припинити експлуатацію спортивно-оздоровчого комплексу в цокольному поверсі обгрунтована посиланням на порушення відповідачкою прав позивачки, оскільки створює загрозу екологічної безпеки позивачки, а вимога про звільнення приміщення № ХІІ-а грунтується на тому, що це приміщення є частиною приміщення № XII, яке в свою чергу є приміщенням загального користування.
Обґрунтовуючи своє рішення про задоволення позову ОСОБА_4 посиланням на побудову в цокольному поверсі спортивно-оздоровчого комплексу без погоджуваної проектної документації з порушенням державних будівельних норм, здійснення його експлуатації без прийняття його Державною приймальною комісією в експлуатацію та розташування в цокольному поверсі загальнобудинкових інженерних комунікацій та технічних пристроїв, що забезпечують належну експлуатацію будинку, суд першої інстанції не врахував, що будинок № 7 по вул.Благоєва прийнятий в експлуатацію в цілому згідно акту державної комісії, цей акт затверджений рішенням виконкому М.Дніпропетровську міської ради № 213 від 17 січня 2005 року, а на підставі рішення виконкому М.Дніпропетровську міської ради № 3160 від 28 липня 2005 року ОСОБА_2 оформлене та зареєстроване право власності на приміщення спортивно-оздоровчого комплексу (т.1 а.с.13-14,15,16-18,).
Вказані рішення виконкому М.Дніпропетровську міської ради в зазначеній частині незаконними не визнані та не скасовані.
Відповідність забудови спортивно-оздоровчого комплексу в цокольному поверсі будинку № 7 по вул.Благоєва державним будівельним нормам підтверджується листами Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю, висновком інженерно-технічної експертизи нежилих приміщень в цокольному поверсі вказаного будинку (т.2 а.с.45,46,105-106,120-130).
Експлуатація спортивно-оздоровчого комплексу здійснюється відповідно до наявних дозволів на здійснення підприємницької діяльності.
Тому підстави для заборони експлуатації спортивно-оздоровчого комплексу в цокольному поверсі будинку № 7 по вул.Благоєва - відсутні.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, між відповідачкою, ТОВ "Спортивно-оздоровчим комплексом "На Благоєва" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Гарний дім" укладено угоду про встановлення сервітуту щодо користування приміщеннями спортивно-оздоровчого комплексу з метою обслуговування за-гальнобудинкових інженерних комунікацій та технічних пристроїв, що забезпечують належну експлуатацію будинку (т.2 а.с.48).
З огляду на це відсутні підстави вважати, що мають місце порушення прав позивачки, як співвласника вказаного багатоквартирного будинку, а тому відсутні підстави для задоволення її позову в цій частині.
Площа приміщення № XII, що за рішенням виконкому міської ради № 3160 від 28 липня 2005 року визнане приміщенням загального користування, не визначена (т.1 а.с.183).
Відповідно до наявної в МЕТІ плану цокольного поверху житлового будинку по вул.Бьлагоєва, 7 в М.Дніпропетровську приміщення № ХІІа-1, в якому розташовона насосна-топочна спортивно-оздоровчого комплексу (яке за рішенням суду вказане як приміщення № ХІІ-а) площею 16,6 кв.м. відокремлене від приміщень № ХІІ-1 площею 2,2 кв.м. та № ХІІ-2 площею 7,6 кв.м., в якому розташована насосна, що обслуговує житлові приміщення будинку (т.1 а.с.183).
Тому відповідачка, як співвласник вказаного багатоквартирного будинку, має право користуватися приміщенням № ХІІа-1 (яке в рішенні суду першої інстанції визначене як приміщення № ХІІ-а), в якому розташоване обладнання, яке технологічно є необхідним для експлуатації спортивно-оздоровчого комплексу та має певну матеріальну цінність, з лгдяжу на що знаходиться в відокремленому приміщенні. Так само відповідачка, як співвласник вказаного багатоквартирного будинку, має право користуватися і іншими приміщеннями, що знаходяться в спільному користуванні співвласників багатоквартирного будинку, зокрема приміщеннями № ХІІ-1 та № ХІІ-2, які також є відокремленими у зв'язку з знаходженням в них обладнання насосної, необхідного для обслуговування житлових приміщень будинку.
З огляду на це підстави для зобов'язання ОСОБА_2 звільнити вказане спірне приміщення - відсутні.
Тому в зазначеній частині рішення суду першої існтанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.
Оскільки обставини по справі в цій частині досліджені у повному обсязі, колегія суддів вважає необхідним ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволені позову до ОСОБА_2 в цій частині у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Що ж стосується рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до виконкому міської ради про визнання права власності на приміщення насосної-топочної, яке і в позовній заяві, і в рішенні суду зазначене як приміщення № ХІІ-а, а в документації МБТІ як приміщення № ХІІа-1 (т.1 а.с.183), то в цій частині суд першої інстанції обгрунтованно визнав, що право власності ОСОБА_2 на приміщення спортивно-оздоровчого комплексу в цокольному та першому поверхах будинку загальною площею 744,0 кв.м. оформлене на підставі рішення виконкому міської ради № 3160 від 28 липня 2005 року, в додатку до якого зазначено, що ОСОБА_2 належать приміщення № 62 поз. 1-50,1 загальною площею 733,3 кв.м., № 63 поз. 9,11 загальною площею 40,7 кв.м., ґанки літ. «а», «а2», при цьому вказане рішення не містить вказівки на оформлення ОСОБА_2 права власності на приміщення насосно-топочної загальною площею 16,6 кв.м.
Як вбачається з висновку інженерно-технічної експертизи нежилих приміщень в цокольному поверсі вказаного будинку за ОСОБА_2 оформлене право власності на нежитлові приміщення загальною площею 762,50 кв.м. (т.2 а.с.129).
У разі визнання за ОСОБА_2 права власності на приміщення площею 16,6 кв.м. загальна площа приміщень буде становити 779,11 кв.м., що не відповідає загальній площі приміщень за договором № 6 купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеним між ОСОБА_2 та ПП "Південбуд" 17 листопада 2003 року (т.1 а.с. 166) , та суперечить рішенню виконкому міської ради № 3160 від 28 липня 2005 року, за яким ОСОБА_2 набуває право власності на нежитлові приміщення спортивно-оздоровчого комплексу в цокольному та першому поверхах будинку загальною площею 744,0 кв.м. (т.1 а.с.16-18).
Як вбачається зі змісту позовних вимог ОСОБА_2 її вимога про визнання права власності на приміщення насосної-топочної площею 16,6 кв.м. грунтується на тому, що це приміщення помилково не було зазначене в рішенні виконкому міської ради 33160 від 28 липня 2005 року (т.1 а.с.165-а).
Тому захист своїх прав ОСОБА_2 має здійснюватися нею шляхом оскарження дій суб'єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на це підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в цій частині немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2007 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_2 звільнити приміщення підвищувальної насосної станції у будинку АДРЕСА_1, поновити становище, що існувало до порушення, привівши приміщення підвищувальної насосної станції у стан, що передбачений проектною документацією, привести приміщення цокольного поверху будинку АДРЕСА_1 у стан, що передбачений погодженою документацією, та про заборону ОСОБА_2 експлуатацію спортивно-оздоровчого комплексу у цокольному поверсі будинку - скасувати.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в цій частині - відмовити.
В решті рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2007 року - залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.