ПОСТАНОВА[1]
26 жовтня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року, -
Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік за те, що він 25 вересня 2019 року о 20-05год. в м. Києві по вул. Малиновського, 27/23 керував автомобілем «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога КМНКЛ «Соціотерапія». Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.09.2019 року ОСОБА_1 25.09.2019 року о 20-05 год. знаходився в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України.
Не погоджуючись із постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , обґрунтовуючи тим, що протокол про адміністративне правопорушення складений без участі свідків, не містить переліку обов'язкових ознак алкогольного сп'яніння. Також вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 252 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно не дослідив всіх обставин справи в їх сукупності, а відтак порушив його процесуальні права.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року, мотивуючи тим, що строк на апеляційне оскарження строк пропустив з об'єктивних причин, зокрема про дату, час розгляду справи він належним чином повідомлений не був, копія судового рішення йому не вручалася, а про рішення дізнався 30.03.2020 року.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 липня 2020 року, як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що спростовували би наведені апелянтом підстави.
ОСОБА_1 , неодноразово належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився, причини неявки не повідомив, заяв, клопотань від нього не надійшло.
У зв'язку з чим, враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 .
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Також в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у тому числі відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Згідно протоколу серії ДПР18 № 336898 від 25.09.2019 року о 20-05год. 25.09.2019 в м. Києві по вул. Малиновського, 27/23 керував автомобілем «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога КМНКЛ «Соціотерапія». Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.09.2019 року ОСОБА_1 25.09.2019 року о 20-05 год. знаходився в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України.
Висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, ґрунтується на даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 336898 від 25.09.2019 року, даних висновку лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №007823 від 25.09.2019 року, складеному о 21-05 год., відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, даних відеозапису з нагрудної камери поліцейського, - як належними та допустимими доказами відповідно до ст. 252 КУпАП.
Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження апелянта, що результат огляду лікарем-нарколгом ОСОБА_1 є недійсним, оскільки його огляд на стан сп'яніння здійснено з порушенням вимог ч. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, судом апеляційної інстанції перевірялися і свого підтвердження не знайшли.
Так, огляд проведено з дотриманням ст. 266 КУпАП: лікарем-наркологом у закладі охорони здоров'я «Соціотерапія», тобто закладі, якому надано право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженого управлінням охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій, тобто у порядку, визначеному законом, а тому підстав вважати недійсним.
Також згідно ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського, а тому доводи апелянта про те, що огляд ОСОБА_1 проведено з порушенням, зокрема у відсутність свідків,- не узгоджуються з положеннями законом.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено таких порушень, що унеможливили би прийняття законного та обґрунтованого рішення. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування постанови Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки зазначена постанова є законною і обґрунтованою.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.М. Сітайло
Справа № 33/824/1928/2020 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий суддя у 1-й інстанції: Девятко В.В.
Суддя в апеляційній інстанції: Сітайло О.М.