ПОСТАНОВА[1]
26 жовтня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Стовпового С.Г. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року, -
ПостановоюГолосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.09.2019 року о 05 год. 20 хв. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Васильківська, 8 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, тобто порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою суду, захисник Стовповий С.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, обґрунтовуючи тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам; працівники поліції зупинили його безпідставно, не роз'яснили ОСОБА_1 процесуальні права права та наслідки у разі відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння і медичному закладі.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року, мотивуючи тим, що строк на апеляційне оскарження строк пропустив з об'єктивних причин, суд першої інстанції права на оскарження постанови йому не роз'яснив.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, захиснику Стовповому С.Г. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року, як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що спростовували би наведені апелянтом підстави.
ОСОБА_1 , неодноразово належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився, причини неявки не повідомив, заяв, клопотань від нього не надійшло.
У зв'язку з чим, враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 .
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Також в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у тому числі відеозапис з нагрудної камери працівників поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка полодіє чи керує автомобілем, підлягає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 за № 283043 від 26 вересня 2020року, що 26.09.2019 року о 05год. 20хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. Васильківська, 8 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, тобто порушиввимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і порушень при його складанні, що стали би підставою для скасування постанови суду, не встановлено.
Обставини, викладені у протоколі, підтверджуються даними відеозапису, з якого вбачається, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому Законом порядку та роз'яснили його права. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, що було зафіксовано інспекторами поліції та про що складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі досліджених доказів суд апеляційної інстанції розцінює дії ОСОБА_1 саме як відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у передбаченому закону порядку.
Досліджені апеляційним судом докази є належними доказами у розумінні ст. 252 КУпАП та у своїй сукупності доводять винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння у передбаченому законом порядку.
Отже, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП, повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності, дав оцінку кожному доказу із наведенням відповідних мотивів та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, належним чином вмотивувавши своє рішення.
Доводи апелянта про те, що він не усвідомлював юридичних наслідків відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння є не спроможними, оскільки спростовуються дослідженими судом доказами.
Обґрунтованих доводів, які стали би безумовними підставами для закриття провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах апеляційної скарги не встановлено такихпорушень, що унеможливили би прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Клопотання захисника Стовпового Сергія Григоровича задовольнити, поновитиСтовоповому С.Г. строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника Стовопового С.Г. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційногосуду О.М. Сітайло
Справа № 33/824/947/2020 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий суддя у 1-й інстанції: Єсауленко М.В.
Суддя в апеляційній інстанції: Сітайло О.М.