Справа № 22-ц/824/10583/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Величко Т.О.
759/7735/15-ц Доповідач-Чобіток А.О.
Іменем України
26 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
секретар - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року в справі за поданням старшого державного виконавця відділу Святошинського РВ ДВС міста Києва Головне територіальне управління юстиції у м. Києві Сухолець Р.А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, -
У червні 2018 року старший державний виконавець Святошинського РВ ДВС міста Києва Головне територіальне управління юстиції у м. Києві Суховолець Р.А. звернувся до судуз поданнямпро обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .. Зазначав, що у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває на примусовому виконанні виконавчий документ: виконавчий лист №2/759/3935/15 від 27.08.2015, виданий Святошинського районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 416 201,15 грн. на користь ОСОБА_2 .. Згідно з заявою боржника, він немає можливості погасити заборгованість перед стягувачем, тому що тимчасово не працює та належним йому майном не володіє. Зметою збереження майна боржника та для забезпечення реального виконання рішення, 01.02.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 для встановлення фактичного місця проживання та перевірки майнового стану боржника встановлено, що майно, що підлягає опису та реалізації в рахунок погашення боргу, відсутнє.Згідно з відповіддю ДФС України, інформації стосовно боржника щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня та платником податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває, рахунки відкриті у банках та інших фінансових установах відсутні. Згідноз відповіддю Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи - інформації не знайдено. Згідно з інформаційноюдовідкоюз Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з'ясовано, що за боржником об'єкти нерухомого майна зареєстрованими не значаться. Згідно з данимиУДАІ ГУ МВС м. Києва № 233, та згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру МВС України, за боржником транспортних засобів не зареєстровано.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року задоволено подання старшого державного виконавця Святошинського РВ ДВС міста Києва Головне територіальне управління юстиції у м. Києві Суховолець Р.А. тимчасово
обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання ним рішення Святошинського районного суду м.Києва від 27.08.2015 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 416 201,15 грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні подання державного виконавця. Зазначає, що державний виконавець не довів необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні. Справа вирішена при недостатності необхідної інформації про стан виконавчого провадження. Не враховано, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов'язань ,а за ухилення від їх виконання
Установлено, що у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває на примусовому виконанні виконавчий лист №2/759/3935/15, виданий Святошинським районним судом м. Києва 06.11.2015 року на виконання рішення суду від 27.08.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 416 201,15 грн. на користь ОСОБА_2 ( а.с. 140-141).
Відповідно до матеріалів справи майно боржника, яке підлягає опису та вилученню в відсутнє, також відсутнє зареєстроване за боржником, на праві власності майно та відсутні відкриті на його ім'я рахунки ( а.с.143,145-148).
Згідно із довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на №0.64-19043/0/15-17 від 14.06.2017 року убачається, що в період з 11.04.2016 року (виконавче провадження відкрито 21.01.2016 року) по 16.05.2017 року, боржник ОСОБА_3 шість разів перетинав кордон України (а.с.144).
Задовольняючи подання старшого державного виконавця відділу Святошинського РВ ДВС міста Києва Головне територіальне управління юстиції у м. Києві Сухолець Р.А., суд виходив з його доведеності та необхідності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення боржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши її матеріали, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Підставою звернення державного виконавця до суду з даним поданням стало те, що майна боржника, яке підлягає опису та вилученню в рахунок погашення боргу виявлено не було, згідно з актом державного виконавця та довідками компетентних органів, зареєстрованого за боржником на праві власності майна та відкритих рахунків немає, боржник періодично виїжджає за кордон України, проте дій щодо виконання рішення суду не здійснює.
У справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду» .
У справі «Soering vs UK» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
Таким чином, процес примусового виконання судового рішення у цивільній справі необхідно розглядати як невід'ємну частину механізму судового захисту права в порядку цивільного судочинства виходячи з наступного:
1) мета цивільного судочинства, закріплена у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави) в повній мірі досягається лише в результаті виконання вимог судового рішення. Виконавче провадження є логічним продовженням судового розгляду та не може без нього існувати, як і сам судовий розгляд втрачає сенс без можливості звернення судового рішення до примусового виконання;
2) провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов'язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється на просту декларацію.
«Ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням» слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Зазначаючи про те, що він свідомо і умисно не вчиняв і не вчиняє жодних дій або бездіяльності, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань, частково сплачував заборгованість, ОСОБА_3 доказів виконання рішення суду не надав.
Крім того, відповідно до довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на №0.64-19043/0/15-17 від 14.06.2017 року в період з 11.04.2016 року (виконавче провадження відкрито 21.01.2016 року) по 16.05.2017 року, боржник ОСОБА_3 шість разів перетинав кордон України. При цьому мав поїздки за кордон і до 11.04.2016 року ( чотири рази у 2015 році).
На думку колегії суддів, указане свідчить про те, що боржник ОСОБА_3 мав як у 2016, 2017 році, так і в 2015 році реальні можливості виконувати обов'язок щодо виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.08.2015 року і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, оскільки будь-яких доказів того, що поїздки ОСОБА_3 за кордон України оплачувались не ним особисто, матеріали справи не містять.
Наведене вказує про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. І на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань вже відбувся і є об'єктивно наявним та вбачається з матеріалів виконавчого провадження.
Тобто, жодних дій, які б свідчили про наміри ОСОБА_3 виконати зобов'язання, боржником протягом п'яти років не здійснювалось
Посилання боржника про неможливість виконання зобов'язання унаслідок неплатоспроможності та тяжкої економічної ситуації, на увагу не заслуговує, оскільки сам боржник повинен бути зацікавлений у якнайшвидшому виконанні зобов'язання, яке жодним чином не виконувалось ним на протязі п'яти років.
На підставі викладеного, ураховуючи принцип обов'язковості судового рішення, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави до скасування якої відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
УхвалуСвятошинського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.О. Чобіток
Судді: О.В. Немировська
Т.І. Ящук