Справа № 22-ц/824/11730/2020 Головуючий в 1-й інстанції - Клочко І.В.
754/17704/18 Доповідач - Чобіток А.О.
Іменем України
26 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В. Ящук Т.І.
секретарі - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у місті Києві про стягнення боргу зі спадкоємця боржника,-
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, у якому, посилаючись на ст. 1282 ЦК України, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 106988,83 грн. в межах вартості спадкового майна. Зазначала, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 серпня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Згідно з розрахунком заборгованості, складеного відділом державної виконавчої служби Деснянського районного юстиції у м. Києві, заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_3 станом на 11 травня 2018 року становить 106988,83 грн.. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є мати померлого ОСОБА_2 та син ОСОБА_2 ,, який є особою з інвалідністю з дитинства і в інтересах якого вона діє.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 08 липня 2020 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення вимог. Зазначає, що суд, відмовляючи в задоволенні позову, безпідставно виходив з того, що нею не надано доказів щодо вартості спадкового майна. Вона не володіє всіма тонкощами цивільно-процесуального законодавства, представляючи інтереси свого неповнолітнього сина, який є особою з інвалідністю з дитинства, була впевнена, що суд з її згоди призначить технічну експертизу або надасть їй роз'яснення про те, що вона повинна заявити письмове клопотання про її призначення. Уважала, що в останньому судовому засіданні буде вирішуватись питання про призначення технічної експертизи, оскільки до цього суд уточнював у неї чи згодна вона оплатити вартість експертизи, на що вона погодилась, але в подальшому суд до цього питання не повертався і постановив рішення про відмову в позові. Для вартості спадкового майна, до апеляційної скарги ОСОБА_1 додала Довідку про надання інформаційно-консультативних послуг, складеною ФОП ОСОБА_6 06.08.2020 року, відповідно до якої ринкова вартість трикімнатної квартири, загальною площею 68,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 240 000,00 грн..
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що позовні вимоги про стягнення боргу зі спадкоємця боржника в розмірі 106988,83 грн. були пред'явлені лише до одного зі спадкоємців ОСОБА_2 , підстави звільнення від відповідальності перед кредитором іншого спадкоємця ОСОБА_4 відсутні, позивачем не доведено вартість майна, яке отримує в порядку спадкування відповідач, а додана позивачем Довідка про надання інформаційно-консультативних послуг до суду першої інстанції не подавалась і позивач не надала доказів неможливості його подання до суду першої інстанції, а тому не повинна братись до уваги.
При розгляді даної справи судом першої інстанції установлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26.09.2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 серпня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. На виконання вказаного рішення суду 11 грудня 2014 року видано виконавчий лист №754/13757/2014 (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 15 травня 2018 року, актовий запис №8625 (а.с.8).
Згідно з розрахунком заборгованості, складеного відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві від 18.07.2018р., заборгованість зі сплати аліментів стягнутих з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 станом на 11 травня 2018 року становить 106988,83 грн. (а.с.12).
Відповідно до матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 , заведеної П'ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою №623/2018, 31 травня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с.61).
ОСОБА_3 заповіту не склав, спадкування здійснюється за законом.
03 серпня 2018 року ОСОБА_1 направлено до П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку, передбаченому статтею 1281 ЦК України, яка долучена до матеріалів спадкової справи (а.с.82).
Матеріали справи не містять відомостей про відмову ОСОБА_4 від прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3 , а тому відповідно до вимог частин четвертої, п'ятої статті 1268 ЦК України ОСОБА_4 єтаким, що прийняв спадщину, яка належить йому з часу її відкриття.
Інші спадкоємці ОСОБА_7 - дружина померлого, відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с.66-67), та ОСОБА_8 - повнолітня донька померлого, відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с.64,65), із заявами про прийняття до державної нотаріальної контори спадщини не звертались.
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 17.01.2001 р., квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 в рівних долях (а.с.74).
Відповідно до листа КП КМР "Київського міського бюро технічної інвентаризації" №062/14-3440 від 23.03.2020 р., за ОСОБА_3 зареєстровано на праві власності 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 (а.с.102).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися назасадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази обсягу вартості спадкового майна. Всудовому засіданні позивач не зверталась з клопотанням про витребування доказів, що свідчать про вартість спадкового майна, а також з клопотанням про призначення товарознавчої експертизи для визначення вартості 1/4 частини вказаної квартири. При цьому, врахувавши недоведеність позивачем вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_11 в розмірі 106988,83 грн., суд вважав необґрунтованим позов щодо стягнення заборгованості за аліментами до одного зі спадкоємців боржника. Крім тогосуд зазначив, що позивачем не було обґрунтовано наявність відповідальності лише спадкоємця ОСОБА_2 перед кредитором спадкодавця.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, відповідача та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, суд апеляційної інстанції уважає, що рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим з наступних підстав.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Відповідно до ч 2, 3, 4, ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року з дня настання строку вимоги.Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення боргу за аліментами померлого включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитора вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15, постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 14-53цс18, постанові Верховного Суду в справі №199/5826/16 від 12.08.2020 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі №640/6274/16 від 18.09.2019 року Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача.
Установлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав перед ОСОБА_1 заборгованість за аліментами на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 106988,83 грн..
Як убачається із спадкової справи №623/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , після його смерті відкрилась спадщина на ј квартири АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями ОСОБА_3 є дві особи: його мати ОСОБА_2 та його син ОСОБА_4 , унаслідок чого кожен з них успадковує по 1/8 частці квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , 03 серпня 2018 року, подала до П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку та строки, передбачені статтею 1281 ЦК України.
Звернувшись з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що вартість 1/8 частини спадкового майна, яке успадковує ОСОБА_2 , перевищує вартість боргу, що, на її думку, дає їй підстави на задоволення його позову.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 , вартість спадкового майна ОСОБА_2 не доводила.
Отже, зважаючи на висновок Верховного Суду про те, що обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, встановивши вказані вище обставини, суд першої інстанції безпідставно відмовив у його задоволенні з мотивів недоведеності позивачем вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_11 в розмірі 106988,83 грн..
Крім того, згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є:
1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;
3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
4) вирішення відводів;
5) визначення порядку розгляду справи;
6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно із п. 5, 6, 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві.
Зазначивши при відмові в позові про те, що позивач не зверталась з клопотанням про витребування доказів, що свідчать про вартість спадкового майна, а також з клопотанням про призначення товарознавчої експертизи для визначення вартості 1/4 частини вказаної квартири, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що фактично при розгляді даної справи ним не виконано вимоги ст. ст. 12, 189, 197 ЦПК України.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Аналізуючи посилання позивача щодо причин ненадання суду доказів щодо вартості спадкового майна, колегія суддів приходить до висновку, що даний доказ не був наданий до суду з поважних причин, в зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України вважає за необхідне прийняти Довідку про надання інформаційно-консультативних послуг, складеною ФОП ОСОБА_6 06.08.2020 року, відповідно до якої ринкова вартість трикімнатної квартири, загальною площею 68,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 1 240 000,00 грн..
Відповідачем вартість квартири АДРЕСА_1 , зазначена у вказаній довідці не спростована.
Крім того, при відмові в задоволенні позову ОСОБА_1 суд зазначив про його необґрунтованість лише до одного зі спадкоємців боржника, проте як спадкоємцем боржника є і малолітній ОСОБА_4 .. Про вказане у відзиві на апеляційну скаргу зазначає і ОСОБА_2 ..
Разом з тим, вказані доводи є безпідставними з огляду на ст. 179 СК України, відповідно до якої аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Отже, фактично кредитором у відносинах щодо права вимоги суми заборгованості з аліментів, присуджених на користь ОСОБА_1 , є її син ОСОБА_4 , унаслідок чого у даних правовідносинах у нього відсутній обов'язок щодо задоволення вимог кредитора, оскільки він згідно із законом був і є власником цих аліментів.
Зважаючи на те, що сума стягнення не перевищує вартість 1/8 частини спадкового майна, належного ОСОБА_2 , а інших доказів вартості спадкового майна суду не надано, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки домовленості між сторонами щодо можливості сплати одноразовим платежем вимог позивача ( кредитора) не досягнуто.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 ..
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2020 року скасувати та постановити нове.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам в розмірі 106 988,83 грн. в межах вартості спадкового майна.
Стягувач: ОСОБА_1 - місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Боржник: ОСОБА_2 - місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А. О. Чобіток
Судді: О. В. Немировська
Т. І. Ящук