Єдиний унікальний номер справи 760/2693/20
Провадження №22-ц/824/12639/2020
22 жовтня 2020 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини,
В січні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів на своє утримання. В обґрунтування свої позовних вимог зазначила, що сторони перебувають у шлюбі, хоча на момент звернення до суду відповідач подав до суду позов про розірвання шлюбу. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей, які на даний час проживають з позивачем. Відповідач належним чином припинив виконувати обов'язки по утриманню сім'ї. 28.01.2020 року нею було подано до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей. При цьому позивач на підставі положень ст. 84 СК України також має право на утримання від відповідача. Просила суд стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позовної заяви до суду і до досягнення молодшою дитиною - ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року вищезазначений позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини в розмірі 1/8 заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 31.01.2020 року до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач направив апеляційну скаргу, вказує на неповне дослідження обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Свою скаргу обґрунтовує тим, що судом не надано належної оцінки наданих відповідачем доказам, зокрема щодо того, що позивач разом із дітьми проживає у квартирі, що була придбана до шлюбу і належить відповідачу, його матері та сестрі на праві приватної власності. Таким чином відповідач, при відсутності у позивача та дітей реєстрації в даній квартирі, забезпечив їм проживання у даній квартирі та самостійно несе витрати з її утримання. Вказує на те, що сумлінно виконує обов'язки батька та здійснює фінансування проживання дітей не лише сплатою аліментів, а й додаткових витрат на них шляхом забезпечення відпочинку дітей під час вихідних та святкових днів, організації та оплати відпочинку дітей у відпустках. Також він самостійно сплачує кредит, отриманий для інвестування в будівництво квартири, що було здійснено під час подружнього життя. Таким чином відповідач має багато витрат, після понесення яких залишок його заробітку є недостатнім для забезпечення його життєвих потреб. При цьому позивач має власний дохід для задоволення своїх особистих потреб, що також не було враховано судом при визначенні розміру аліментів на утримання дружини. На підставі викладеного просив суд ухвалити рішення про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/10 заробітку (доходу).
Позивач направила відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, а рішення суду законним і обґрунтованим. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Свою незгоду з оскаржуваним рішенням апелянт обґрунтовував тим, що з його точки зору суд безпідставно при вирішенні справи не взяв до уваги ряд обставин, які можуть впливати на розмір стягуваних з нього аліментів, зокрема щодо: забезпечення ним можливості позивачу проживати з дітьми в квартирі, що належить відповідачу та його родичам; належного виконання відповідачем зобов'язань з утримання дітей; наявності у позивача самостійного доходу; несення відповідачем тягаря сплати кредиту. Все це з точки зору апелянта обумовлює неналежність визначення судом розміру присуджених до стягнення аліментів.
З наведеною позицією апелянта колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.
У відповідності до положень пунктів 2 та 4 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Не заперечував права позивача на отримання заявлених аліментів і сам апелянт, не погоджуючись лише розміром таких аліментів, що був визначений судом. Колегія суддів погоджується, що наведені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, зокрема щодо матеріального становища сторін, забезпечення відповідачем проживання позивача та дітей, несення апелянтом витрат на утримання дітей, тощо, мають значення при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню. В той же час при вирішенні справи по суті, зокрема при визначенні розміру спірних аліментів, викладені апелянтом доводи та обставини були належним чином оцінені та враховані судом першої інстанції. Саме з врахуванням зазначених обставин суд і прийшов до висновку про не повне а часткове задоволення позовних вимог, встановивши розмір аліментів, які підлягають стягненню, не 1/6 доходів відповідача, як того вимагала позивач, а 1/8 доходів відповідача. За таких умов посилання апелянта на невідповідність висновків суду обставинам справи та неврахування доводів сторони при вирішенні спору не відповідають дійсності. В свою чергу це призводить до відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько