21 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання за участі прокурора захисника засудженого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції з Обухівським районним судом Київської області апеляційну скаргу (апеляцію) засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 січня 2020 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Уфи Російської Федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_7 відмовлено у поновленні (відновленні) строку на касаційне оскарження вироку Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 1998 року по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 94 КК України 1960 року та касаційну скаргу визнано такою, що не підлягає розгляду.
Прийняте рішення мотивовано тим, що вирок Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 1998 року, яким ОСОБА_7 засудженого за ст. 94 КК України 1960 року і який йому вручено 20 січня 1998 року, набрав законної сили 25 березня 1998 року, а касаційна скарга ОСОБА_7 надійшла до суду першої інстанції 26 червня 2019 року, тобто через 21 рік, без зазначення в ній достатніх підстав, які б вказували на поважність причин пропуску строку, неможливість своєчасного подання касаційної скарги та наявність для цього об?єктивних перешкод.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, в апеляційній скарзі (апеляції), з доповненням, засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 січня 2020 року та направити кримінальну справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки строк на подання касаційної скарги, на його переконання, ще не розпочався, бо після оголошення ухвали Київського обласного суду від 25 березня 1998 року її копія йому- ОСОБА_7 не вручалась, з метою отриманням якої він і звернувся 29 січня 2020 року до Обухівського районного суду Київської області.
Вказує і на те, що в ухвалі відсутнє посилання на строк і порядок оскарження судового рішення.
Крім того в доповненнях до апеляційної скарги (апеляції), ОСОБА_7 виказує свою незгоду з ухвалою колегії суддів Київського обласного суду від 25 березня 1998 року та просить її скасувати.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника та засудженого на підтримку доводів апеляційної скарги (апеляції) щодо безпідставної відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 1998 року та ухвали Київського обласного суду від 25 березня 1998 року, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги (апеляції) засудженого, вважаючи рішення суду законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги (апеляції) засудженого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга (апеляція) задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвала Обухівського районного суду Київської області від 29 січня 2020 року про відмову засудженому ОСОБА_7 у поновленні (відновленні) строку на касаційне оскарження Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 1998 року по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 94 КК України (1960 року), та визнання касаційної скарги такою, що не підлягає розгляду, розглядається судом апеляційної інстанції 21 вересня 2020 року, після набрання чинності 20 листопада 2012 року Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року (КПК України 2012 року).
Відповідно до п.п. 11, 15 Розділу ХІ “Перехідні положення” КПК України 2012 року (КПК України 2012 року), кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Апеляційні скарги у кримінальних справах, розгляд яких не завершено з набранням чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Цей порядок був визначений Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року зі змінами (КПК України 1960 року).
З матеріалів справи видно, що вироком Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 1998 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 94 КК України 1960 року, та йому за цим законом призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі (а.с. 289-295 т. 1), копію якого він отримав 20 січня 1998 року (а.с. 296 т. 1).
Не погоджуючись з вироком суду ОСОБА_7 (а.с. 305-308 т. 1) та в його інтересах захисник ОСОБА_9 (а.с. 299-302 т. 1) в порядку ст.ст. 347, 348 КПК України 1960 року подали касаційні скарги (апеляції) до Київського обласного суду, за результатами розгляду яких ухвалою судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 25 березня 1998 року вирок Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 1998 року стосовно ОСОБА_7 залишено без змін, а касаційні скарги (апеляції) захисника та засудженого - без задоволення (а.с. 330-332 т. 1).
На виконання приписів ст. 381 КПК України 1960 року в редакції, що діяла на час постанови ухвали судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду 25 березня 1998 року, ухвала касаційної інстанції лише була надіслана разом зі справою, касаційними скаргами і додатково поданими матеріалами до суду, який постановив вирок, для виконання (а.с. 33 т. 1), а Обухівський районний суд Київської області, у свою чергу, з додержанням правил ст. 404 КПК України 1960 року звернув вирок суду, що набрав законної сили до виконання у спосіб, визначений, зокрема, п. 9.4 Наказу Міністерства юстиції України № 22/5 від 13 березня 1997 року Про затвердження інструкції з діловодства у Верховному суді Автономної Республіки Крим, обласному, міжобласному Київському і Севастопольському міських, районному (міському) судах, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 березня 1997 року за № 82/1886, коли Слідчому ізолятору УВС Київської області 14 квітня 1998 року було направлено розпорядження про виконання вироку суду (а.с. 340 т. 1).
Водночас судом першої інстанції, згідно копії супровідного листа за № 1911 від 15 квітня 1998 року за підписом судді Обухівського районного суду Київської області, у порядку виконання вироку суду, на адресу установи ЕТ/322-112 УМВСУ в Тернопільській області ОСОБА_7 була направлена копія ухвали Київського обласного суду від 25 березня 1998 року (а.с. 342 т. 1).
При цьому, на виконання п. 9.2 вказаної Інструкції, копія ухвали була завірена підписами судді та секретаря суду з проставлянням гербової печатки суду.
Направлення суду на стадії звернення вироку до виконання, розписок за отримання засудженими копій процесуальних рішень, зокрема ухвал, законом не передбачено.
Підстав вважати, що ОСОБА_7 адміністрація установи виконання покарання не вручила направлену йому копію ухвали від 25 березня 1998 року - не має.
Як далі видно з матеріалів кримінальної справи, до Обухівського районного суду Київської області 10 травня 2005 року від ОСОБА_7 надійшла “скарга у зв?язку з нововиявленими обставинами” (а.с. 375 т. 1), зі змісту якої видно і посилання засудженого на ухвалу Київського обласного суду від 25 березня 1998 року.
Знайомився ОСОБА_7 з матеріалами справи 20 травня 2005 року, 29 серпня 2018 року, 30 травня 2019 року (а.с. 380, 386, 409 т. 1), звертався до суду з заявою від 01 червня 2005 року про отримання документів зі справи (а.с. 381 т. 1) та завірених копій документів зі справи з заявами від 01 червня 2005 року, 07 грудня 2005 року (а.с. 382, 385 т. 1).
Додав засуджений ОСОБА_7 до заяви про перегляд вироку суду першої інстанції за нововиявленими обставинами від 31 жовтня 2018 року копію ухвали суду апеляційної інстанції від 25 березня 1998 року, виконану на друкарській машинці (а.с. 35-38, 42-44 т. 2), а також до касаційної скарги від 04 червня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду завірену копію ухвали від 25 березня 1998 року - фотокопію її рукописного тексту (а.с. 2-3, 10-12 т. 2), де він визнав, що пропустив строк на подачу касаційної скарги (а.с. 3 т. 2).
Отже матеріали справи свідчать, що ОСОБА_7 у повній мірі були забезпечені його права, зокрема, щодо одержання процесуальних рішень у суді, через адміністрацію установи відбування покарання і шляхом ознайомлення з матеріалами справи.
Як регламентують положення ч. 2 ст. 383 КПК України 1960 року, у касаційному порядку можуть бути перевірені вирок місцевого суду, а також ухвала апеляційного суду, постановлена щодо цього вироку, у строки передбачені ст. 386 КПК України 1960 року, а поза їх межами - цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених ст. 353 КПК України 1960 року, у тому числі за клопотанням особи, яка має право на подання касаційної скарги, якщо цей строк пропущений з поважних причин.
Отже, за викладеним, законодавець не пов?язує початок відліку строку на подачу касаційної скарги з часом отримання засудженим саме копії ухвали суду касаційної (апеляційної) інстанції.
А тому, доводи апеляційної скарги (апеляції) засудженого ОСОБА_7 та позиції сторони захисту в суді апеляційної інстанції про те, що після оголошення ухвали Київського обласного суду від 25 березня 1998 року її копія ОСОБА_7 не вручалась, з метою отриманням якої він і звернувся 29 січня 2020 року до Обухівського районного суду Київської області - не можуть свідчити, що строк на її оскарження чи оскарження вироку суду, що свідчить з вимоги ОСОБА_7 при скасуванні ухвали судової колегії у кримінальних справах Київського обласного суду від 25 березня 1998 року передати справу на новий судовий розгляд, триває і досі.
Не можна не послатися на те, що, як свідчать положення ч. 1 ст. 381 КПК України 1960 року в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали від 25 березня 1998 року, ухвала касаційної інстанції є остаточною і може бути опротестована лише в порядку нагляду прокурором, головою суду та їх заступниками, яким це право надано законодавством України на підставі ст. 384 КПК України 1960 року.
Згідно матеріалів справи, в ній містяться дані щодо її направлення на запити від 23 червня 1998 року до Київського обласного суду для перевірки в порядку нагляду (а.с. 353 т. 1), від 17 вересня 1998 року та 04 вересня 2000 року прокурору Обухівського району Київської області (а.с. 355, 374 т. 1), що перебувала в червні 1999 року і в прокуратурі Київської області (а.с. 358 т. 1).
Надсилав ОСОБА_10 скаргу в порядку нагляду до Верховного Суду України на вирок Обухівського районного суду Київської області від 13 січня 1998 року щодо ОСОБА_7 , що випливає з запитів Верховного Суду України від 03 червня та 08 липня 1999 року, зокрема і до Генеральної прокуратури України, де на той час перебувала справа (а.с. 365, 371 т. 1).
Вказане свідчить про обізнаність, у тому числі засудженого ОСОБА_7 , щодо можливості і порядку опротестування судових рішень для перевірки їх в порядку нагляду, яким він, та в його інтересах ОСОБА_10 скористалися.
Не ґрунтуються на вимогах ст. 378 КПК України 1960 року в редакції, що діяла на час постановлення ухвали від 25 березня 1998 року, і доводи апеляційної скарги (апеляції) засудженого ОСОБА_7 про відсутність посилання в цій ухвалі про строк і порядок його оскарження, оскільки це законом не передбачено і ні на що не впливає.
За викладеним, у сукупності, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_7 у відновленні (поновленні) строку на касаційне оскарження вироку суду першої інстанції від 19 січня 1998 року, що набрав законної сили на підставі ухвали суду касаційної (апеляційної) інстанції від 25 березня 1998 року, з визнанням касаційної скарги такою, що не підлягає розгляду, яка подана через 21 рік з дня ухвалення рішення.
При перегляді оскаржуваної ухвали Обухівськогого районного суду Київської області від 29 січня 2020 року щодо відмови у поновленні строку, суд апеляційної інстанції не наділений у даному провадженні повноваженнями дати оцінку ухвалі колегії суддів Київського обласного суду від 25 березня 1998 року, зокрема щодо її скасувати, як про це поставив питання в доповненнях до апеляційної скарги (апеляції) ОСОБА_7 .
Прийняття даного рішення не позбавляє засудженого ОСОБА_7 права або в його інтересах захисника подати заяви щодо перегляду судових рішень, з якими він не згоден, у спосіб, передбачений процесуальним законом.
З урахуванням викладеного, апеляційну скаргу (апеляцію) ОСОБА_7 слід залишити без задоволення.
Керуючись п.п. 11, 15 Розділу ХІ “Перехідні положення” КПК України 2012 року, ст.ст. 365, 366, 382 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 29 січня 2020 року, якою ОСОБА_7 відмовлено у поновленні (відновленні) строку на касаційне оскарження вироку Обухівського районного суду Київської області від 19 січня 1998 року по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 94 КК України (1960 року), та касаційну скаргу визнано такою, що не підлягає розгляду, залишити без зміни, а його апеляційну скаргу (апеляцію) - без задоволення.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3