Справа № 344/14582/20
Провадження № 1-кп/344/955/20
02 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 ознайомившись з матеріалами кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, -
29 жовтня 2020 року на розгляд Івано-Франківського міського суду надійшли матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України.
В той же час вважаю, що суддя ОСОБА_1 не може брати участь у розгляді зазначеного вище кримінального провадження виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
За наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 КПК України, суддя зобов'язаний заявити самовідвід (ст. 80 КПК України).
Так, на розгляді у судді Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1 раніше перебувало кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні тих самих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, про які зазначеного прокурором в обвинувальному акті, який повторно надійшов до суду 29 жовтня 2020 року.
09 липня 2020 року Івано-Франківський міський суд в складі головуючого-судді ОСОБА_1 розглянув аналогічний обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, дослідив всі надані сторонами докази в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, надав їм відповідну оцінку у нарадчій кімнаті та за результатами розгляду ухвалив в затвердженні угоди про визнання винуватості від 25 лютого 2020 року, укладеної між прокурором прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 про визнання винуватості - відмовити, повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування. Тим самим суд висловив свою думку щодо можливої міри покарання для ОСОБА_2 в даному кримінальному провадженні.
Дана ухвала суду була оскаржена прокурором.
Однак, ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 вересня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 липня 2020 року.
В той же час відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в неупередженості, повинен заявляти самовідвід або бути відведений.
Зокрема, в п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України» зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (наприклад, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (наприклад, рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У п. 71 цього рішення ЄСПЛ зазначає, що «ухвалою від 17.08.2000 року суддя Б. повернув кримінальну справу стосовно ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на додаткове розслідування, висловивши думку, що зазначені вище підсудні і заявники вдалися до вимагання і цей факт не був розслідуваний правоохоронними органами. Такі формулювання в його ухвалі як, наприклад: «оскільки в їх діях вбачається співучасть в скоєнні більш тяжкого злочину вимагання», могли викликати обґрунтовані побоювання, що у судді Б. уже сформувалася думка про вину заявників і що це може позначитися на його безсторонності в разі повторного направлення йому матеріалів цієї справи для розгляду. Отже, на думку ЄСПЛ, побоювання заявників щодо небезсторонності судді Б. можна вважати об'єктивно обґрунтованими. Крім цього, розглядаючи апеляції заявників, суди вищих рівнів проігнорували їхні доводи з цього приводу».
Крім цього, у п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», які схвалені резолюцією Економічною та Соціальною радою ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у його неупередженості.
Отже, враховуючи вищенаведене, з метою запобігання виникнення у стороннього спостерігача будь-яким сумнівам в об'єктивності та неупередженості судді ОСОБА_1 під час розгляду даного кримінального провадження, вважаю, що слід заявити вмотивований самовідвід.
Керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 82 Кримінального процесуального кодексу України, -
В кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 199 КК України, - заявити самовідвід.
Матеріали кримінального провадження передати керівнику апарату Івано-Франківського міського суду для вирішення питання щодо його розподілу в автоматизованій системі документообігу суду та визначення іншого судді відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1