Справа № 308/8458/20
29 жовтня 2020 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Хамник М.М., за участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Дудудрича І.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомий,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
14 серпня 2020 року о 04 год. 16 хв., в м. Ужгород, вул. Бабяка, 48, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mercedes-Benz S320, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому порядку із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Дії гр. ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст.130КУпАП за порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху. Складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 187497 від 14.08.2020. У вказаному протоколі зафіксовано, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовилась від ознайомлення з протоколом та від його підпису.
На підтвердження вини ОСОБА_1 суду надано протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 187497 від 14.08.2020 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів «Drager» відносно ОСОБА_1 від 14.08.2020 року (результат позитивний - 1,29 проміле), постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2974586 від 14.08.2020, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та диск з відеозаписом.
В судовому засіданні адвокат Дудурич І.В. вину ОСОБА_1 заперечував, просив суд закрити провадження у справі у зв'язку зі скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність. Також зауважив, що під час перегляду фідеофайлів, які містились на диску з відеозаписом із боді-камери поліцейсього відсутнє відео проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння.
Заслухавши пояснення представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За положеннями ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час вчинення правопорушення.
Згідно з вимогами ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001№1306(із змінами та доповненнями).
Пунктом 2.9 «а» даних Правил передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я) (п.7 Інструкції).
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив пункт п. 2.9 «а» ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо заперечень, висловлених у судовому засіданні адвокатом Дудуричем І.В. стосовно відсутності відеофіксації проведення огляду ОСОБА_1 , суд констатує наступне.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлено з актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів «Drager» від 14.08.2020 року, проте останній відмовився від підпису, що підтверджується відповідним записом у вказаному акті.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, що оформляв матеріали про адміністративне правопорушення.
З переглянутого відеозапису вбачається, що водія ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції, у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху - водій рухаючись через міст здійснив на ньому зупинку та при цьому не мав поліс обов'язкового страхування цвв наземних транспортних засобів.
Відсутність відеофайлів щодо самого проведення медичного обстеження на стан сп'яніння не спростовує доведеність вини ОСОБА_1 в учиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Отже, судом досліджені та перевірені доказами обставини, які беззастережно свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд наголошує, що відповідно до принципу належного здійснення правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Згідно з п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - ставка судового збору, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 420,40 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.34,35,40-1,280,283-284,289 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомий, визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду не відомий) на користь держави судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Хамник