Провадження № 22-ц/803/7425/20 Справа № 201/17777/17 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 27
23 жовтня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп”, Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги, -
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп”, Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0280/07/03-И, за яким відповідач надав позивачу кредит у сумі 250000 доларів США зі сплатою 12% річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення до 28 серпня 2027 року. 29 серпня 2007 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № 07-638/07, згідно умов якого ОСОБА_1 в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 0280/07/03-И передав АКБ «Форум», домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку на якій розташований предмет іпотеки, площею 0,0452 га., а 20 листопада 2009 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 до кредитного договору № 0280/07/03-М від 29 серпня 2007 року.
В подальшому 22 серпня 2017 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення прав вимоги № 658-Ф за кредитним договором № 0280/07/03-N від 29 серпня 2007 року, разом з усіма додатками до нього (у тому числі графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами. Відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 22 серпня 2017 року, ПАТ «Банк Форум» відступив на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право первісного іпотекодержателя за іпотечним договором, за яким в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_1 передав в іпотеку ПАТ «Банк Форум» нерухоме майно, а саме: домоволодіння та земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що при укладанні вказаних договорів відступлення права вимоги його в передбаченому законом порядку повідомлено не було і це грубе та пряме порушення закону, позивач не згоден з цими договорами.
Враховуючи викладене, позивач просив визнати вказані договори недійсними, оскільки вони порушують його права і є протиправними, обставини їх укладання є сумнівними, відповідачі при їх укладанні діяли не добросовісно.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що його не було повідомлено про укладання між відповідачами оспорюваного договору. Апелянт стверджує, що у додатку до Свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп” у видах фінансових послуг, які фінансова компанія має право здійснювати без отримання ліцензій та/або дозволів, відсутній факторинг. Тобто, ТОВ “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп” станом на момент проведення торгів та укладення оспорюваного договору про відступлення прав вимоги від 22 серпня 2017 року не мало ліцензії , виданої Національною комісією.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було належним чином повідомлено про відступлення прав вимоги, як за кредитним так і за іпотечним договорами, тобто у відповідності до вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку». При цьому, суд першої інстанції вказав, що Договором про відступлення права вимоги від 22 серпня 2017 року визначено, що він укладений у відповідності до ст. 6, 512, 627 ЦК України та містить ознаки купівлі - продажу права вимоги, а не факторингу. Таким чином суд вважав, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 29 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0280/07/03-И, згідно умов якого відповідач надав позивачу кредит у сумі 250000.00 доларів США зі сплатою 12% річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення до 28 серпня 2027 року.
29 серпня 2007 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № 07-638/07, згідно умов якого ОСОБА_1 в якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 0280/07/03-И передав АКБ «Форум», домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку на якій розташований предмет іпотеки.
20 листопада 2009 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 до кредитного договору № 0280/07/03-М від 29 серпня 2007 року. 22 серпня 2017 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір про відступлення прав вимоги № 658-Ф за кредитним договором № 0280/07/03-N від 29 серпня 2007 року, разом з усіма додатками до нього (у тому числі графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
Встановлено, що 22 серпня 2017 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», керуючись статтями 6, 512, 627 ЦК України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також у відповідності до результатів відкритих торгів (аукціону) оформлених протоколом електронних торгів № UА-ЕА-2017-08-01-000022-b від 14 серпня 2017 року було укладено Договір №т658-Ф про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 0280/07/03-К від 29 серпня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум», а також акт прийому-передачі права вимоги згідно договору № 658-Ф про відступлення прав вимоги від 22 серпня 2017 року.
Таким чином, товариство набуло прав нового кредитора відносно боржника, яким є ОСОБА_1
22 серпня 2017 року між ПАТ «Банк Форум» та Товариством було укладено Договір про відступлення прав за договором іпотеки № 07-638/07 посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. 29 серпня 2007 року та зареєстрованого в реєстрі за номером 3513.
Вимогами ч. 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
Також встановлено, що 28 серпня 2017 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на виконання вимог ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги; вказані поштові відправлення були направленні ОСОБА_1 на декілька адрес, а саме: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 .
16 вересня 2017 року вказане поштове відправлення було отримано особисто ОСОБА_1 під розпис, про що свідчить відповідна відмітка на даному поштовому відправленні.
Згідно змісту вказаного повідомлення про відступлення прав вимоги, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» повідомило ОСОБА_1 , що 22 серпня 2017 року між ПАТ «Банк Форум» та Товариством було укладено договір про відступлення прав вимоги № 658-Ф від 22 серпня 2017 року за кредитним договором № 0280/07/03 від 29 серпня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум». Крім того, ОСОБА_1 було повідомлено, що одночасно з відступленням ПАТ «Банк Форум» прав вимоги за кредитним договором, між ПАТ «Банк Форум» та товариством було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки від 22 серпня 2017 року, за умовами якого ПАТ «Банк Форум» відступив на користь товариства право первісного іпотекодержателя за іпотечним договором від 29 серпня 2007 року, за яким в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, позивачем передано в іпотеку ПАТ «Банк Форум» нерухоме майно: домоволодіння та земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До того ж, товариство повідомило ОСОБА_1 , що внаслідок відступлення прав вимоги, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними документами (у тому числі, але не обмежуючись, прав на отримання всіх платежів передбачених кредитними договорами, і всіх прав іпотекодержателя за іпотечним договором, всіх прав кредитора за договором поруки, іпотечним договором, кредитним договором) з 22 серпня 2017 року.
З вищевикладеного вбачається, що позивача було належним чином повідомлено про відступлення прав вимоги, як за кредитним так і за іпотечним договорами, тобто у відповідності до вимог ст. 24 ЗУ «Про іпотеку».
Крім того, укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги № 658-Ф від 22 серпня 2017 року не є договором факторингу, оскільки за вказаним договором жодна зі сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а продаж банком прав грошової вимоги за кредитними договорами на підставі договору відступлення права вимоги не є фінансовою послугою, тому відсутні підстави вважати, що метою укладення між ними договору відступлення права вимоги є отримання прибутку.
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
При цьому, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.
Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі - продажу, оскільки ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі - продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі - продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором про відступлення права вимоги від 22 серпня 2017 року визначено, що він укладений у відповідності до ст. 6, 512, 627 ЦК України та містить ознаки купівлі - продажу права вимоги, а не факторингу.
Норми цивільного права не встановлюють суб'єктивних обмежень, як щодо договору купівлі - продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно - правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.
Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо інше не суперечить договору та не заборонено законом.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначенні в пункті 3 частини третьої ст. 47 цього Закону, а також придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг). В цій нормі Закону факторинг класифікується як кредитна операція, що підтверджує суть факторингу - фінансування під відстрочення права вимоги, надання коштів в розпорядження за плату.
Таким чином, між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу є лише одна спільна риса: вони базуються на заміні кредитора у зобов'язанні.
Важливою відмінністю цих договорів є те, що при відступлені права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника і більше взаємовідносин не має, а ні з боржником, а ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож по суті відбувається купівля - продаж права вимоги боргових зобов'язань.
А в договорі факторингу фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, вони розраховуються із фактором, це передбачено ст. 1084 ЦК України.
Отже, зазначені вище обставини належним чином доводять, що предметом укладеного між відповідачами договору є саме відступлення права вимоги, а не договір факторингу, що в свою чергу свідчить про безпідставність доводів позивача.
Крім того, суд вірно вказав на безпідставність посилань позивача на норми ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як у відповідності до пункту 7 Закону: «Дія підпункту 3 пункту 1 цього Закону не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у частині уступки (продажу, передачі) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи».
Більш того, згідно п.п. 1 п. 1 Закону: «не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно».
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має у власності інше нерухоме майно (житлові будинки та квартири), зокрема, йому належить на праві приватної власності наступні об'єкти нерухомості: будинок, загальною площею 58.6 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 (РНОНМ 2255974); будинок, загальною площею 160.2 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_5 (РНОНМ 14990261); будинок, загальною площею 33.5 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_6 (РНОНМ 6897374); квартира, загальною площею 29.9 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_7 (РНОНМ 8784672); квартира, загальною площею 68.53 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_8 (РНОНМ 5247535); квартира, загальною площею 68.26 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_9 (РНОНМ 1197200); квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_10 (РНОНМ 29805765).
ПАТ «Банк Форум» перебуває в процедурі ліквідації, а тому реалізація активів ПАТ «Банк Форум» на відкритих торгах (аукціоні) шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється відповідно до норм ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року М 355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 червня 2014 року М 49 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 48 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.
Згідно з ч. 2 ст. 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси. Фонд розпочинає реалізацію майна банку у порядку. визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.
Згідно ч. 6 ст. 51 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках).
Встановивши, що за оспорюваними договорами відступлення кошти не надавалися у розпорядження і клієнт не вносив плату на користь фактора за наданні кошти, оскільки передане лише право грошової вимоги не є платою, послуга з фінансування не надавалась, а тому укладений між відповідачами договір про відступлення прав вимоги не відповідає ознакам договору факторингу.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні новий кредитор несе ризик настання нєсприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання борожникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні
Отже, за змістом ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник, який не отримав доказів переходу до нового кредитора прав вимоги у зобов'язанні, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно до. ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, договір можливо визнати недійсним, якщо в момент його укладення не було дотримано вимог ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд вірно встановив, що укладанні спірних договорів були дотримані вимоги закону, нотаріусом було роз'яснено сторонам їх права та обов'язки, наслідки укладання договору зазначені, норми закону виписані, сторони самостійно і добровільно підписали договір і таким чином проявили своє волевиявлення, всі істотні умови договору зазначені і домовлені сторонами, дії нотаріуса при укладанні цього договору відповідають вимогам закону, підписи в договорах чи інші його обставини не оспорюються.
А тому, за наяності вказаних вище обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» і ПАТ «Банк Форум» про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги цілком вірним та обґрунтованим.
Доводи апелянта в скарзі про те, що його не було повідомлено про укладання між відповідачами оспорюваного договору, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Більш того, змісту статей 516, 517 ЦК України слідує, що за загальним правилом наслідком неповідомлення боржника про нового кредитора є його право не виконувати свій обов'язок новому кредитору, та виконати обов'язок первісному кредитору. Тобто, вказаними нормами також не передбачена недійсність договору про відступлення права вимоги.
Твердження апелянта про те, що у додатку до Свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ “Фінансова компанія “Дніпрофінансгруп” у видах фінансових послуг, які фінансова компанія має право здійснювати без отримання ліцензій та/або дозволів, відсутній факторинг, - колегія суддів також вважає безпідставними, так як в даному випадку між відповідачами не укладався договір факторингу, а тому вказані доводи апелянта є необґрунтованими.
До того ж, відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Договором відступлення права вимоги права позивача не порушуються.
Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко