Провадження № 22-ц/803/7344/20 Справа № 188/1503/19 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 48
23 жовтня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, та, відповідно до уточненої позовної заяви, що надійшла до суду 13.02.2020 року, просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль марки «Skoda Superb», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 ; пральну машину LG F 1280 NDS вартістю 6 599, 90 грн.; водонагрівач ТЕРМЕКС IF 80 U вартістю 2 279, 90 грн.; газову плиту GRETA 1470-0007 вартістю 2 229, 90 грн.; туалетний стіл «Антоніна» вартістю 780, 00 грн.; м'який куток «Меркурій» вартістю 6 350, 00 грн.; ліжко двоярусне з двома матрацами вартістю 3 200, 00 грн. та визнати за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частину автомобіля марки «Skoda Superb», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 ; ліжко двоярусне з двома матрацами та пральну машину LG F 1280 NDS. Виділити ОСОБА_2 із спільного майна подружжя ліжко двоярусне з двома матрацами та пральну машину LG F 1280 NDS, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна - автомобіля марки «Skoda Superb», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 в розмірі 37 808, 50 грн. та водонагрівача ТЕРМЕКС IF 80 U вартістю 2 279, 90 грн.; газової плити GRETA 1470-0007 вартістю 2 229, 90 грн.; туалетного столика «Антоніна» вартістю 780, 00 грн.; м'якого кутка «Меркурій» вартістю 6 350, 00 грн., які залишаються за відповідачем в розмірі 919, 95 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 04.07.2008 року позивач з відповідачем перебувала у шлюбі, від якого народилось двоє дітей. За період перебування у шлюбі вони вели спільне господарство, будували міцні сімейні відносини, піклувалися про спільне майбутнє та майбутнє своїх дітей, в результаті чого було спільно придбано з відповідачем наступне майно: автомобіль марки «Skoda Superb», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 ; пральна машина LG F 1280 NDS вартістю 6 599, 90 грн.; водонагрівач ТЕРМЕКС IF 80 U вартістю 2 279, 90 грн.; газова плита GRETA 1470-0007 вартістю 2 229, 90 грн.; туалетний стіл «Антоніна» вартістю 780, 00 грн.; м'який куток «Меркурій» вартістю 6 350, 00 грн.; ліжко двоярусне з двома матрацами вартістю 3 200 грн., яке на час розгляду справи в суді перебуває у володінні та користуванні відповідача. Між тим, останні два роки стосунки між позивачем та відповідачем значно погіршились, спільно проживати стало неможливо, в результаті чого шлюб було розірвано та прийнято рішення про поділ майна. Між тим позивач зазначила, що майно, яке є предметом спору, добровільно поділити не вдалося, оскільки відповідач не вважає його спільно набутим, що і зумовило її звернутися до суду.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2020 року позовні вимоги задоволено та ухвалено визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : - автомобіль марки «Skoda Superb», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 ; - пральну машину LG F 1280 NDS вартістю 6 599, 90 грн.; - водонагрівач ТЕРМЕКС IF 80 U вартістю 2 279, 90 грн.; - газову плиту GRETA 1470-0007 вартістю 2 229, 90 грн.; - туалетний стіл «Антоніна» вартістю 780, 00 грн.; - м'який куток «Меркурій» вартістю 6 350, 00 грн.; - ліжко двоярусне з двома матрацами вартістю 3 200, 00 грн. Визнати за ОСОБА_2 право власності на:- 1/2 частину автомобіля марки «Skoda Superb», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 ; - ліжко двоярусне з двома матрацами вартістю 3 200, 00 грн.; - пральну машину LG F 1280 NDS вартістю 6 599, 90 грн. Визнати за ОСОБА_1 право власності на: - 1/2 частину автомобіля марки «Skoda Superb», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , № шасі НОМЕР_2 ; - водонагрівач ТЕРМЕКС IF 80 U вартістю 2 279, 90 грн.; - газову плиту GRETA 1470-0007 вартістю 2 229, 90 грн.; - туалетний стіл «Антоніна» вартістю 780, 00 грн.; - м'який куток «Меркурій» вартістю 6 350, 00 грн. Виділити ОСОБА_2 із спільного майна подружжя: - ліжко двоярусне з двома матрацами вартістю 3 200, 00 грн.; - пральну машину LG F 1280 NDS вартістю 6 599, 90 грн. Виділити ОСОБА_1 із спільного майна подружжя: - водонагрівач ТЕРМЕКС IF 80 U вартістю 2 279, 90 грн.; - газову плиту GRETA 1470-0007 вартістю 2 229, 90 грн.; - туалетний стіл «Антоніна» вартістю 780, 00 грн.; - м'який куток «Меркурій» вартістю 6 350, 00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна - автомобіля марки «Skoda Superb», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_3 : НОМЕР_4 , № шасі НОМЕР_2 в розмірі 37 808 грн. 50 коп., припинивши в цій частині право власності на автомобіль ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію різниці вартості спільно набутого майна в розмірі 919 грн. 95 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1 543 грн. 30 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що спірне майно набуте сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства, отже є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому суд дійшов висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2020 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 04.07.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого Петропавлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 6).
Від шлюбу подружжя мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 9-10).
Відповідно до кредитного договору від 22.11.2013 року № 2006840362 банківська установа надала ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 71 300, 00 грн. з остаточним терміном повернення - 22.11.2017 року (а.с. 163-166).
Відповідно до п. 6 вказаного Договору підписанням кредитного договору позичальник свідчить, що у разі отримання ним кредиту та у разі перебування ним у шлюбі, кредит буде використано на потреби його сім*ї. У разі, якщо другий з подружжя позичальника матиме заперечення щодо отримання та користування кредитом, позичальник зобов'язується розірвати кредитний договір та виконати всі боргові зобов'язання за кредитним договором.
Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем, питання про отримання відповідачем кредиту для купівлі автомобіля було узгоджено між подружжям, автомобіль було оформлено на відповідача, оскільки він був офіційно працевлаштований і мав стабільний дохід, кредитні кошти сплачувались із сімейного бюджету, який на той час складався із офіційної заробітної плати відповідача та його підробітків, автомобіль використовувався на потреби родини.
Також сторони підтвердили ті обставини, що кредит сплачувався протягом двох років з дня його отримання, що підпадає під той період, коли вони ще перебували у шлюбі, отже кредит за автомобіль було виплачено ще в періоді перебування позивача і відповідача в шлюбних стосунках, тобто до офіційного розірвання шлюбу.
Відповідно до доданих до позову квитанцій судом встановлено, що за період 2012-2014 роки подружжям було також придбано пральну машину LG F 1280 NDS; водонагрівач ТЕРМЕКС IF 80 U; газову плиту GRETA 1470-0007; туалетний стіл «Антоніна»; м'який куток «Меркурій» та ліжко двоярусне з двома матрацами, які також підлягають визнанню спільно набутим майном та поділу, згідно позовної заяви (а.с. 11).
Вказані обставини також сторонами не заперечуються і проти їх поділу відповідач в судовому засіданні не заперечував.
Згідно рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25.04.2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 7-8).
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив того, що спірне майно набуте сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства, отже є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому суд дійшов висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом сумісної власності подружжя.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Згідно із ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як роз'яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним і поділ сумісного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
У відповідності до абз. 4 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11 при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).
Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно, є спільною сумісною власністю подружжя й підлягає поділу між ними, виходячи із засад рівності часток та суд першої інстанції правильно визнав за позивачем 1/2 частині спірного майна.
Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом першої інстанції правильно застосовано.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково визначено особисте майно відповідача спільним майном подружжя не враховано додані докази у вигляді кредитного договору та графіку погашення, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки автомобіль було придбано за спільні кошти в інтересах сім'ї, а також по справі не встановлено обставин, що мають істотне значення, які б давали підстави для відступлення від принципу рівності часток сторін при поділі спільної сумісної власності.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
За таких обставин рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко