Справа № 11-cc/824/4787/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. ст. 179, 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 757/35968/20-к
12 жовтня 2020 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.08.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іркліїв Черкаської області громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, працюючого товарознавцем в піцерії «Скоріні», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, на підозрюваного покладено обов'язок повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.08.2020 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначає, що клопотання органу досудового розслідування та додані до нього матеріали не містять достатніх даних, які би вказували на безумовну необхідність обрання підозрюваному такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою ( в т.ч. особисте зобов'язання).
Захисник стверджує про відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 не мав і не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування, тривалий час проживає за однією і тією ж адресою, обмежений у можливості пересування по Україні та за кордон, а слідчими вже було здійснено ряд заходів, спрямованих на отримання доказів або їх перевірку.
На думку захисника, органом досудового розслідування не правильно визначено кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та не доведено обґрунтованості підозри та те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи, про які йдеться у клопотанні слідчого.
Крім того, захисник просить звернути увагу на ряд порушень, допущених органом досудового розслідування.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12017250150000797, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2017 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 190 КК України.
Зокрема, органом досудового розслідування зазначено, що на початку грудня 2012 року близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_7 , разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими невстановленими особами, у відповідності до розробленого плану та розподілених невстановленою особою ролей, діючи умисно, з корисливих мотивів, діючи організованою групою, з метою викрадення людини та незаконного позбавлення її волі, на невстановленому автомобілі марки «Део Ланос» прибули до раніше обумовленого місця зустрічі поблизу залізничного вокзалу по вул. Шевченка міста Золотоноша Черкаської області, де на них чекав раніше знайомий голова правління визнаного банкрутом Колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика» ОСОБА_13 , для ніби то проведення переговорів про працевлаштування останнього.
Після зустрічі, яка відбулася в м. Золотоноша біля залізничного вокзалу шляхом введення в оману ОСОБА_13 , ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_12 відвезли ОСОБА_13 до ресторану «Вояж», що розташований на кільцевій дорозі, траси Київ-Дніпропетровськ, Золотоноша.
Приїхавши до ресторану «Вояж», що розташований на кільцевій дорозі, траси Київ-Дніпропетровськ, Золотоноша ОСОБА_13 вийшов з автомобіля марки «ДЕО ЛАНОС», після чого отримав удар в плече від ОСОБА_14 , який відразу заштовхав ОСОБА_13 до автомобіля «Део Ланос».
Одразу після цього до автомобіля сіли ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , при цьому ОСОБА_7 залишився в місті Золотоноша Черкаської області, а ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , незаконно утримуючи ОСОБА_13 в салоні авто, привезли його на територію лісової місцевості, яка розташована біля міста Золотоноша Черкаської області. Зупинивши автомобіль, ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 , із застосуванням сили витягли ОСОБА_13 із салону авто, та з метою подавлення волі ОСОБА_13 до супротиву, застосовуючи фізичне насилля, стали наносити чисельні удари по корпусу тіла ногами та руками ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 стали виказувати вимоги ОСОБА_13 про те, що він має вчиняти дії за їх вказівками та вказівками інших невстановлених осіб з приводу відмови від позовних вимог по позовним заявам, поданим ним в суд, як головою правління Колективного промислового підприємства «Золотоніська меблева фабрика», яке розташоване за адресою: Черкаська область, міста Золотоноша, вул. Шевченка, 24.
Потім, діючи відповідно до раніше розробленого плану та розподілених ролей, реалізуючи злочинний умисел, направлений на викрадення потерпілого та незаконне позбавлення його волі, користуючись чисельною перевагою та подавленою волею потерпілого ОСОБА_13 до супротиву та втечі, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення прав ОСОБА_13 на свободу та особисту недоторканність, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, помістили ОСОБА_13 в автомобіль «Део Ланос», яким користувався ОСОБА_11 , перевезли ОСОБА_13 у домоволодіння за невстановленою адресою.
В подальшому, реалізуючи злочинний умисел, направлений на незаконне позбавлення його волі, на невстановленому в ході слідства автомобілі, ОСОБА_13 перевезли в приміщення будинку, який розташований по АДРЕСА_3 , де помістили його в заздалегідь підготовлене приміщення, де погрожуючи застосуванням насилля відносно нього та членів його родини, незаконно утримували на протязі 4 років, здійснюючи за ним нагляд невстановленими особами.
В період утримання ОСОБА_13 , у відповідності до розробленого плану та розподілених невстановленою особою ролей, для організації незаконного утримання ОСОБА_13 у вказаному приміщенні та вимагання відмови від позовних вимог, невстановленими особами, були вчинені дії для поновлення паспорту громадянина України ОСОБА_13 , видача довіреності від ОСОБА_13 на ім'я ОСОБА_16 на представництво інтересів в судах та правоохоронних органах, а також була забезпечена участь ОСОБА_13 в судах різних інстанцій та відмова від заявлених позовних вимог з приводу визнання процедури банкрутства КПП «Золотоніська меблева фабрика» не законною, а договору купівлі- продажу майнового комплексу КПП «Золотоніська меблева фабрика» не дійсним.
18.08.2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 146 КК України.
21.08.2020 року старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.08.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого та застосовуючи щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя виходив з того, що, враховуючи усі дані, характеризуючі особу підозрюваного, а також відсутність підтверджень того, що ОСОБА_7 переховувався від органів досудового розслідування, а тому з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, достатнім буде застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання із покладенням відповідних обов'язків.
З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України. Відповідно до положень зазначеної норми, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час розгляду клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом з'ясовано питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування саме такого запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Зокрема, підозра підтверджується доданими до клопотання даними, серед яких, протокол допиту потерпілого ОСОБА_13 ; протокол допиту свідка ОСОБА_17 ; протокол допиту свідка ОСОБА_18 ; протокол допиту свідка ОСОБА_19 ; протокол допиту свідка ОСОБА_20 ; протокол допиту свідка ОСОБА_21 ; протокол допиту свідка ОСОБА_22 ; протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_13 ; протоколи огляду речей від 21.10.2019 року та інші докази окремо та в їх сукупності.
При цьому, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя встановив, що для забезпечення дієвості даного кримінального провадження достатнім буде застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому, виключних обставин для тримання ОСОБА_7 під вартою немає, оскільки у матеріалах клопотання слідчого не містяться вагомі фактичні дані, які б свідчили про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод суду повинен був з'ясувати чи тримання ОСОБА_7 під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би йому належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
З урахуванням вказаного, а також даних в їх сукупності про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина, постійне місце проживання, колегія суддів переконана, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, а тому, на думку колегії суддів апеляційного суду саме вказаний запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя обґрунтовано поклав на нього передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки.
За таких обставин, колегія суддів погоджуються з таким рішенням слідчого судді та вважає, що органом досудового розслідування не доведено суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного ОСОБА_7 на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Разом з тим, з огляду на доводи органу досудового розслідування щодо обґрунтованості підозри та існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України незастосування жодного запобіжного заходу може не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_7 саме запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, що в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
За наведених обставин, а також матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є обґрунтованим та зможе повною мірою гарантувати належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, на думку колегії суддів є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує застосування запобіжних заходів, в тому числі і у вигляді особистого зобов'язання, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду дійшов такого висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання та належним чином мотивував своє рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі захисника доводи щодо порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими, у зв'язку з чим вказана апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 18 жовтня 2020 року включно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4