Справа № 11-cc/824/5264/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер: 757/38260/20-к Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 170 КПК
12 жовтня 2020 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.09.2020 року частково задоволено клопотання начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, вилучене 02.09.2020 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Nomi», ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 без сім-картки; мобільний телефон «Nokia» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , з сім-карткою оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 ; мобільний телефон «Meizu» ІМЕН: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 без сім-картки; флеш-накопичувач «SP» 32 Gb; ноутбук «ACER».
В іншій частині клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу із доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.09.2020 року, якою накладено арешт на мобільний телефон «Nomi», ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 без сім-картки; мобільний телефон «Nokia» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , з сім-карткою оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 ; мобільний телефон «Meizu» ІМЕН: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 без сім-картки; флеш-накопичувач «SP» 32 Gb; ноутбук «ACER».(із зарядним пристроєм - арешт не накладався згідно ухвали) та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що про розгляд клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вилучене майно ні його, ні його представника належним чином не було повідомлено.
ОСОБА_6 вказує, що під час проведення обшуків було вилучено як його особисті речі так і членів його сім'ї. Вилучені речі не мають жодного відношення до розслідування даного кримінального провадження.
Слідчий суддя не дослідив доводи клопотання та долучені до нього документи, в матеріалах провадження не міститься жодного доказу на підтвердження необхідності накладення арешту.
Слідчим суддею також не було взято до уваги, що стороною обвинувачення під час проведення обшуку не було зазначено серійних номерів та інших характеризуючих ознак майна, про що було внесено записи у протокол слідчої дії.
Апелянт вказує, що у клопотанні та в ухвалі слідчого судді зазначено мобільний телефон «Meizu» ІМЕІ2: НОМЕР_7 без сім-картки, в той час як в протоколі обшуку вказано телефон «Meizu» ІМЕІ2: НОМЕР_8 та в ньому встановлена сім карта мобільного оператора ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_9 .
ОСОБА_6 зазначає, що допитувався двічі прокурором як свідок у даному кримінальному провадженні, проте без оголошення та роз'ясненням прав, із здійсненням психологічного тиску, що свідчить про упередженість органу досудового розслідування щодо нього.
В судове засідання апелянт ОСОБА_10 не з'явився, подав клопотання про апеляційний розгляд без його участі, в якій повністю підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник та прокурор не заперечували проти вказаного клопотання. За таких обставин, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю власника майна, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020110350000036 від 18.03.2020 року за ознакою вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 410 КК України.
Орган досудового розслідування зазначає, що 16.04.2020 року, 24.04.2020 року, 30.04.2020 року, 15.05.2020 року, начальник тилу - заступник командира військової частини НОМЕР_10 з тилу ОСОБА_11 , будучи об'єднаним спільним умислом із ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 діючи повторно у складі організованої групи, зловживаючи службовими повноваженнями у порушення вищевказаних норм законодавства, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння військовим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання створив умови за яких ОСОБА_14 , діючи відповідно до єдиного злочинного умислу організованої групи, отримав безперешкодний доступ на територію військової частини НОМЕР_10 ( АДРЕСА_2 ), та у подальшому ОСОБА_14 перетнув контрольно-пропускний пункт зазначеної військової частини, де до 13 год. 50 хв., за участі ОСОБА_13 та невстановлених військовослужбовців зазначеної військової частини відбулось завантаження обумовлених раніше пально-мастильні матеріалів у кількості 8,2 тонни (16.04.2020 року), 21,7 тонни (24.04.2020 року), 17 тонни (30.04.2020 року), 21 тонни (15.05.2020 року) дизельного палива, які належать військовій частині НОМЕР_10 та є військовим майном, після чого безперешкодно виїхав за межі контрольно-пропускного пункту та розпочав незаконно розпоряджатись привласненими пально-мастильними матеріалами, у спосіб визначений ОСОБА_11 , а саме доставки вказаних пально-мастильних матеріалів на автозаправочні станції, перелік яких погоджував ОСОБА_12 .
Крім цього, 04.03.2020 року, приблизно о 21 год. 00 хв., ОСОБА_11 , діючи з прямим умислом га корисливим мотивом, маючи на меті незаконно одержати чуже майно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою проживання ОСОБА_15 , а саме: АДРЕСА_3 , діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, висунув вимогу передачі на користь ОСОБА_11 грошових коштів належних ОСОБА_15 у розмірі 730 тисяч гривень у рішучій формі, погрожуючи вчиненням щодо потерпілого фізичної розправи, при цьому погроза була дійсною та усною, створюючи у потерпілого ОСОБА_15 враження того, що у разі невиконання вимог ОСОБА_11 вищезазначена погроза буде реалізована.
У подальшому, на підтвердження свого умислу щодо вимагання передачі ОСОБА_11 грошових коштів у розмірі 730 тисяч гривень, останній з 05.03.2020 року з групою невстановлених осіб, примусово та незаконно почали використовувати заправну станцію за адресою: АДРЕСА_4 , що належна ТОВ «Калина- НАФТА» генеральним директором, якого є ОСОБА_15 .
Проведеними слідчими діями та розшуковими заходами встановлено, що до вище вказаної протиправної діяльності причетний головний спеціаліст відділу військової частини НОМЕР_11 ОСОБА_6 .
На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.08.2020 року, Слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено майно, а саме: грошові кошти у сумі 10000 грн. (50 купюр номіналом по 200 грн.); мобільний телефон «Nomi», ІМЕН: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 без сім-картки; мобільний телефон «Nokia» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , з сім-карткою оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 ; мобільний телефон «Meizu» ІМЕН: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 без сім-картки; флеш-накопичувач «SP» 32 Gb; ноутбук «ACER».
Постановою Начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_9 від 03.09.2020 року вилучені під час обшуку речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42020110350000036 від 18.03.2020 року.
08.09.2020 року начальник першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_16 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 02.09.2020 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у сумі 10000 грн. (50 купюр номіналом по 200 грн.); мобільний телефон «Nomi», ІМЕ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 без сім-картки; мобільний телефон «Nokia» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , з сім-карткою оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 ; мобільний телефон «Meizu» ІМЕ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 без сім-картки; флеш-накопичувач «SP» 32 Gb; ноутбук «ACER».
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.09.2020 року клопотання органу досудового розслідування задоволено частково та накладено арешт на майно, вилучене 02.09.2020 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого зазначений у резолютивній частині ухвали.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи частково дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вилучене під час обшуку 02.09.2020 року майно, оскільки це майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
Доводи апелянта щодо відсутності доказів, що вилучене майно пов'язане із розслідуванням даного кримінального провадження, у зв'язку із чим відсутні підстави для накладення арешту, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі обставини підлягають з'ясуванню при проведенні досудового розслідування.
Слідчий суддя згідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України встановив належні правові підстави для часткового задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене 02.09.2020 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 майно, оскільки останнє відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та відповідно до вмотивованої постанови начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 від 03.09.2020 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Тому, доводи апелянта щодо не доведеності вилученого майна ознакам речового доказу, колегія суддів не приймає до уваги.
Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_6 з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представників, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Доводи апелянта щодо неповідомлення його про розгляд клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вилучене майно, колегія суддів відхиляє зважаючи на а.с. 220 -221, т.1, згідно якого ОСОБА_17 було надіслано повістку про виклик до суду для розгляду клопотання сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 4202011350000036, що свідчить про належне повідомлення власника майна.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Доводи щодо невідповідності вилученого майна зазначеного у протоколі обшуку постановленій ухвалі слідчого судді, колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відносяться до компетенції суду апеляційної інстанції, останній у разі незгоди має право подати заперечення на протокол обшуку.
Прокурором в клопотанні було зазначено назви та ІМЕ1, ІМЕ2 вилучених мобільних телефонів, чим ідентифіковано останні, тому доводи апеляційної скарги в частині відсутності у клопотанні характеризуючих ознак майна не приймаються до уваги.
Інші доводи власника майна не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 вересня 2020 року, якою частково задоволено клопотання начальника першого відділу військової прокуратури Київського гарнізону ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, вилучене 02.09.2020 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Nomi», ІМЕ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 без сім-картки; мобільний телефон «Nokia» ІМЕІ1: НОМЕР_3 , ІМЕІ2: НОМЕР_4 , з сім-карткою оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_5 ; мобільний телефон «Meizu» ІМЕ1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 без сім-картки; флеш-накопичувач «SP» 32 Gb; ноутбук «ACER» із зарядним пристроєм. В іншій частині клопотання відмовлено, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
__________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4