справа №760/11447/17 Головуючий у І інстанції -Гончарук В.П.
апеляційне провадження №22-ц/824/6402/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
07 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Гуля В.В.,
суддів Сержанюка А.С., Мережко М.В.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 10 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи- ОСОБА_3 про визнання права власності та витребувати майно з чужого незаконного володіння,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 прово власноті на автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 держ.номер НОМЕР_2 ; Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на коисть ОСОБА_1 автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що Святошинським районним судом м.Києва 04 березня 2016 року постановлено вирок стосовно ОСОБА_3 , якого визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2, ч.4 ст. 190 КК України.
Вироком встановлено, що в період 2012 р. у ОСОБА_3 та невстановленими особами в невстановленому місця виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, що полягав у пошуку громадян, у власності яких перебуває рухоме та нерухоме майно, переконання їх у необхідності продажу вказаного майна вище ринкової вартості та введення їх в оману щодо наміру повернути грошові кошти отримані внаслідок продажу вказаного майна.
При цьому з метою створення видимості законності своїх намірів та бажання отримати довіру потерпілих, ОСОБА_3 мав власноручно написати боргові розписки, а після отримання права розпорядження відповідним майном, вчинити дії щодо реалізації останнього, не маючи наміру повернути грошові кошти, отримані від його реалізції.
Таким чином, серед іншого майна, ОСОБА_3 реалізував належній позивачу ОСОБА_1 автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 держ.номер НОМЕР_2 відповідачу ОСОБА_2 .
Таким чином спірний автомобіль вибув з власності позивача поза його волею, в зв'язку з чим відповідач набув право власності на спірний автомобіль протиправно.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 10 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилалась на те, що воно винесено без повного дослідження всіх обставин даної справи, з порушенням норм матеріального права, внаслідок чого оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Апеляційну скаргу мотивовано заявленими у позові підставами для його задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 березня 2016 року вироком Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_3 було визнано винним в скоєні злочинів передбачених ч.2, ч.3 ст. 190 КК України в тому числі і за вчинення злочину стосовно позивача ОСОБА_1 , а саме за те, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленими особами в листопаді 2012 року виник умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, внаслідок чого увійшовши в довіру позивача та її чоловіка ОСОБА_4 оформив довіреність на право розпоряджатися автомобілем Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 державний номер НОМЕР_2 , що належав на праві власності позивачу ОСОБА_1 , з метою подальшої реалізації даного транспортного засобу не маючи в подальшому на меті повертати кошти від реалізації за вказаний вище автомобіль.
В подальшому ОСОБА_3 з метою створення законності своїх намірів 30.11.2012 року власноручно написав розписку на ім'я позивача щодо повернення 11 тис. доларів США протягом 35 робочих днів отриманих від реалізації вказаного транспортного засобу.
Отримавши від ОСОБА_4 ключі і документи на вказаний вище транспортний засіб ОСОБА_3 розпорядився автомобілем Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 держ.номер НОМЕР_2 без намірів виконати будь - які зобов'язання перед позивачем.
Відповідно до тексту вказаного вироку спірний автомобіль було придбано відповідачем ОСОБА_2 в грудні 2012 року на авторинку в м.Києві. При купівлі вказаного автомобіля його було перевірено через базу МВС на різні заборони чи застереження та в послідуючому було укладено договір купівлі - продажу вказаного автомобіля та було знято з обліку та поставлено на новий облік та проведена реєстрація вказаного транспортного засобу за відповідачем.
Вказані обставини, відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягають.
В матеріалах справи відсутні будь - які відомості, що підтверджують право власності на спірний автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 саме за відповідачем ОСОБА_2 на час розгляду даної справи в суді.
Також, відповідно до тексту вироку Святошинського районного суду м.Києва, вказаного вище, спірний автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 держ.номер НОМЕР_2 , в якості речового доказу в рамках кримінального провадження не було визнано.
Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, що вказаний транспортний засіб Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 держ. номер НОМЕР_2 вибув з права власності ОСОБА_1 з її волі та згоди та остання мала на меті відчужити вказаний транспортний засіб та отримати від реалізації автомобіля відповідні кошти для чого уклала відповідну угоду з ОСОБА_3 .
Аналізуючи зібрані по справі докази суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 набув права власності на спірний автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 на законних підставах та доказів того, що зазначений автомобіль вибув з права власності позивача поза її волею не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, так як вказаний транспортний засіб вона добровільно передала третій особі ОСОБА_3 з метою подальшої його реалізації, надавши при цьому ОСОБА_3 відповідну довіреність, технічний паспорт, ключі, але в послідуючому ОСОБА_3 не передав позивачу ОСОБА_1 грошові кошти, що були отримані від реалізації даного транспортного засобу, вчинивши стосовно позивача злочин.
Крім того в ході судового засідання позивачем чи її представником не надано до суду належних та допустимих доказів того кому на даний час належить спірний автомобіль Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 .
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.
Статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.
Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що автомобіль вибув з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з її волі іншим шляхом та ці обставини встановлені вироком суду, а саме, що в період 2012 р. у ОСОБА_3 та невстановленими особами в невстановленому місця виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, що полягав у пошуку громадян, у власності яких перебуває рухоме та нерухоме майно, переконання їх у необхідності продажу вказаного майна вище ринкової вартості та введення їх в оману щодо наміру повернути грошові кошти отримані внаслідок продажу вказаного майна.
Згідно матеріалів справи позивач оформила довіреність на ім'я ОСОБА_3 на право розпоряджатися автомобілем Dodge Ram Van 1999 року випуску номер шасі НОМЕР_1 держ.номер НОМЕР_2 , що належав їй праві власності.
Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.
За частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Із заявлених позивачем підстав недійсність довіреності прямо не встановлена законом, довіреність позивачем не оспорена у цій справі, а також ця довіреність не визнавалась судом недійсною.
Таким чином відносно цієї довіреності діє презумпція правомірності правочину, а від так це не свідчить, що автомобіль вибув з володіння власника на те без її волі та виключає застосування положень ст. 388 ЦК України, оскільки відповідно до неоспореної довіреності може бути наявним лише спір щодо прав та обов'язків учасників цих правовідносин, що свідчить про обрання позивачем неефективного способу захисту.
Відповідно д о ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За таких обставин, коли позивачка звернулася до суду не у спосіб, визначений законом для поновлення її порушених прав, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга як необґрунтована підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 10 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач В.В. Гуль
Судді А.С. Сержанюк
М.В. Мережко