Справа № 752/18828/17 Головуючий у суді першої інстанції: Плахотнюк К.Г.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/613/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
21 вересня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Мостової Г.І., Слюсар Т.А.
при секретарі Рудик О.Л.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
19 вересня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.11. 2016 по вул.Шевченка, 76 у м. Боярка Київо-Святошинського району Київської області сталося ДТП за участю автомобіля «ЗАЗ-11026», д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , у результаті якого автомобілі отримали пошкодження.
Постановою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 19.12.2016 винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 . Встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 не надав перевагу в русі автомобілю під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження і порушено вимоги п.п.2.3, 10.2 ПДР України. Посилаючись на звіт про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого КТЗ від 15.12.2016, згідно якого завданий матеріальний збиток , нанесений власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, з врахуванням допусків в межах яких відбулася оцінка, з врахуванням ПДВ 20% та інших загальних державних податків і зборів ( обов'язкових платежів), складає 298 217, 97 грн., а також те, що частково страхове відшкодування на підставі договору обов'язкового страхування цивільно - правововї відповідальності серії АЕ №9764204 ( укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Юнівес») було виплачено у розмірі 71028, 82 грн., просив стягнути з відповідача ПрАТ «СК «Юнівес» на його користь суму завданих збитків 28 971,18 грн., а з відповідача ОСОБА_2 суму завданих збитків 198 217, 97 грн., а також судові витрати на правову допомогу, сплату судового збору.
Ухвалою від 27.11.2018 Голосіївського районного суду м. Києва провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди в частині позовних вимог заявлених до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» закрито.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 158 574,38 грн., понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 585,74 грн. , що разом складає належну до стягненння суму в розмірі 160 160, 12 грн.
Не погодившись із рішенням суду представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 не зміг реалізувати своє право у суді першої інстанції на подання заперечень та доказів. Зауважив, що Звіт про оцінку вартості збитку від 15.12.2016 складено з порушенням вимог ст. 12 Закону України « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 42/52092, Національного стандарту №1 « Загальні засади оцінки майна і майнових прав» , що не заперечується позивачем та випливає з листа оцінювача ( а.с.204). Зазначав, що суд не вірно дійшов висновку про стягненння 158 574,38 грн, оскільки звітом встановлено розмір матеральної шкоди з урахуванням ПДВ 298 217, 97 грн, розмір ПДВ 72016, 05 грн ( а.с.21). Отже розмір матеріальної шкоди без урахування ПДВ складає 126201, 92 грн ( 298217, 97 грн. - 100000грн. -72016,05 грн.) . Вважав, що суд неправомірно відмінусував суму ПДВ від встановленого у звіті розміру матерального збитку, чим порушив вимоги ст.22 ЦК України. Також підкреслив, що судом порушено вимоги ст.ст. 222, 103-104, 258, 259 ЦПК України, оскільки згідно звіту № 107 від 12.05.2017 ( а.с.134), зробленого на замовленння ПрАТ СК «Юнівес» з метою встановлення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобілю «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , вартість відновлюваного ремонту перевищує ринкову вартість вказаного транспортного засобу, автомобіль є фізично знищеним, а розмір матеріального збитку відповідає ринковій вартості автомобіля «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 до ДТП та складає 471360 грн. Однак, судом не вирішено заявлене позивачем клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для встановлення реального розміру матеріального збитку заподіяного позивачу внаслідок ДТП ( а.с.123). Судом не враховані також положення ст. 30 ЗаконуУкраїни « Про обов'зкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі якої у разі знищення транспортного засобу, його власнику має бути відшкодована різниця між вартістю транспортного засобу, а саме автомобіля «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_2 , до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Підсумовуючи зазначив, що судом не було з'ясовано всі обставини справи, а також порушено норми процесуального права п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_3 у визначений ухвалою суду строк, не скористалось процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судові засідання призначені Київським апеляційним судом, останнє 21 вересня 2020 року позивач ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 та його представник не з'явилися.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вимог частини 1 статті 44 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ч.1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 120 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивача, відповідача та його представника в судове засідання, які про час та місце розгляду справи повідомлені, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. До того ж, клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи 2-чі судом задовольнялись. Позивач для участі у справі направив свого представника.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з ОСОБА_2 на його користь на відшкодування майнової шкоди 158 574,38 грн суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог в цій частині.При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що звіт, наданий позивачем про розмір завданого матеріального збитку внаслідок ДТП від 15.12.2016, містить розмір матеріального збитку з урахуванням ПДВ 20 % , однак відсутні докази на підтвердження проведенння відновлювального ремонту та сплату ПДВ при оплаті виконаних робіт, а тому сума, яка підлягає стягненню з відповідача має становити суму без урахування ПДВ.
З такими висновками суду слід погодитись виходячи з наступного.
У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:
1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає вказаним вимогам цивільного процесуального права.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.
04.11.2016 на вулиці Шевченка, 76 у м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ЗАЗ 11026» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_3 у результаті чого автомобілі отримали пошкодження.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою від 19 грудня 2016 року Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
Постановою встановлено, що 04.11.2016, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ 110206» д.н.з. НОМЕР_1 на вулиці Шевченка, 76 у м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, під час виїзду з прилеглої території на проїзну частину, не надав перевагу в русі автомобілю «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_3 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, порушив вимоги п.п. 2.3., 10.2 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Підставами відшкодування шкоди за цим деліктом є: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (незалежно від вини).
Стаття 1194 ЦК України визначає відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Згідно зазначеної норми особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ЗАЗ 110206» д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Юнівес» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АЕ номер 9764204.
Відповідно до звіту № 15/12/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 , встановлено, що величина вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, з врахуванням допусків в межах яких відбулась оцінка, з врахуванням ПДВ 20% та інших загально державних податків і зборів (обов'язкових платежів), складає 298 217, 97 грн (а.с. 89 - 120).
На виконання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії АЕ номер 9764204, страховиком цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу - автомобілем марки «ЗАЗ 110206» д.н.з. НОМЕР_1 було виконано зобов'язання щодо сплати потерпілому в дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце з вини водія застрахованого транспортного засобу страхового відшкодування в розмірі 71 028, 82 грн. та 28 971,18, що разом складає 100 000 гривень.
Позовні вимоги позивача ОСОБА_3 до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 198 217, 97 грн зводились до того, що страхова компанія ПрАТ «СК «Юнівес», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність транспортного засобу автомобіля марки «ЗАЗ 110206» д.н.з. НОМЕР_1 - винної особи в ДТП ОСОБА_2 сплатила позивачу 100 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди в межах ліміту страхування, а залишок 198 217,97 грн, який не покритий страховою сумою повинен відшкодувати відповідач, як винна особа. Оскільки шкода не відшкодована позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції стороною відповідача не заперечувалось, що з вини відповідача було пошкоджено належний на праві власності позивачу транспортний засіб - автомобіля «Volkswagen Golf» д.н.з. НОМЕР_2 , а також визначений розмір величини вартості матеріального збитку.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Висновки суду щодо підстав до часткового задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
При цьому суд першої інстанції правильно прийняв до уваги, і з цим погоджується апеляційний суд, що наданий позивачем суду на підтвердження заявлених вимог звіт №15/12/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 07.12.2016 містить дані про величина вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу , з врахуванням ПДВ 20%, однак докази на підтвердження проведення відновлювального ремонту та відповідно сплату ПДВ при оплаті виконаних робіт суду не надано, а відтак належна до відшкодування позивачу шкода у зазначеному ним розмірі 198 217, 97 гривень за мінусом ПДВ у розмірі 20% (198 217,97: 100 х 20 = 39 643,59), що становить 39 643,59 грн буде складати 158 574,38 грн.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що при розгляді справи судом першої інстанції не з'ясовано всі обставини справи, а саме : звіт про оцінку майнової шкоди проведений в порушення Закону України « Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»; суд при визначенні розміру матеріальної шкоди неправомірно відмінусував суму ПДВ 20% від встановленого у звіті розміру матерального збитку, чим порушив вимоги ст.22 ЦК України; вартість відновлюваного ремонту перевищує ринкову вартість вказаного транспортного засобу, автомобіль є фізично знищеним; судом не вирішено заявлене позивачем клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для встановлення реального розміру матеріального збитку заподіяного позивачу внаслідок ДТП, а також порушено норми процесуального права п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
В порушення вищезазначених норм права, доказів на спростування Звіту №15/12/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу відповідач не надав, не вказав про їх наявність, на розгляд справи за апеляційною скаргою сторона відповідача до апеляційного суду не з'явилась, клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи в апеляційному суді не заявлялось. Розмір вартості матеріального збитку, який підлягав стягненню з відповідача на користь позивача за мінусом 20 % ПДВ судом першої інстанції розрахований правильно виходяи із суми 198 217,97 грн і становить 158 574,38 грн, а не 126201, 92 грн. Відповідно до Звіту №15/12/16 про оцінку вартості збитку - ринкова вартість КТС на момент пошкодження становить 507 594,52 грн, вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням фізичного зносу та ВТБ складає 298 217,97 грн, що спростовує доводи апеляційної скарги з приводу фізичного знищення автомобіля.
Таким чином, норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин при розгляді справи судом першої інстанції застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції щодо правомірності заявленого позову та можливості відновлення порушеного права у обраний позивачем спосіб повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга представника відповідача не містить, в ході апеляційного розгляду, відповідач та представник відповідача до суду не з'явились та не навели таких обставин.
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 367,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: