ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 16/94
м. Київ
30 листопада 2009 року 15:09 № 2а-1282/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинському М.І. при секретарі судового засідання Попадин О.Б. вирішив адміністративну справу
за позовом Департамент ресурсного забезпечення МВС України в особі МВС України
до Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва
про скасування повідомлення - рішення
за участю представників сторін:
< тип представника >, < ПІБ представника >, довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >
У жовтні 2005 року Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України звернувся до Державної податкової інспекції в Печерському районі міста Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсним податкове повідомлення -рішення від 05 липня 2005 року № 0001432314/0 щодо визначення йому податкового зобов'язання в сумі 573029 грн., з яких: 571890 грн. -пеня за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та 1139 грн. -штрафні санкції.
Постановою Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2006 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення -рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва № 0001432314/0 від 5 липня 2005 року в частині визначення пені за порушення термінів розрахунків у сфері у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 357304 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2008 року постанова Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2006 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2009 року справу прийнято до провадження і призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав позов і просив його задоволити.
Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтовував правомірністю нарахування Позивачу пені та штрафних санкцій, тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
Податковим повідомленням -рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001432314/0 від 05.07.2005 р. Позивачу згідно пп. «г»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та п. 2.7 «Положення про валютний контроль», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 571 890,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 139,00 грн.
Вказане податкове повідомлення -рішення прийнято на підставі висновків Акта перевірки № 224/23-1416/00034683 від 01.07.2005 р. «Про результати перевірки Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ ( код ЄДРПОУ 00034683) з питань дотримання валютного законодавства України згідно листа ВАТ «Укрексімбанк»№20-802/1015 від 04.03.2005 р. по контракту № 3/134 від 25.02.2004 р.».
Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2004 р. між Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ та фірмою «Volkswagen AG»(Німеччина) було укладено контракт № 3/134. За умовами контракту постачальник «Volkswagen AG»поставляє замовнику Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, а замовник приймає у постачальника та сплачує вартість 2 150 нових спеціальних автомобілів марки Volkswagen, які зазначені в специфікації. Замовник використовує вказані автомобілі виключно для потреб Міністерства внутрішніх справ України, державних правоохоронних органів та установ, уповноважених здійснювати контрольні функції за дотриманням законодавства України. Поставка спеціальних автомобілів замовнику здійснюється партіями відповідно до графіку виконання контракту на умовах СІР м. Київ. Загальна вартість контракту становить 34 794 476,00 Євро. Згідно додатку № 7 до контракту від 15.09.2004 р. загальна сума контракту становить 35 353 589,87 Євро.
На виконання контракту № 3/134 була здійснена оплата за спеціальні автомобілі згідно банківських документів в сумі 31 253 589,94 Євро на користь нерезидента -фірми «Volkswagen AG», з яких: Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України самостійно з рахунку № 26000012817705 в ВАТ «Укрексімбанк»у сумі 22 853 589, 94 Євро; ДП Міністерства внутрішніх справ України «Ресурси»(Повірений) з рахунку № 26001010028023 в ВАТ «Укрексімбанк»у сумі 8 400 000,00 Євро на підставі укладених в рамках дії зовнішньоекономічного контракту № 3/134 від 25.02.2004р. договорів доручення № 1/05 від 12.05.2004 р. та № 2/10 від 15.10.2004 р.
Згідно укладених договорів доручення та відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України Повірений (ДП Міністерства внутрішніх справ України «Ресурси») зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя (Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України) здійснити часткову оплату другого та четвертого етапів виконання контракту № 3/134 від 25.02.2004 р., укладеного між Довірителем та фірмою «Volkswagen AG». Для виконання взятих на себе за цими договорами зобов'язань повірений отримує кредити в розмірі 2 000 000,00 Євро та 5 000 000,00 Євро в ВАТ «Укрексімбанк», м. Київ та 1 400 000,00 Євро в ВАТ АБ «Укргазбанк», що загалом складає 8 400 000,00 Євро. Довіритель зобов'язується відшкодувати витрати повіреного, пов'язані з виконанням доручення, а саме: загальну суму кредитів -8 400 000,00 Євро; витрати, пов'язані з перерахуванням коштів та комісійні винагороди банків за обслуговування відповідно до існуючих тарифів; витрати, пов'язані з конвертацією гривні в Євро для погашення обов'язків повіреного за кредитними договорами в іноземній валюті. Повіреним надані довідки про виконання доручення за договорами № 1/05 від 12.05.2004 р. та № 2/10 від 15.10.2004 р. На момент перевірки Департамент відшкодував витрати позивача у сумі 40 048 779, 69 грн. Заборгованість по взаєморозрахункам складає 14 534 699,21 грн.
За перераховані валютні кошти на адресу Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України надійшов імпортний товар (автомобілі) у кількості 1 859 шт. згідно з вантажної митної декларації на загальну суму 31 062 197,15 Євро у встановлені чинним законодавством терміни.
Також в Акті перевірки № 224/23-1416/00034683 від 01.07.2005 р. зазначено, що на момент здійснення перевірки станом на 01.07.2005 р. імпортний товар на суму 191 392,79 Євро ( 1 169 889, 58 грн.) на адресу Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України не надійшов. Граничний термін надходження імпортного товару -06.02.2005 р. Індивідуальна ліцензія Національного банку України на продовження термінів розрахунків по вищезазначеному контракту у підприємства відсутня. Отже, прострочено відносно суми 191 392,79 Євро - з 07.02.2005 р. по 01.07.2005 р. -145 днів, чим порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». На момент перевірки Департаментом виставлено дві претензії до фірми «Volkswagen AG»від 24.02.2005 р. № 25/3-839 та від 23.05.2005 р. № 25/3-2077 щодо поставки автомобілів та сплати пені.
Перевіркою достовірності декларування валютних цінностей, доходів та майна, що знаходяться за межами України, в дотримання вимог Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами»№ 319/94 від 18.04.1994 р. (із змінами і доповненнями) та п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 р. № 15-93 встановлено, що Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України станом на 01.04.2005 р. не подавав до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту і знаходяться за її межами, зокрема не задекларована сума коштів, перерахованих за межі України по імпортному контракту, по якому на звітну дату не надійшла в установлені законодавством терміни продукція загальною фактурною вартістю 191 392, 79 Євро.
За результатами дослідження матеріалів справи, пояснень сторін, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
25.02.2004 р. між Департаментом ресурсного забезпечення МВС України та фірмою «Volkswagen AG»(Німеччина) було укладено контракт № 3/134. За умовами контракту постачальник («Volkswagen AG») поставляє замовнику (Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України), а замовник приймає у постачальника та сплачує вартість 2 150 нових спеціальних автомобілів марки Volkswagen, які зазначені в специфікації. Замовник використовує вказані автомобілі для потреб Міністерства внутрішніх справ, державних правоохоронних органів та установ, уповноважених здійснювати контрольні функції за дотриманням законодавства України. Поставка спеціальних автомобілів замовнику здійснюється партіями відповідно до графіку виконання контракту на умовах СІР м. Київ. Загальна вартість контракту складає 34 794 476,00 Євро. Згідно додатку № 7 до контракту від 15.09.2004 р. загальна сума контракту складає 35 353 589, 87 Євро.
Також в рамках дії зовнішньоекономічного контракту № 3/134 від 25.02.2004 р. між Позивачем (Довірителем) та ДП Міністерства внутрішніх справ України «Ресурси»(Повірений) були укладені договори Доручення № 1/05 від 12.05.2004 р. та № 2/10 від 15.10.2004 р. Згідно укладених договорів Повірений зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити часткову оплату другого та четвертого етапів виконання контракту № 3/134 від 25.02.2004 р., укладеного між Довірителем та фірмою «Volkswagen AG». Для виконання взятих на себе за цими договорами зобов'язань Повірений отримує кредити в розмірі 2 000 000,00 Євро та 5 000 000,00 Євро в ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ на 14000000,00 Євро в ВАТ АБ «Укргазбанк», що загалом складає 8 400 000,00 Євро. Довіритель зобов'язався відшкодувати витрати повіреного, пов'язані з виконанням доручення, а саме: загальну суму кредитів у розмірі 8 400 000,00 Євро; витрати, пов'язані з перерахуванням коштів та комісійні винагороди банків за обслуговування відповідно до існуючих тарифів; витрати, пов'язані з конвертацією гривні в Євро для погашення обов'язків Повіреного за кредитними договорами в іноземній валюті. Повіреним надані довідки про виконання доручення за договорами № 1/05 від 12.05.2004 р. та № 2/10 від 15.10.2004 р.
На виконання укладеного контракту була здійснена оплата за спеціальні автомобілі згідно банківських документів в сумі 31 253 589, 94 Євро на користь нерезидента -фірми «Volkswagen AG», з яких: Департаментом ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України самостійно з рахунку № 26000012817705 в ВАТ «Укрексімбанк»у сумі 22 853 589, 94 Євро, що встановлено в Акті перевірки, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.
За перераховані валютні кошти на адресу Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України надійшов імпортний товар (автомобілі) в кількості 1 859 шт. згідно вантажної митної декларації на загальну суму 31 062 197, 15 Євро у встановлені чинним законодавством терміни, що сторонами у справі не заперечується.
Су не розділяє думку Позивача, що пеню за прострочення строків поставки слід нараховувати ДП Міністерства внутрішніх справ «Ресурси».
Як було зазначено, ДП Міністерства внутрішніх справ України «ресурси»провело часткову оплату товару за контрактом № 3/134 від 25.02.2004 р. на підставі договорів доручення.
Відповідно до ч.1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Отже, всі права та обов'язки щодо належного виконання контракту № 3/134 покладаються саме на Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України (Позивача), в т.ч. і право контролю за належним виконанням контракту постачальником.
Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» чітко встановлює відповідальність, в разі недотримання правил, встановлених саме цим Законом, саме сторони зовнішньоекономічної угоди, а не інших осіб, які в рамках доручення виконували для сторони контракту певні дії.
Як свідчать матеріали справи, автомобілі направлялись Позивачу в декілька етапів, що відповідає умовам п. 3 зовнішньоекономічного контракту та Додатку № 2 до нього.
Відповідно до довідки від 16.08.2005 р. № 35/7-3428 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області відділу Державтоінспекції 30.09.2004 р. на 270 -у км автодороги Київ -Чоп сталася дорожньо -транспортна пригода з автомобілем Мерседес-Бенц, номерний знак ZKF 774, причіп KASS HRER АРТ -14, номерний знак ZK 664.
Відповідно до доповідної записки командира Рівненської ОР ДПС ДАІ Управління Міністерства внутрішніх справ України Рівненській області під час цієї дорожньо -транспортної пригоди транспортні засоби (автомобілі Фольксваген в кількості 7 шт.) отримали технічні пошкодження. Вартість пошкоджень складає 119 080,02 Євро.
Позивачем були проведені переговори з фірмою «Volkswagen AG»про повернення пошкоджених автомобілів та заміну їх на нові. Повернення пошкоджених автомобілів відбулося 31.12.2004 р., поставка нових автомобілів відбулася згідно з вантажною митною декларацією № 010466 від 21.07.2005 р. Таким чином, згідно з вказаною ВМД було повторно відвантажено товар згідно контракту № 3/134 від 25.02.2004 р. При цьому вартість контракту не змінювалась.
На думку Відповідача, автомобілі за контрактом на суму 191 392,79 Євро взагалі не надійшли в Україну в терміни, передбачені чинним законодавством. Станом на час складання Акту перевірки від 01.07.2005 р. № 224/23-1416/00034683 кількість днів прострочення складає 145 днів.
Згідно розрахунку пені, наданого Відповідачем (з врахуванням ДТП) на територію України взагалі не було ввезено автомобілів на суму 72 312,77 Євро, що відповідає 214 586,00 грн. пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Суд частково не погоджується з таким висновком Відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185 імпорті операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортуються, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за особою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбаченою цією статтею.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якщо перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс - мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс -мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.
Як вбачається з умов контракту № 3/134 від 25.02.2004 р. під форс -мажорними обставинами в цьому Контракті зокрема слід розуміти будь-які обставини зовнішнього щодо сторін характеру, що виникли без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін і які не можна було ні передбачити, ні уникнути, включаючи стихійні явища природного характеру, лиха техногенного та антропогенного характеру (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин, обладнання тощо). Існування форс -мажорних обставин повинно бути підтверджено відповідним компетентним органом.
Статтею 1 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»визначено, що форс -мажорні обставини -це обставини непереборної сили та інші незалежні від громадянина обставини.
З довідок ДПС вбачається, що товар на суму 119 080,02 Євро не був доставлений Позивачу через дорожньо -транспортну пригоду, яка сталася на території України.
Дорожньо -транспортна пригода, як значено в Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обліку дорожньо -транспортних пригод»№ 538 від 3.06.2005 р., - це подія (небезпечний випадок), що сталася під час руху дорожньо -транспортного засобу, унаслідок якої загинули або травмовані люди чи завдані матеріальні збитки.
За таких обставин, факт дорожньо -транспортної пригоди, в якій відбулося пошкодження товару та завдано тілесних ушкоджень водію транспортного засобу, суд вважає за форс -мажорні обставини, як були поза контролем перевізника.
На виконання вимог Ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2008 року судом досліджувалась довідка Київської торгово -промислової палати № 17-3-4/1192 від 16.09.2005р.
З аналізу наданої довідки вбачається, що торгово -промисловою палатою, загалом, не надано висновку щодо конкретної ситуації, яка склалася внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої було пошкоджено 7 автомобілів, а наведені загальні засади законодавства. Так, у довідці зазначено, що «до категорії випадку і обставин непереборної сили законодавець не відносить, як правило, порушення зобов'язань контрагентом боржника. В даному випадку мало місце невиконання зобов'язання Постачальником перед Департаментом та завдання внаслідок цього матеріальної шкоди останньому, в тому числі і на суму нарахованої пені».
Проте, вважаючи дорожньо -транспортну пригоду форс - мажорною обставиною, суд виходить із того, що умовами контракту № 3/134 від 25.02.2004 р. більш конкретизовано дано визначення форс -мажорних обставин, які можуть мати місце при виконанні даного договору; ситуація, що склалася 30 вересня 2009 р. підпадає під визначення форс -мажорних обставин, встановлених діючим цивільним законодавством; підтверджується компетентним органом і не заперечується Відповідачем.
Торгово -промисловою палатою наданий висновок виходячи з позицій самого факту невиконання зобов'язання без урахування обставин, за яких це зобов'язання не було виконано і без відповідного обґрунтування наявності такої обставини.
При нарахуванні пені Відповідачем не було враховано факт неотримання нерезидентом товару на суму 119 080,02 Євро через настання форс -мажорних обставин.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується від продавця до покупця.
Відповідно до ст. 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах попуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.
Суд враховує, що відповідно до ч.3 ст. 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості по товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.
Також, згідно з ч.1 ст. 95 Митного кодексу України переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, вантажна митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що оформлена вантажна митна декларація не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості по товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права і обов'язки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.
Таким чином, перебування під митним контролем товарів неможливо без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (СМR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
За таких обставин, датою імпорту є не дата оформлення вантажної митної декларації, а дата фактичного перетину митного кордону.
До матеріалів справи залучена ПД № 100000005/4/314630 зі штампом Ягодинської митниці від 30.09.2004 р., яка свідчить про ввезення товару на територію України. Отже, вказане підтверджує той факт, що товар на суму 119,080,02 Євро перетнув митний кордон України, тобто є фактично ввезеним.
За таких обставин у Відповідача не було підстав для нарахування Позивачу пені за порушення термінів розрахунків, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у розмірі 357 304,00 грн. ( що відповідає вартості автомобілів, ввезених на суму 191 392, 79 Євро, які були пошкоджені внаслідок ДТП).
Щодо нарахування Позивачу пені в сумі 214 586,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 139,00 грн. за порушення порядку декларування валютних цінностей, то слід зазначити наступне.
Висновки Відповідача в частині донарахування пені в сумі 214 586,00 грн. суд вважає обґрунтованими, оскільки станом на момент проведення перевірки товар на суму 72 312,77 Євро взагалі не надійшов на митну територію України, тобто термін прострочення складає 144 дні і жодних доказів на спростування вказаного факту Позивачем не надано під час судового розгляду справи.
Згідно з п. 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№ 15-93 від 19.02.1993 р. податкова інспекція здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України.
Статтею 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю передбачено, що валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з пункту 1 статті 9 цього Декрету.
Відповідно до п.1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.
Крім того, Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами»№ 319/94 від 18.06.1994 р. передбачено обов'язкове щоквартальне декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.
Форма декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 р. № 207 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 11.01.1996 р. за № 18/1043. Отже, декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою в регіональних відділеннях Національного банку України та в державних податкових інспекціях за місцем знаходження суб'єктів підприємницької діяльності. Зазначеною формою декларації передбачено, що сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів, вказується резидентом у пункті 13 розділу «Фінансові вкладення».
Таким чином, чинне законодавство покладає обов'язок на Позивача здійснювати декларування валютних цінностей, які знаходяться за межами України, а саме, в Німеччині.
Станом на 01.04.2005р. Департамент ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України подав по відділу контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Довідку про відсутність за межами України валютних цінностей та майна за № 799 від 31.05.2005 р., всупереч ст. 9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Позивачем в п. 13 розділу II «Фінансові вкладення»декларації станом на 01.04.2005 р. не задекларовано суму коштів перерахованих за межі України по імпортному контракту, за яким на звітну дату не надійшов товар на загальну суму - 191 392,79 Євро.
18.07.2005 р. Позивачем до ДПІ у Печерському районі м. Києва подано декларацію вх. № 31/231437 про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.200 5р. В розділі II «Фінансові вкладення» п. 13 Позивачем задекларована сума коштів, перерахованих за кордон по імпортному контракту, по якому на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів у розмірі 191 392, 79 Євро.
Оскільки судом встановлено, що товар по зовнішньоекономічному контракту № 3/134 на суму 72 312,77 Євро внаслідок форс-мажорних обставин Позивачу не надійшов, таким чином підтверджено факт, що станом на 01.04.2005 р. у Позивача за межами України знаходилось майно, яке йому належить. Факт оплати вартості цього товару, Позивачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2.7 Положення про валютний контролю, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність: - порушення строків декларування -накладенні штрафу у розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення.
Таким чином, суд вважає, що нарахування Позивачу штрафних санкцій в сумі 1 139,00 грн. за неподання до податкової інспекції декларацій про валютні цінності станом на 25.04.2005 р. є правомірним.
Спірним повідомленням -рішенням Позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафні санкції.
Закон України «Про порядок погашення зобов'зань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань податкування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визнає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у статтях 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування». Цими статтями пеня за порушення резидентами термінів, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та штрафні санкції за порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», не передбачені як один з видів податків або зборів. Тому обов'язок резидента по сплаті пені за порушення ним термінів, передбачених Законом та вимог Декрету не відносяться до категорії податкового зобов'язання.
Таким чином, Відповідачем, як контролюючим органом не може бути застосований п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»як підстава для визначення саме суми податкових зобов'язань Позивачу за платежем пеня та штрафні санкції у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Враховуючи вимоги законів «Про систему оподаткування», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні», до компетенції податкового органу не входить визначення пені за порушення термінів зарахування виручки резидентів в іноземній валюті та суми штрафни х санкцій за порушення порядку декларування валютних цінностей, як суми податкового зобов'язання платника податків.
Отже, у Відповідача не було підстав визначити Позивачу податковим повідомленням -рішенням, що оспорюється, суму пені за порушення ним термінів, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та штрафних санкцій за порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»як суму податкового зобов'язання.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задоволити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001432314/0 від 05.07.2005 в частині визначення Департаменту ресурсного забезпечення МВС України пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 357304,00 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кишинський М.І.