СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/16168/20
пр. № 2-о/759/917/20
12 жовтня 2020 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Войтенко Ю.В.,
за участю секретаря Семененко В.С.,
представника заявника адвоката Кацика І.Ю.,
заінтересованої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,
Заявниця звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису в якій просила видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 на строк 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_2 , а саме: заборонити наближення на 100 м до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближення на 100 м до місця тимчасового проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити наближення на 100 м до місця роботи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонити наближення на 100 м до місць частого відвідування ОСОБА_2 , а саме до: спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №96 ім. О.К. Антонова за адресою: м.Київ, вул. Огарьова, 2, закладу дошкільної освіти №134 за адресою: м. Київ, вул. Генерала Вітрука, 17, дитячої музичної школи №22 за адресою: м.Київ, вул. Зодчих, 30А; заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. В обґрунтування поданої заяви, заявниця зазначила, що під час спільного проживання ОСОБА_1 постійно завдавав їй тілесних ушкоджень, принижував, внаслідок чого вона багато разів викликала поліції та неодноразово зверталась до лікарень за медичною допомогою. Постійні побиття стали підставою розриву відносин між подружжям, наразі, вони не ведуть спільного господарства, не проживають разом та не підтримують шлюбних стосунків. При цьому вказує, що ОСОБА_1 не залишає її у спокої та продовжує вчиняти фізичне, економічне та психологічне насильство. Вказує про існування на даний час кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12020105080000525 за ч.1 ст. 125 КК України щодо факту завдання тілесних ушкоджень, у якому заявниця має статус потерпілої. На підтвердження фактів завдання їй тілесних ушкоджень надає чисельні висновки експертних досліджень, останній з яких датовано 21.08.2020 і який свідчить про завдання заявниці легких тілесних ушкоджень. Вказує, що ОСОБА_1 переслідує заявницю, на вулиці, в інших громадських місцях, зазначає, що боїться водити дітей до школи та виходити на роботу, вказує на неодноразові дзвінки та смс-повідомлення ОСОБА_1 на номер заявниці, в яких ОСОБА_1 нецензурно висловлюється на її адресу. Вважає себе особою, яка зазнала домашнього насильства та з метою запобігання ризиків повторного вчинення насильства просить видати обмежувальний припис. Заяву просила розглядати без її участі, оскільки заявниця побоюється подальшого вчинення фізичного насильства відносно неї.
Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 25.09.2020 заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
В подальшому, заявницею недоліки були усунуті, після чого, згідно з ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 07.10.2020 провадження за заявою було відкрито, визначено дату судового засідання.
В судовому засіданні представник заявниці підтвердив обставини, викладені у заяві, просила заяву задовольнити з підстав, що у ній зазначені. Також повідомила, що заявниця має намір звертатись до суду з позовом про розірвання шлюбу, враховуючі факти, викладені в заяві а також, з огляду на те, що у ОСОБА_1 є інша цивільна дружина та дитина від цієї жінки. Вказала, що заявниця наразі вимушено проживає у батьків за адресою: АДРЕСА_2 , побоюється за своє життя. Також підтвердила відсутність на даний час будь-яких рішень відносно участі у вихованні спільних дітей.
ОСОБА_1 проти задоволення заяви заперечував, зазначив, що обставини у ній викладені, не відповідають дійсності. Наголошував на своїй непричетності до тілесних ушкоджень заявниці, вказував, що заявницю неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підтвердження чого надав постанови Святошинського районного суду м.Києва від 28.02.2018, 04.06.2020. Окрім того, наголошував, що він неодноразово звертався до поліції з приводу неадекватної поведінки та вчинення домашнього насильства в стані алкогольного сп'яніння з боку ОСОБА_2 , на підтвердження своїх слів надав відповідь з поліції про те, що з початку 2020 року до поліції надійшло 8 викликів з приводу неадекватної поведінки ОСОБА_2 . Також підтвердив що на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , власниками квартири є спільні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заперечував наявність іншої дружини, проте визнав, що він є батьком дитини від іншої жінки.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши доводи заяви, вивчивши матеріали цивільної справи, суд дійшов таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі в них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
При цьому, учасники справи визнають, що фактично, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 .
Також учасники справи визнають наявність чисельних конфліктів між подружжям, при цьому, заперечують свою вину у вказаних конфліктах. ОСОБА_1 не визнає, що має якесь відношення до тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Вказані обставини наразі є предметом досудового розслідування. Інформація про наявність процесуальних рішень щодо вручення підозри тощо на даний час - відсутня.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому дим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розділ 13 ЦПК України визначає порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису.
Так, згідно з положеннями ст. 350-1ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (п.1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
Обмежувальний припис, виданий судом стосовно особи, яка на момент винесення рішення суду не досягла вісімнадцятирічного віку, не може обмежувати право проживання (перебування) цієї особи у місці свого постійного проживання (перебування).
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей закон визначає організаційно-правові засади запобігання домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в ст. 1 надає наступні визначення:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно зі ст. 2 предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на подружжя; колишнє подружжя; та ін.
Державна політика у сфері запобігання та протидії домашньому насильству спрямована на забезпечення комплексного інтегрованого підходу до подолання домашнього насильства, надання всебічної допомоги постраждалим особам та утвердження ненасильницького характеру приватних стосунків.
Основними напрямами реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є: 1) запобігання домашньому насильству; 2) ефективне реагування на факти домашнього насильства шляхом запровадження механізму взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 3) надання допомоги та захисту постраждалим особам, забезпечення відшкодування шкоди, завданої домашнім насильством; 4) належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки (ст. 5 цього Закону).
В порядку визначному ст. 26 цього Закону право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають, зокрема, постраждала особа або її представник.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
За заявою осіб, визначених ч. 1 цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з ч. 4 цієї статті.
Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.
Матеріалами справи підтверджуються факти побиття ОСОБА_2 , при цьому, інформація щодо причетності ОСОБА_1 до вказаних обставин наразі є предметом перевірки.
При цьому, слід зазначити, що згідно з положеннями Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
З наданих в судовому засіданні пояснень учасників справи вбачається наявність конфлікту між заявником та заінтересованою особою. Стосунки між ними напружені і неприязні. Між ними виникають сварки. Оскільки образливі слова, погрози були направлені на ігнорування почуттів заявниці , які вона сприймала як реальні, що свідчить про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства в сім'ї по відношенню до дружини.
Водночас, суд критично оцінює пояснення заявниці в частині застосування відносно неї фізичного насильства з боку ОСОБА_1 , оскільки вказаний факт недоведений та непідтверджений допустимими та належними доказами, а останній категорично заперечував вказане.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк від одного до шести місяців.
Враховуючи усі надані заявником докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд, приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру щодо заявниці, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно останнього. Водночас, враховуючи фактичне місце проживання ОСОБА_1 , заявниці, їхніх дітей, відсутність будь-яких рішень щодо обмеження ОСОБА_1 у вихованні дітей, враховуючи відсутність належного обґрунтування відстані на яку просить накласти заборони заявниця, з метою дотримання балансу між запобіганням ризикам повторного вчинення насильства відносно заявниці та дотриманням конституційних прав заінтересованої особи, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву та видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 , поклавши на нього на строк 6 місяці такі обов'язки: заборонити ОСОБА_1 особисто перебувати за місцем роботи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , а також за місцем тимчасового проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ; заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Згідно із ч. 4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. ст. 350-1-350-6,350-8 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 , поклавши на нього на строк 6 місяці такі обов'язки:
- заборонити ОСОБА_1 особисто перебувати за місцем роботи ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , а також за місцем тимчасового проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
- заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
В задоволенні інших вимог заяви - відмовити.
Відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи про видачу обмежувального припису - віднести на рахунок держави.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складено 16.10.2020.
Суддя Ю.В. Войтенко