Справа № 496/940/20
Провадження № 2/496/1142/20
02 жовтня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Буран В.М.,
за участю:
секретаря - Мединської К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільного позову ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 159102427 від 22.01.2016 року у розмірі 16 490,34 грн. та стягнути понесені судові витрати по справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 22.01.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (правонаступником прав та обов'язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», який з кредитором уклав договір відступлення прав вимоги № 20180730) та відповідачем був укладений кредитний договір № 159102427 за яким ОСОБА_1 було надано кредит на суму 9 467,96 грн., з яких 8 398,00 грн. було перераховано на рахунок боржника. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Заява про приєднання до умов отримання кредитів разом заявою № 1591021427 та «Умовами отримання кредитів та інших послуг віл ТОВ «ФК'ЦФР» становлять кредитний договір № 159102427 від 22.01.2016 року, що підтверджується підписом у заяві. Кредитор свої зобов'язання виконав в повному обсязі та належним чином, а саме: надав відповідачеві кредит у розмірі, передбаченому договором. Проте, відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання умов зазначеного кредитного договору, зокрема не сплачує кредитодавцю кредитні кошти та інші передбачені кредитним договором платежі, графік про сплату яких особисто підписала, у зв'язку з чим перед Кредитором виникла заборгованість у розмірі 16 490,34 грн., яка до теперішнього часу не погашена, що і стало підставою для звернення правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 26.03.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання (а.с.29).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але подав до суду клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу просить розглядати у його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 47-49).
Відповідач в судове засідання призначене на 25.06.2020 року не з'явилась, причини неявки суду невідомі, про дату та час судового засідання повідомлялась шляхом надіслання ухвали на зареєстровану адресу проживання відповідача, почтове повідомлення повернулось до суду з особистою відміткою про отримання повідомлення ОСОБА_1 , у судове засідання призначене на 02.10.2020 року відповідач не з'явилась, та конверт повернувся на адресу суду з відміткою «відсутність адресата за вказаною адресою» (а.с.46,50). В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки не подала до суду відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 22.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (правонаступником прав та обов'язків якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») та відповідачем був укладений кредитний договір № 1591021427, шляхом підписання ОСОБА_1 заява про приєднання до умов отримання кредитів, за яким нею було отримано кредит на суму 9 467,96 грн. строком на 18 місяців, з яких 1 069,96 грн. сума страхового платежу, графік про сплату яких особисто підписала (а.с. 6-10).
30.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір відступлення прав вимоги № 20180730 у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК» ЦФР» передав ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «ФК» ЦФР» права грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами вказаних у Реєстрі Боржників укладеними між ТОВ «ФК» ЦФР» і боржниками (а.с. 23-25).
Відповідно до Витягу Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 20180730 від 30.07.2018 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право грошової вимоги до відповідача (а.с. 26).
На адресу відповідача, ТОВ «ФК» ЦФР» за вих. № 002762640 від 07.08.2018 року надсилав повідомлення про відступлення права вимоги та ТОВ «ФК «ЄАПБ» та за вих. № 002762640 -1 від 07.08.2018 року надсилав повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором № 1591021427 від 22.01.2016 року (а.с. 21, 22).
Згідно з наданим позивачем розрахунком, ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором має непогашену заборгованість в сумі 16 4490,34 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 5 166,84 грн., сума заборгованості за відсотками - 0,99 грн., сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом) - 6 612,94 грн., сума заборгованості за пенею - 4 709,57 грн. (а.с. 19, 20).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписаний ним Кредитний договір, складає між ним та кредитором договір про надання послуг кредитування, що підтверджується підписом у заяві позичальника (а.с. 12).
Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяв та договору, було укладено в письмовій формі кредитний договір.
Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 77, 78 ЦПК України, факт укладення між сторонами кредитного договору доведений належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ст. 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У зв'язку з чим представник правонаступника кредитодавця і звернувся до суду з відповідним позовом.
Згідно ст. 633 ЦК України-публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором №1591021427 від 22.01.2016 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому зазначеним кредитним договором та на особистий рахунок ОСОБА_1 було перераховано суму передбаченого договором у розмірі 8 398,00 грн. (а.с. 10).
Зазначена сума коштів використалась відповідачем на побутові цілі, що підтверджено чеками, рахунком-фактору та накладною (а.с. 11-14).
Однак у встановлений кредитним договором термін відповідач свої зобов'язання не виконувала не погасила кредит, що призвело до виникнення перед кредитором заборгованості.
3 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду в справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) прийнято постанову щодо стягнення грошових коштів по договору приєднання, за змістом якої банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 530 ЦК України сторони повинні виконувати свої обов'язки належним чином і у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог закону.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 628 ЦК України - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це не встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у свої сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показаннями свідків.
Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене суд вважає, за необхідне стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у розмірі 16 490,34 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2102 грн (а.с. 2).
Керуючись ст. ст. 207, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 639, 1050,1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13,
76-79, 80, 81, 89, 178, 247, 259-260, 263-265, 273 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Біляївським РВ ГУМВС, ІПН НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014, р/р № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк»), заборгованість за кредитним договором № 1591021427 від 22.01.2016 року у розмірі 16 490,34 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Біляївського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: В.М. Буран