16.10.2020
Справа № 497/315/2020
Провадження № 1-кп/497/48/2020
16.10.2020 року суддя Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
розглянувши у приміщенні суду в м.Болград подання фахівця Болградського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області ОСОБА_2 , що погоджене з начальником Болградського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області ОСОБА_3 про приведення у відповідність судового рішення стосовно засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Виноградне Болградського району Одеської області, зі слів - з середньою спеціальною освітою, неодружений, дітей не має, офіційно непрацевлаштований - працює періодично комбайнером за наймом, зареєстрований за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
- який був засудженим вироком Болградського районного суду Одеської області від 10 березня 2020року за ст.335 КК України, з застосуванням ст.75 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з іспитовим строком 1 рік,
08.10.2020 року до суду звернувся фахівець Болградського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області з вищевказаним поданням, яким просить розглянути питання щодо приведення судового рішення у відповідність, не вказуючи з чим, але зазначаючи, що суд, ухвалюючи вирок на підставі угоди про визнання винуватості від 28.02.2020р. між прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_5 і підозрюваним ОСОБА_4 , та призначаючи покарання у виді обмеження волі з застосуванням ст.75 КК України, звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, проте не призначив передбачені чинним законодавством обов'язки на підставі ст.76 КК України, які засуджений має виконувати протягом іспитового строку.
Про час та місце розгляду подання, згідно вимог ч.5ст.539 КПК України, судом були повідомлені засуджений, прокурор, та заявник, прокурор заявою просить розглянути подання за його відсутністю, їх неявка не перешкоджає розгляду вищевказаного подання.
Розглянувши подання, вивчивши матеріали кримінальної судової справи №497/315/2020 (провадження №1-кп/497/48/2020), перевіривши їх на відповідність щодо вимог чинного законодавства, суд з'ясував наступне.
Ч.3ст.539 КПК України регламентовано, що «клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу».
Ч.6ст.539 КПК України, «за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку».
Вироком Болградського районного суду Одеської області від 10.03.2020р. ОСОБА_4 був засуджений на підставі угоди про визнання винуватості між ним і прокурором за ст.335 КК України, з застосуванням ст.75 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з іспитовим строком 1 рік.
Вирок не був оскаржений, набрав законної сили і направлений до виконання, згідно розпорядження суду від 13.04.2020 року.
Статтею 533 КПК України регламентовано наслідки набрання законної сили судовим рішенням: "1. Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України".
А статтею 534 КПК України регламентовано порядок виконання судових рішень у кримінальному провадженні: "1. В разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. 2. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню. 5. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом".
Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків, визначнені статтею 537 КПК України зі змінами, встановленими Законом №1491-VIII від 07.09.2016р.: "1. Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: 1) про відстрочку виконання вироку; 2) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 3) про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким; 4) про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 5) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком; 9) про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку; 10) про заміну покарання відповідно до частини п'ятої статті 53, частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України; 11) про застосування покарання за наявності кількох вироків; 12) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді; 13) про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; 13-1) про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; 13-2) про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери);
13-3) про зміну обов'язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням; 14) інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. 2. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи попереднього ув'язнення здійснюється в порядку, встановленому для пункту 13-1 частини першої цієї статті.
Питання про приведення вироку суду у відповідність із законодавством України визначено статтею 610 КПК України, але стосується воно вироку суду іноземної держави, а тому не підлягає вирішенню в межах даного кримінального провадження.
Стосовно посилання подання щодо незастосування стосовно засудженого ОСОБА_4 дії ст.76 КПК України, суд з'ясував наступне. Між засудженим ОСОБА_4 та прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури ОСОБА_5 28.02.2020р. була укладена угода про визнання обвинуваченим (підозрюваним) винуватості, якою стосрони узгодили покарання у виді двох років обмеження волі з застосуванням ст.75 КК України, - зі звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням, строком на 1 рік.
Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України, що діяла на момент укладення угоди, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Відповідно до вимог ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.
З наведеного вище не вбачається зобов'язання прокурора і обвинуваченого узгоджувати обов'язки, які має виконувати засуджений на підставі ст.76 КК України.
Судом, під час розгляду вищезазначеної угоди, не було встановлено недотримання вимог закону щодо узгодженості покарання та надання згоди підозрюваним (обвинуваченим) на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням в угодах про визнання винуватості.
Вирішення питання про звільнення від покарання відповідно до змісту ст.ст.471, 472 КПК України не може бути предметом домовленості сторін за угодою про примирення чи про визнання винуватості, крім випадку звільнення від відбування покарання з випробуванням (висновок ВС, справа № 761/25741/13-к). Крім того, ВС з цього питання зазначає (в огляді судової практики ККС у складі ВС (актуальна практика, рішення, внесені до ЄДРСР, за травень 2020р., розд.2: «Застосування норм кримінального права України»), що "посилання апеляційного суду на вимоги ст.5 КК є безпідставними, оскільки визначені у ст.76 КК обов'язки, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК, - не є видом покарання з огляду на систему покарань, визначену в КК, а є умовами звільнення особи від відбування покарання, невиконання яких тягне за собою припинення випробування".
Проте, невиконання умов угоди тягне інші наслідки ніж невиконання умов випробувального строку.
Посилаючись як на ст.58 Конституції України, так і на ст.5 КК, ВС дійшов також висновку, що положення ст.76 КК щодо визначення обов'язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК, визначають "інші кримінально-правові наслідки діяння" у розумінні ч.2ст.4 КК України.
Вимогами чинного кримінально-процесуального законодавства регламентовано, що перед ухваленням рішення про затвердження угод суд має виконати вимоги, передбачені частинами 4,5,6,7 статті 474 КПК України. Тому, розглядаючи вищевказану угоду, судом було роз'яснено обвинуваченому положення ч.4 ст. 474 КПК України
Відповідно до частин 1-2 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання. Вирок на підставі угоди має відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей , передбачених частиною третьою цієї статті. Тобто, особливістю угоди про визнання винуватості є саме узгоджене покарання, якщо воно не виходить за межі вимог чинного законодавства та в разі дотримання інших вимог Закону щодо укладання такої угоди.
Так, відповідно до ч.3ст.475 КПК України, мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався. У резолютивній частині вироку на підставі угоди має міститися рішення про затвердження угоди із зазначенням її реквізитів, рішення про винуватість особи із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, рішення про призначення узгодженої сторонами міри покарання за кожним з обвинувачень та остаточна міра покарання, а також інші відомості, передбачені статтю 374 цього Кодексу. Суд зобов'язаний призначити узгоджене сторонами покарання або звільнити від його відбування з випробуванням лише після перевірки угоди на відповідність діючому законодавству, зокрема, відповідності узгодженого покарання загальним засадам його призначення, передбачених КК України. Затверджуючи угоди, суд ухвалює рішення про стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, і такі рішення відповідають положенням ст. 124 КПК України.
Крім того, в розрізі питання подання щодо непризначення вищевказаним вироком суду обов'язків засудженому, судова практика вже звернула увагу на наступні проблемні питання, які виникають в ході розгляду угод про примирення та визнання винуватості, серед яких - чи мають сторони угоди при погодженні призначення покарання із застосуванням ст.75 КК України, погоджувати обов'язки, передбачені ст.76 КК України, або вирішення цього питання відноситься до компетенції суду і якщо так, то чи може в такому випадку невиконання покладених на обвинуваченого обов'язків підставою для скасування вироку.
Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати наявність спірних та проблемних питань, які виникають в ході судового провадження на підставі угод, що на думку теоретиків, перш за все пов'язано з невеликою кількість розглянутих судами угод про примирення та визнання винуватості і відсутності на сьогоднішній день в багатьох питаннях єдиної судової практики, однак, узагальненням практики ВС встановлено, що місцеві суди намагаються вирішувати всі спірні та проблемні питання шляхом системного тлумачення норм КПК України та за допомогою роз'яснень, які надаються Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Таким чином, суд дійшов висновку, що, у зв'язку з набранням законної сили вироком Болградського районного суду Одеської області від 10.03.2020р. щодо ОСОБА_4 , який на підставі угоди був визнаний винним та засуджений за ст.335 КК України з застосуванням ст.75 КК України до узгодженого покарання у виді обмеження волі строком на два роки з іспитовим строком 1 рік, - вирок підлягає виконанню. Ухвалення додаткових судових рішень у даному випадку чинним законодавством не передбачено, а тому вирішення питання в поданні про покладення на засудженого ще й обов'язків, визначених статтею 76 КК України, - ставиться необґрунтовано і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.537,539 КПК України, суд
Подання фахівця Болградського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області ОСОБА_2 , що погоджене з начальником Болградського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області ОСОБА_3 - щодо приведення у відповідність судового рішення стосовно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задовольнити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом семи днів з дня її проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні - у той же строк і спосіб з дня отримання копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1