06 квітня 2020 року Справа № 160/13126/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу, -
23 грудня 2019 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного із позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить:
- стягнути суму податкового боргу в розмірі 50 000,00 грн. із ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно даних інтегрованої картки платника податків станом на 31.10.2019 року за ОСОБА_1 обліковується податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб на загальну суму 50 000,00 грн., який виник у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням - рішенням від 15.08.2017 року № 8074-13 у сумі 25 000,00 грн. та податковим повідомленням - рішенням від 24.04.2019 року № 0026352-5050-0466 у сумі 25 000,00 грн. На виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України на адресу відповідача направлено засобами поштового зв'язку із рекомендованим повідомлення про вручення податкову вимогу форми «Ф» від 03.08.2016 року № 2231-17. Оскільки, податковий борг в добровільному порядку відповідачем не сплачено, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить стягнути його в судовому порядку.
Ухвалою суду від 27.12.2019 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк протягом п'яти днів з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: копії податкової вимоги форми «Ф» від 03.08.2016 року № 2231-17 та копії податкового повідомлення-рішення від 15.08.2017 року із доказами направлення відповідачу належної якості.
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 11.01.2020 року на адресу суду надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви разом із копією податкової вимоги форми «Ф» від 03.08.2016 року № 2231-17 із доказами направлення та копією податкового повідомлення-рішення від 15.08.2017 року із доказами направлення.
Ухвалою суду від 05.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13126/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).
Розгляд справи по суті призначено з 10.03.2020 року.
Цією ж ухвалою відповідачу надано право подати відзив на позов разом із доказами, які підтверджують обставини на яких грунтуються його заперечення протягом 15 днів з дати отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія ухвали про відкриття провадження від 05.02.2020 року направлено засобами поштового зв'язку на адресу відповідача: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Чиркова буд. 14.
Поштове відправлення, відправлене на адресу відповідача повернулось на адресу суду із відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За правилами пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
В той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» тощо, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом в ухвалі від 01.04.2019 у справі №9901/811/18 (адміністративне провадження №П/9901/811/18).
За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі.
Правом подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.250 КАС України).
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з наданими відомостями адресно-довідковим підрозділом УДМС України в Дніпропетровській області від 28.01.2020 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 15.08.2017 року № 8074-13, згідно з яким ОСОБА_1 у відповідності до положень п.п.267.8.1 п.8 ст.267 Податкового кодексу України нараховано зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб за податковий період - 2017 рік» у сумі 25 000,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_2 , проте ним не отримано. На адресу податкового органу повернуто конверт з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».
Судом також встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 24.04.2019 року №0026352-5050-0466, згідно з яким ОСОБА_1 у відповідності до положень п.п.267.8.1 п.8 ст.267 Податкового кодексу України нараховано зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб за податковий період - 2019 рік» у сумі 25 000,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення рішення направлено засобами поштового зв'язку на адресу відповідача, а саме: вул.Чиркова, 14, м.Дніпро, 49000, проте ним не отримано. На адресу податкового органу повернуто конверт з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».
Судом встановлено, що згідно даних інтегрованої картки платника податку, наявної в матеріалах справи, станом на 31.10.2019 року за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 50 000,00 грн. по транспортному податку з фізичних осіб.
Судом також встановлено, що станом на 02.08.2016 року за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість по земельному податку з фізичних осіб у сумі 193 728,59 грн., у зв'язку з чим контролюючим органом на виконання вимог статті 59 ПК України направлено на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу від 03.08.2016 року №2231-17.
У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях форми «Ф» від 15.08.2017 року № 8074-13 у сумі 25 000,00 грн. за платежем «транспортний податок з фізичних осіб за податковий період - 2017 рік» та від 24.04.2019 року № 0026352-5050-0466 у сумі 25 000,00 грн. за платежем «транспортний податок з фізичних осіб за податковий період - 2019 рік» в установлений термін та вважаючи податковий борг узгодженим, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету суму заборгованості.
Крім того, судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення-рішення від 28.04.2016 року №165-1701, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 218 918, 82 грн., зокрема: за 2015 рік - 76 919,38 грн., за 2016 рік - 218 918,82 грн. Через не сплату відповідачем у встановлений законом строк зазначеного податкового зобов'язання, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на адресу ОСОБА_1 направило податкову вимогу форми «Ф» № 2231-17 від 03.08.2016 року у сумі 193 728, 59 грн. У зв'язку із несплатою узгоджених грошових зобов'язань контролюючий орган звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу (справа № 804/9049/16).
Водночас, під час розгляду даної справи встановлено, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 28.04.2016 року №165-1701, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 218 918, 82 грн., оскаржено в судовому порядку ОСОБА_1 до Львівського окружного адміністративного суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2016 року у справі №813/4161/16 податкове повідомлення-рішення від 28.04.2016 року №165-1701, визнано протиправним та скасоване. Постанова суду від 23.12.2016 року набрала законної сили 01.06.2017 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 року у справі № 804/9049/16 у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, відмовлено. Рішення від 24.07.2018 року набрало законної сили 27.08.2018 року.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункті 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 ПК України передбачено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Так, у пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України закріплено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального". Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно з п.59.3 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 57.3. статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п.42.1 ст.42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
У відповідності до п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. (абз.2 п.42.5 ст.42 ПК України).
Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п.87.2 ст.87 ПК України).
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п.87.11 ст.87 ПК України).
В ході розгляду справи, судом встановлено, що через не сплату ОСОБА_1 у встановлений законом строк суми податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні від 28.04.2016 року №165-1701 за платежем: «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 218 918, 82 грн., податковим органом на адресу ОСОБА_1 направлено податкову вимогу форми «Ф» від 03.08.2016 року № 2231-17 на суму 193 728, 59 грн.
При цьому, як було зазначено раніше, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2016 року у справі № 813/4161/16 податкове повідомлення-рішення від 28.04.2016 року №165-1701 визнано протиправним та скасоване. Дана постанова суду від 23.12.2016 року набрало законної сили 01.06.2017 року.
Підпунктом 60.1.4 пунктом 60.1 статті 60 ПК України, передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо - рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
У відповідності до п.60.5 ст.60 ПК України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Беручи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що направлена на адресу ОСОБА_1 податкова вимога форми «Ф» від 03.08.2016 року № 2231-17 на суму 193 728, 59 грн. є відкликаною у день набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду по справі № 813/4161/16, а саме з 01.06.2017 року.
Таким чином, на момент винесення податкових повідомлень-рішень від 15.08.2017 року №8074-13 у сумі 25 000,00 грн. та від 24.04.2019 року № 0026352-5050-0466 у сумі 25 000,00 грн., податковий борг у відповідача був відсутній.
Оскільки, у відповідача знову виник податковий борг за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб» за період 2017 та 2019 роки на загальну суму 50 000,00 грн., позивач повинен був відповідно до вимог п.59.1 ст.59 ПК України надіслати (вручити) боржнику податкову вимогу на суму податкового боргу в порядку, визначеному ст. 59 ПК України.
Між тим, доказів формування та надіслання (вручення) позивачем на адресу відповідача податкової вимоги на суму 50000,00 грн., в матеріалах справи відсутні.
Суд також звертає увагу, що при направленні позивачем податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 15.08.2017 року № 8074-13 судом встановлено розбіжність в зазначенні місця проживання платника податків. Тому, направлення позивачем кореспонденції на адресу ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 , відмінну від тієї, що міститься у повідомленні про реєстрацію місця проживання платника податків ( АДРЕСА_1 ) не може вважатись належним повідомленням у розумінні ст. 42 ПК України.
За таких обставин, суд доходить висновку, що податкові зобов'язання, визначені податковим повідомленням - рішенням форми «Ф» від 15.08.2017 року № 8074-13 у сумі 25 000,00 грн. за платежем «транспортний податок з фізичних осіб за податковий період - 2017 рік» та від 24.04.2019 року № 0026352-5050-0466 у сумі 25 000,00 грн. за платежем «транспортний податок з фізичних осіб за податковий період - 2019 рік», є неузгодженими.
Тобто, у відповідача відсутній податковий борг, у розумінні п.п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, який може бути стягнуто в примусовому порядку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська буд.17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , інн НОМЕР_1 ) про стягнення суми податкового боргу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева