20 липня 2020 року Справа № 160/5297/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
18 травня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2020 року № Ф-15206-53/64 Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 30.07.2008 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та 31.08.2011 подав заяву про зупинення/припинення діяльності як фізичної особи-підприємця разом із податковою звітністю та зі сплатою усіх податків, та з цього часу не провадить підприємницьку діяльність. Однак, 07 травня 2020 року позивачем було отримано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2020 року № Ф-15206-53/64 на суму 29 293,44 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваною вимогою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки у спірний період він не займався підприємницькою діяльністю. Крім того, ОСОБА_1 офіційно був працевлаштований на ТОВ «Імпульс Тепло» та в означений період роботодавцем самостійно сплачувався до Пенсійного фонду України єдиний соціальний внесок із заробітної плати позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу надано право подати відзив на позов разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення протягом 15 днів з дати отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
На виконання вимог наведеної вище ухвали, 16.06.2020 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, зазначаючи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець. Проте, всупереч нормам чинного законодавства, податкова звітність до відповідача останнім не подавалась. При цьому, враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, з 2017 року платники податків повинні в обов'язковому порядку нараховувати і сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від того, чи отримують вони дохід чи ні. Враховуючи вищевикладене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом в автоматичному режимі, нараховано недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29 293,44 грн. та сформовано вимогу № Ф-15206-53/64 від 14.02.2020, в яку увійшли: за 2017 рік заборгованість у сумі 8448,00 грн.; за 2018 рік - у сумі 9828,72 грн. та за 2019 рік у сумі - 11 016,72 грн. З урахуванням наведеного вважає, що оскаржувана вимога винесена відповідачем правомірно і підстави для її скасування відсутні.
Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 262 КАС України).
Згідно зі статтею 258 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.07.2008 вчинено запис №22240000000058033 про реєстрацію ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем. Вид діяльності: 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту (основний).
З 30.07.2008 позивач перебуває на обліку як платник податків і зборів на загальній системі оподаткування.
З вересня 2014 року по червень 2019 року позивач працював на ТОВ «Метан-Торг», а з листопада 2019 року по березень 2020 року - на ТОВ «ІМПУЛЬС-ТЕПЛО», що підтверджується копією трудової книжки, наявної у матеріалах справи.
14 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-15206-53/64, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску складає 29 293,44 грн.
Із відзиву на позовну заяву вбачається, що борг зі сплати єдиного внеску на загальну суму 29 293,44 грн. складається із заборгованості:
- за 2017 рік - 8448 грн.;
- за 2018 рік - 9828,72 грн., а саме: за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 - 2457,18 грн.; за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн.; за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн.; за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн.;
- за 2019 рік 11 016,72 грн., а саме: за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 - 2754,18 грн.; за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 - 2754,18 грн.; за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 -2754,18 грн.; за 4 квартал 2019 року по строку 20.01.2020 - 2754,18 грн.
Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.10 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464-VI).
Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464-VI).
Згідно з частиною 3 статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З аналізу наведених вище норм слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску контролюючий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що з 31.07.2008 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, у зв'язку з чим і було нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 29 293,44 грн.
Суд зауважує, що згідно з частиною 4 статті 5 Закону № 2464-VI обов'язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Так, обов'язок сплати фізичною особою-підприємцем, яка тимчасово не отримує прибуток, єдиного внеску може бути припиненим як наслідок припинення статусу фізичної особи-підприємця або ж подання до контролюючого органу заяви про перехід на загальну систему оподаткування, що призведе до сплати єдиного внеску у залежність від отриманих доходів.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.07.2020 записів про рішення позивача щодо припинення підприємницької діяльності до Реєстру не внесено. Жодних доказів припинення підприємницької діяльності позивач не надав.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017, 2018, 2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що мала право здійснювати підприємницьку діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки судом встановлено, що позивач з 16.09.2014 по 03.06.2019 працював у ТОВ «Метан-Торг», а з 05.11.2019 по 30.03.2020 у ТОВ «ІМПУЛЬС-ТЕПЛО», і роботодавці на підставі вимог Закону № 2464-VI повинні були сплачувати за нього, як за найманого працівника, єдиний соціальний внесок.
Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою-підприємцем не призведе до покращення її становища у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі вона не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку. Натомість, покладення на позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням єдиного соціального внеску.
Суд звертає увагу, що контролюючим органом не надано суду належних доказів, які б підтверджували здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 у спірний період, як і доказів отримання позивачем доходу від даної діяльності.
Внаслідок цього, суд вважає за необхідним зазначити, що реєстрація позивача в податковому органі, як фізичної особи-підприємця ще не є доказом здійснення такої діяльності та отримання від такої діяльності доходу, оскільки взяття на облік осіб, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Разом з тим, у період з 04.06.2019 по 04.11.2019 ОСОБА_1 не був офіційно працевлаштований та за нього не сплачувався єдиний соціальний внесок роботодавцями.
Отже, за період із червня по листопад 2019 року позивач повинен був сплатити єдиний внесок по 918,06 грн. щомісяця як фізична особа-підприємець.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що недоїмка зі сплати єдиного внеску позивачем за 2019 рік становить 4590,30 грн. (мінімальна заробітна плата у 2019 році складає 4173 грн. х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць), тобто, 918,06 грн. х 5 місяців.
Таким чином, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги від 14 лютого 2020 року №Ф-15206-53/64 в частині суми у розмірі 24 703,14 грн.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства У країни, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська 17-а, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2020 року № Ф-15206-53/64 в частині суми 24 703,14 грн.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 697,86 грн. (шістсот дев'яносто сім грн. 86 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева