17 лютого 2020 року Справа № 160/12543/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач) від 18.09.2019 року №000007/04-36-05-10/41174573 на суму 250'000грн. 00коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем винесено оскаржуване рішення з порушенням строків визначених для його винесення, не дотримано вимог Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №700 (далі - Порядок №700).
Ухвалою суду від 17.12.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надав до суду відзив, у якому просив у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі посилаючись на відсутність у відповідача відповідної ліцензії встановленого зразка на реалізацію скрапленого газу.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, при розгляді справи суд виходить з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 з 13.09.2018 року перебував на обліку в Каменському управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа підприємець, державна реєстрація за №22250000000005737, як платник загальної системи оподаткування. Вид діяльності згідно з КВЕД 47.30 - роздрібна торгівля пальним.
З 01.01.2019 року позивач є платником податку на додану вартість.
Офіс ФОП ОСОБА_1 знаходиться за податковою адресою: АДРЕСА_1 .
З 20.12.2018 року ФОП ОСОБА_1 орендує автомобільний газозаправний пункт, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
04.01.2018 року, з метою здійснення господарської діяльності позивачем зареєстровано реєстратор розрахункових операцій за №3000499574 (модель Марія-303 А1) за адресою місця розташування автомобільного газозаправного пункту.
Відповідно до податкової декларації про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_1 за період з 13.09.2018 року задекларовано дохід у розмірі 4735,44 грн.
Згідно інформації, яка міститься в електронній базі даних «Аналітична система «Податковий блок», позивачем направлялися засобами електронного зв'язку по бездротових каналах Z звіт, які свідчать про реалізацію продукції.
На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 27.08.2019 року №5100-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », направлень від 27.08.2019 року №5904 та 5903, відповідачем проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. Фактична перевірка проведена відповідачем в присутності ФОП ОСОБА_1 .
В ході проведення фактичної перевірки відповідачем встановлено реалізацію скрапленого газу без наявності відповідної ліцензії встановленого зразку, про що свідчить чек №36798 від 28.08.2019 року на загальну суму 149,90 грн. за ціною - 12,90 грн./л.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.
Згідно із пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності, ліцензій, свідоцтв, у том числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений ст. 80 ПК України, згідно якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У відповідності до вимог п.86.5. ст.86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018, визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Згідно з ч.20 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Частиною 2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250'000 грн.
Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Механізм застосування цих фінансових санкцій визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 (далі - Порядок № 790).
Пуктом 2 Порядку № 790 встановлено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Згідно п.5 Порядку № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Пуктом 6 Порядку № 790 передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.
Системний аналіз наведених норм доводить, що роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Здійснення ж таких дій без ліцензії вважається правопорушенням, за яке передбачено застосування фінансових санкцій до такого суб'єкта господарювання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складений відповідний акт.
Податкове правопорушення - це протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. З цього визначення випливає, що вина не передбачена як обов'язковий елемент складу податкового правопорушення. Так, податкове правопорушення є правопорушенням з усіченим складом, адже включає лише три елементи: об'єкт, об'єктивну сторону та суб'єкт.
Такого ж висновку дійшов й Верховний Суд у постанові від 27.04.2018 року у справі № 820/4064/17.
Додатково суд зазначає, що застосування принципу змагальності, визначений ст.9 КАС України, виключає можливість застосування концепції негативного доказу. Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, що відповідає також і вимозі п.1 ст.77 КАС України, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
При цьому, сторони не можуть будувати свою власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу нівелюється сама концепція змагальності, тобто вона взагалі втрачає сенс.
За таких обставин, позивачем суду не доведена відсутність факту роздрібної торгівлі пальним 28.08.2019 року. Зазначений факт підтверджується належними та допустимими докази, зокрема, акт перевірки, Z-звіти тощо.
Стосовно посилання позивача на те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем не у встановленій формі та не у формі податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.
Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», Порядком № 790.
Пуктом 2 Порядку № 790 встановлено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Відповідно до п.5 Порядку № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відтак, з огляду на аналіз зазначених вище норм, податковий орган є контролюючим органом, якому надано право застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил роздрібної торгівлі пальним. Межі компетенції податкового органу полягають виключно у застосуванні фінансових санкцій, а не у встановленні правопорушення, покладеного в основу цього застосування.
Розглядаючи нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, слід вказати на характер їх комплексного регулювання, оскільки виявлення порушень, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та Порядком № 790, прийнятого на реалізацію ст.17 цього Закону здійснюється не виключно податковими органами, а й іншими органами (особами), а застосування санкцій за ці правопорушення здійснюється податковими органами відповідно до ПК України в межах їх компетенції. А тому встановлення саме єдиної форми рішення є найбільш оптимальним для можливості реалізації функцій інших органів влади, які теж здійснюють такі перевірки. В іншому випадку, тобто у випадку встановлення форми у виді податкового повідомлення-рішення, унеможливлювало б його прийняття іншими органами влади, які відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» повноважні здійснювати перевірки.
Таким чином, зазначене спростовує доводи позивача про те, що рішення про застосування фінансових санкцій за порушення норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» не може бути прийняте у формі рішення, а повинно бути прийняте лише у формі податкового повідомлення-рішення.
Крім цього, рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до Порядку № 790. Тож в контексті цього, суд не приймає до уваги твердження позивача, що відповідачем не дотримано форми оскаржуваного рішення, оскільки останнім самостійно дописано слово «пального», адже формальні невідповідності не можуть бути підставою для визнання рішення незаконним. Крім того, суд вказує, що такі дії відповідача пов'язані з недосконалістю чинного законодавства, а саме: в частині невнесення змін до Порядку № 790 та, як наслідок, неузгодженості між собою положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та Порядку № 790. Адже, першочергово вказаний закон, як і порядок регулювали виробництво і обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів. З внесенням відповідних змін до Закону, його положення почали регулювати й питання щодо виробництва та обігу пального. Однак такі зміни не були внесені до Порядку № 790, що регулює питання накладення штрафних санкцій за недотримання приписів Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Вказана невідповідність є формальною, не впливає на суть спірних правовідносин та правомірність застосування штрафних санкцій, суд не може скасувати рішення суб'єкта владних повноважень з формальних підстав.
Щодо посилання позивача на положення п.56.21 ст.56 ПК України, суд зазначає, що дані приписи застосовуються виключно у випадку наявності колізії між нормативно-правовими актами, що регулюють одні й ті ж правовідносини. Разом з тим, у даному випадку, приписи Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та ПК України однаковою мірою врегульовують спірні правовідносини та не передбачають будь-якого подвійного їх тлумачення чи розуміння. Тож застосування, за даних обставин, положень п.56.21 ст.56 ПК України є недоречним, адже спірні правовідносини не підпадають під їх дію.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а від так позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення відповідача №000007/04-36-05-10/41174573 від 18.09.2019 року про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у вигляді штрафу у сумі 250'000грн. 00коп. задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про скасування рішення відповідача №000007/04-36-05-10/41174573 від 18.09.2019 року про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у вигляді штрафу у сумі 250'000грн. 00коп., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправним рішення відповідача №000007/04-36-05-10/41174573 від 18.09.2019 року про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у вигляді штрафу у сумі 250'000грн. 00коп. залишив без задоволення, відповідно позовна вимога щодо скасування рішення відповідача №000007/04-36-05-10/41174573 від 18.09.2019 року про застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії у вигляді штрафу у сумі 250'000грн. 00коп. також не підлягає задоволенню, як похідна.
Стосовно вимоги щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд, виходячи із приписів ст.139 КАС України, вказує, що питання про розподіл судових витрат вирішується виключно у випадках задоволення (повного/часткового) позовних вимог. З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат за даних обставин.
Керуючись ст.ст.2, 73 - 77, 90, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова