Справа № 177/1284/20
Провадження № 1-кп/177/152/20
12 жовтня 2020 року м. Кривий Ріг
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12020040450000405 від 19.08.2020 відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 259, ч.1 ст. 345 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_6
До Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст. 259, ч.1 ст. 345 КК України.
09.10.2020 кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст. 259, ч.1 ст. 345 КК України передано до провадження судді ОСОБА_1
09.10.2020 прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , яке обґрунтовував тим, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20.08.2020 відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16.10.2020.
Строк застосування запобіжного заходу спливає о 05:00 год 16.10.2020, однак підстави та ризики, за яких його застосовано не відпали та продовжують існувати. Так, ОСОБА_3 будучи раніше неодноразово засудженим за умисні злочини проти життя та здоров'я людини, відносно якого на даний час на розгляді Криворізького районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження щодо вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 125, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 186, ч. 1 ст. 162 КК України, в рамках даного кримінального провадження обвинувачується у вчиненні нового кримінального правопорушення зач.1 ст. 259, ч.1 ст. 345 КК України, відповідно може змінити місцезнаходження з метою переховування від суду, ухиляючись від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 259, ч.1 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк від 2 до 6 років.
Крім цього, ОСОБА_3 будучи неодноразово судимим за злочини із застосуванням насильства, що супроводжувалося спричиненням тілесних ушкоджень, знаючи місце мешкання та анкетні дані свідків, які мають реальні підстави побоюватися за своє життя, може вплинути на них з метою зміни останніми показів наданих в ході досудового розслідування, з метою уникнення відповідальності. Також, існує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_3 зловживає спиртними напоями, проявляє агресію відносно мешканців с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, та вступає у конфлікти, а тому проявляючи агресію може спричини тілесні ушкодження іншим мешканцям с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, а також вчинити інші злочини.
Тобто, підстави для застосування запобіжного заходу не відпали, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінальних правопорушень за одне з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 до 6 років, не зменшилися та продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Прокурор у ході підготовчого засідання підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу та просив його задовольнити, зберігши за обвинуваченим право внесення застави.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи його занадто суворим. Просили суд змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, при цьому посилалися на існування у ОСОБА_3 малолітньої доньки, а також його бажання лікуватися від алкогольної залежності. ОСОБА_3 також зазначав, що переховуватися від суду наміру не має, на свідків та потерпілого вплив не здійснюватиме.
Потерпілий ОСОБА_5 при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому, покладався на розсуд суду.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, щодо ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.08.2020 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зі строком дії до 05:00 год 16 жовтня 2020, та на підставі ч.3 ст. 183 КПК України визначено розмір застави у межах 20 розмірів прожиткових мінімумів громадян, що складає 38420 грн у національній грошовій одиниці України.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань, суд керується правилами, передбаченими розділом ІІ цього кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні наполягав на тому, що ризики, визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не відпали, не зменшилися та продовжують існувати.
На існування таких ризиків вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, пов'язане з посяганням на громадську безпеку в суспільстві та передбачає застосування покарання у виді виключно позбавлення волі строком від 2 до 6 років, раніше судимий за скоєння кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я, на даний час відносно нього перебуває на розгляді суду кримінальне провадження щодо вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 125, ч.1 ст. 122, ч.2 ст. 186, ч. 1 ст. 162 КК України, в рамках якого до нього вже застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак незважаючи на це, відносно ОСОБА_3 до суду надійшов даний обвинувальний акт щодо подій які мали місце в період дії більш м'якого запобіжного заходу у рамках іншого кримінального провадження, що на переконання суду свідчить про збереження ризику можливого переховування від суду з метою уникнення відповідальності.
Суд також враховує, що ОСОБА_3 фізично здоровий, однак не працює, законних джерел доходів для існування не має, не одружений, утриманців не має, що вказує на відсутність сталих соціальних зв'язків та можливість останнього переховуватися від суду.
Твердження ОСОБА_3 про наявність на його утриманні малолітньої дитини, суд розцінює критично, оскільки вказана обставина перед судом належними доказами не доведена, більш того, ОСОБА_3 підтвердив, що він у свідоцтві про народження дитини батьком не вказаний, вказана дитина проживає не з ним. Твердження ОСОБА_3 щодо наявності у нього неофіційного місця роботи перед судом не підтверджені.
Крім цього, ОСОБА_3 негативно характеризується за місцем проживання, як особа, що зловживає спиртними напоями, конфліктує, у зв'язку з чим відносно нього надходять скарги, що свідчить про можливість прояву агресії та збереження ризику вчинення нових кримінальних правопорушень.
На даний час, з об'єктивних причин, справа до судового розгляду не призначена, потерпілий та свідки у судовому засіданні не допитані, у зв'язку з чим, обвинувачений, може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, місце проживання та дані яких йому відомі та які мають реальні підстави побоюватися за своє життя та здоров'я, беручи до уваги особу обвинуваченого.
Доводи ОСОБА_3 та його захисника про бажання обвинуваченого пройти курс лікування від алкогольної залежності, на думку суду, не є достатньою підставою для зміни йому запобіжного заходу на більш м'який.
Суд вважає, що обставини, які стали підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати, як і не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
При цьому суд враховує, що продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тримання під вартою, згідно рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, переховування від суду, вчинення іншого правопорушення.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи збереження ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливість з об'єктивних причин розпочати та завершити судовий розгляд, а також і те, що застосування жодного з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою щодо обвинуваченого, на переконання суду, не зможе запобігти вказаним ризикам, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 10 грудня 2020 року включно.
З цих же підстав, не підлягає задоволенню клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який - цілодобовий арешт.
Виходячи з вимог п. 2 ч. 4 ст. 183, 199 КПК України, беручи до уваги те, що перед судом заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу, а до ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20.08.2020 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у межах 20 розмірів прожиткових мінімумів громадян, що складає 38420 грн, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 314-317 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12020040450000405 від 19.08.2020, на строк 60 днів, тобто до 10 грудня 2020 року включно.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави у межах 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 38420,00 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 строком на два місяці з моменту внесення застави наступні обов'язки: прибувати до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця перебування.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документів, що підтверджують внесення застави, уповноважена особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з під варти та повідомити письмово слідчого, прокурора та суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк дії ухвали 60 днів.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з моменту її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.
Суддя ОСОБА_1