про забезпечення позову
09 жовтня 2020 року № 367/4808/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в місті Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Комунального підприємства "Гостомельінвестбуд" до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання незаконними дій та зняття арешту,
Комунальне підприємство "Гостомельінвестбуд" звернулось до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати незаконними дії державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герби Катерини Вікторівни в частині винесення постанови про арешт майна боржника від 04.06.2020 в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП 62264562 щодо примусового виконання виконавчого листа №320/6946/19, виданого Київським окружним адміністративним судом 30.01.2020;
- зняти арешт з коштів, які містяться на рахунку р/р № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" МФО 321842, що належить Комунальному підприємству "Гостомельінвестбуд" код ЄДРПОУ 39824641, накладений постановою державного виконавця Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герби Катерини Вікторівни про арешт майна боржника від 04.06.2020 в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП 62264562 щодо примусового виконання виконавчого листа №320/6946/19, виданого Київським окружним адміністративним судом 30.01.2020.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, яка була передана для розгляду судді Василенко Г.Ю. 07.10.2020, що підтверджується актом Київського окружного адміністративного суду.
Так, у вказаній заяві про забезпечення позову позивач просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору та зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам в тому числі Ірпінському міському відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчиняти будь-які дії щодо Комунального підприємства "Гостомельінвестбуд" зняття (списання) коштів, які містяться на рахунку р/р № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" МФО 321842, що належить Комунальному підприємству "Гостомельінвестбуд" код ЄДРПОУ 39824641.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що 04.06.2020 в рамках виконавчого провадження №62264562, відкритого Ірпінським міським відділом ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), було накладено арешт на грошові кошти, які містяться на відкритих рахунках підприємства, що фактично позбавило позивача можливості виплачувати заробітну плату працівникам, податки до бюджету та погашати платежі для забезпечення функціонування підприємства.
Таким чином, оскільки не зупинення стягнення за виконавчим документом до вирішення спору в судовому порядку, позбавляє працівників підприємства отримання заробітної плати, обмежує права підприємства у володінні майном, а також в разі задоволення позову для повернення стягнутих за виконавчим провадженням коштів із державного бюджету треба буде докласти значних зусиль, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вищенаведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви позивача про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про арешт майна боржника від 04.06.2020 в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП 62264562 щодо примусового виконання виконавчого листа №320/6946/19, виданого Київським окружним адміністративним судом 30.01.2020, правомірність винесення якої є предметом розгляду у справі.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Частиною першою статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Відповідно до частини першої та третьої статті 68 Закону №1404 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону №1404 визначено, що державний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій виключно в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що стягнення в примусовому порядку боргу з підприємства на підставі постанови про арешт майна боржника від 04.06.2020 в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП 62264562 щодо примусового виконання виконавчого листа №320/6946/19, виданого Київським окружним адміністративним судом 30.01.2020, правомірність винесення якої є предметом розгляду у справі, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача в разі задоволення адміністративного позову.
Суд вважає, що обрання позивачем саме такого способу забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі спірної вимоги повністю узгоджується з приписами частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, є співрозмірним із заявленими позовними вимогами і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову. При цьому вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України” (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
На підставі викладеного, дослідивши зміст заяви позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника, необхідність надання позивачу тимчасового захисту з метою збереження існуючого становища на період розгляду справи, у зв'язку з чим вважає за доцільне зупинити стягнення на підставі постанови про арешт майна боржника від 04.06.2020 в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП 62264562 до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.
Керуючись статтями 151, 154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву Комунального підприємства "Гостомельінвестбуд" про забезпечення адміністративного позову задовольнити.
2. Зупинити стягнення коштів на підставі постанови про арешт майна боржника від 04.06.2020 в межах виконавчого провадження номер за ЄДРВП 62264562, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
3. Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Комунальне підприємство "Гостомельінвестбуд" (ідентифікаційний код 39824641, місце знаходження: 08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Свято-Покровська, буд.220).
4. Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Ірпінський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 34780165, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вулиця Ярославська, будинок 9).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 08 жовтня 2023 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Василенко Г.Ю.