Справа № 686/14011/20
Провадження № 22-ц/4820/1534/20
Категорія: 40
08 жовтня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В.,Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Садік Н.Д.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №680/14011/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 31 липня 2020 року (суддя Чевилюк З.А., повне судове рішення складено 03 серпня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Департаменту патрульної поліції про стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вказував, що 06 грудня 2019 року посадовими особами Департаменту патрульної поліції щодо нього було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 17 березня 2020 року провадження у цій справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Позивач зазначив, що незаконним та сфальсифікованим притягненням його до адміністративної відповідальності, йому завдано моральну шкоду, що проявилася у стражданнях через порушення звичних для нього життєвих зв'язків, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення. ОСОБА_1 оцінює спричинену йому моральну шкоду в 15900 грн. (4723 грн. мінімальна зарплата у 2020 році х 3 місяці 11 днів). Також позивач вказує, що ним оплачено 10000 грн. за надання юридичної допомоги у адміністративній справі адвокату Латюку П.Я . Тому, посилаючись на ст. 13 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь 15 900 грн. моральної шкоди, 10 000 грн. сплачених адвокату за надання правової допомоги, а всього 25 900 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 31 липня 2020 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що адміністративне правопорушення відносно нього носить кримінальний характер, бо його санкція є суворішою за велику кількість кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачено КК України. Також ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на ст. 1 Закону України «Про оперативну розшукову діяльність» та Закон України «Про національні поліцію», ствердивши, що Департамент патрульної поліції, зокрема Управління патрульної поліції в Хмельницькій області не є органом, що здійснює оперативну-розшукову діяльність або досудове розслідування і не може бути суб'єктом відповідальності в рамках даних правовідносин, адже відповідачем у справі є Держава Україна, а не Департамент патрульної поліції. Помилковим вважає апелянт і твердження суду про те, що до позову не було долучено постанову суду про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 з відміткою про набрання нею законної сили, адже ця постанова ніким оскаржена не була і станом на 27 березня 2020 набрала законної сили. Крім того, апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, оформлений уповноваженою особою про вчинене діяння, що містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП і, що саме на підставі даних цього протоколу суд розглядає справу по суті викладеного в ньому обвинувачення. Разом з тим, ОСОБА_1 вважає посилання суду на те, що питання про відшкодування понесених ним судових витрат підлягало вирішенню лише у справі №686/111/20 не ґрунтуються на законі та не відповідають судовій практиці. Крім іншого, в апеляційній скарзі апелянт посилається на рішення Європейського Суду у справах «Щокін проти України», «Серков проти України», «Скордіно проти Італії», «Тлімменос проти Греції», «Рисовський проти України», «Чахал проти Об'єднаного Королівства», «Афанасьєв проти України», «Юрій Миколайович Іванов проти України». Зважаючи на викладене апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідача вказує, що при поданні позовної заяви та апеляційної скарги позивач не зміг обґрунтувати і пояснити, до якого з органів вказаних в Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відноситься Департамент патрульної поліції, проте Департамент патрульної поліції не входить до переліку органів, зазначених в вищевказаному законі. Представник вказує, що протоколом про адміністративне правопорушення особа не притягується до адміністративної відповідальності, він лише є підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку. Крім того, представник зазначає, що представником позивача до матеріалів справи не долучено договір про надання адвокатських послуг, копія квитанції про сплату адвокату 10 000 грн., всупереч ч. 9 ст. 83 ЦПК України не була надіслана відповідачу, а тому вказаний документ не є належним та допустимим доказом по справі.
Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
В зв'язку із неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків суду щодо безпідставності та недоведеності позовних вимог; неправильним застосуванням норм матеріального права (не застосування норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду») судове рішення підлягає до скасування із постановленням нового судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем законних підстав позову, а саме не надання постанови у справі про адміністративне правопорушення №686/111/20 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП від 17.03.2020 року, яка набула законної сили та не доведеності поважних причин неможливості надання вказаної постанови з відміткою «набула законної сили» у встановленому порядку. І в зв'язку із відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для задоволення позову щодо стягнення витрат на правову допомогу. Та, крім того, законодавством не передбачено можливості відшкодування витрат, пов'язаних із правничою допомогою, що понесені стороною у інших справах за його участю.
Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, виходячи із наступного
Судом першої інстанції вірно встановлено, що постановою Хмельницького міськрайонного суду від 17 березня 2020 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Суд прийшов до висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Touareg, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння не підтверджено належними доказами (а.с.8-9).
І представником відповідача під час розгляду справи не заперечувалася законність зазначеної постанови.
Під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 адвокатом Латюком П.Я. надавалася правова допомога, понесені витрати на яку склали 10000 грн., що підтверджується Додатковим Договором до договору про надання адвокатських послуг від 27.01.2020 року, детальним описом робіт та квитанцією серії АБЖА №700443 від 27.01.2020 року (а.с. 5-7).
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема,
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Звертаючись до суду із позовом про відшкодування шкоди, ОСОБА_1 посилався на те, що підставою для відшкодування шкоди є незаконне складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками, що викладені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року по справі №569/1799/16-ц, які відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні відповідних норм права до спірних правовідносин.
Встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 було складено посадовими особами Департаменту патрульної поліції 06 грудня 2019 року і постановою Хмельницького міськрайонного суду від 17 березня 2020 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовного ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи і не заперечувалися представником відповідача як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції.
А відтак строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом становить 3 місяці 11 днів - з 06 грудня 2019 року по 17 березня 2020 року.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками, що викладені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року по справі №569/1799/16-ц.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.
Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості.
Відповідно до частити 3 статті 13Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2020 року визначено у сумі 4723 грн.
З огляду на вищенаведене, враховуючи доведеним позивачем факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у моральних переживаннях, фізичних стражданнях та порушенні нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя та враховуючи тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке здійснювалось 3 місяці 11 днів, судова колегія вважає, що підлягає до стягнення на користь позивача 14169грн. (4723грн. х 3) моральної шкоди.
Також положеннями п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону № 266/94-ВРУ передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги.
Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення із відповідача шляхом списання із рахунку Державної казначейської служби України 10000 грн. сплачених адвокату за надання правової допомоги, ОСОБА_1 посилався на те, що ним було понесено витрати на правову допомогу у справі про адміністративне правопорушення.
І на підтвердження своїх доводів позивач надав розрахункову квитанцію серії АБЖА №700443 від 27.01.2020 року із зазначенням назви послуги: юридичні послуги ОСОБА_1 у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП та сума 10000 грн., що сплачена Латюку П.Я. ; Додатковий Договір до договору про надання адвокатських послуг від 27 січня 2020 року, що укладений між адвокатом Латюком П.Я. та ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 сторони домовилися, що вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання адвокатських послуг у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП становить 10000 грн.; детальний опис робіт (надання послуг) адвокатом Латюком П.Я. ОСОБА_1 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та (а.с. 5-7).
Аргументи представника відповідача, на які посилався представник в суді першої інстанції про те, що копії квитанції про оплату ОСОБА_1 правової допомоги в супереч ч. 9 ст. 83 ЦПК України не було надіслано відповідачу, а тому такий документ не є належним доказом, не спростовують факт сплати ОСОБА_1 адвокату Латюку П.Я. коштів в розмірі 10000 грн. за надання позивачу юридичних послуг у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
А тому судова колегія вважає, що підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення із відповідача шляхом списання із рахунку Державної казначейської служби України 10000 грн. сплачених ОСОБА_1 у зв'язку із наданням йому правової допомоги.
З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.
У відповідності до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З врахуванням положень ст. 141 ЦПК України судові витрати у даній справі підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 31 липня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 14169 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. моральної шкоди та 10 000 (десять тисяч) грн. сплачені ОСОБА_1 у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2020 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
Т.В. Спірідонова