Справа № 567/458/20
10 червня 2020 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту непроживання за місцем реєстрації, -
встановив :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту не проживання за місцем реєстрації.
В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його рідна мати ОСОБА_3 , яка на момент смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На час смерті матері в будинку з померлою ОСОБА_3 були зареєстровані: син ОСОБА_1 , невістка ОСОБА_4 , онук ОСОБА_5 (зареєстрований, однак не проживав), онук ОСОБА_6 , онук ОСОБА_7 , онук ОСОБА_8 , син ОСОБА_2 (зареєстрований, однак не проживав). За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 16.12.2009р., посвідчений приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Бернацькою І.М., за яким заповіла будинок своєму внукові - ОСОБА_6 (сину позивача). Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Бернацькою І.М. було заведено спадкову справу № 4/2010.
Вказав, що не охопленим заповітом є спадкове майно у вигляді земельної частки (паю) розміром 2,51 в умовних кадастрових гектарах, який належав померлій ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0031625, виданого Острозькою районною державною адміністрацією 05.08.1996р.
24.04.2020р. він звернувся до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Бернацької І.М. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай). Проте листом йому було повідомлено, що згідно довідки Вельбівненської сільської ради на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 з нею були зареєстровані спадкоємці першої черги за законом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - сини спадкодавця. У зв'язку з чим, згідно з п.п.3.21, 3.22 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на даний момент відсутні підставі для видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу земельну частку (пай) у зв'язку з наявністю відомостей про прийняття спадщини ОСОБА_2 . Крім того, роз'яснено, що у разі фактичного не проживання та, відповідно, неприйняття спадщини ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3 , факт неприйняття спадщини через непроживання зі спадкодавцем на момент смерті повинен бути встановлений у судовому порядку. Також повідомлено, що відомості про інших спадкоємців за законом, які в установленому законодавством порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , відсутні.
Вказав, що відповідач ОСОБА_2 (брат позивача) фактично не проживає за своїм зареєстрованим місцем проживання, оскільки виїхав закордон до м.Москва Російської Федерації, орієнтовно за 5 років до смерті матері. З того часу ОСОБА_2 в Україну не повертався, зв'язків з родичами не підтримує і у нього немає жодних контактів для зв'язку з ним, як і невідома адресу його фактичного місця проживання.
Зазначаючи про те, що оскільки ОСОБА_2 теж є спадкоємцем першої черги за законом, як і він, проте не проживав разом зі спадкодавцем на момент смерті, хоч і був зареєстрований, а тому для реалізації ним своїх прав на успадкування земельної частки (паю) повністю, йому необхідно встановити факт не проживання ОСОБА_2 за його зареєстрованим місцем проживання на момент смерті матері ОСОБА_3 .
Вказав, що ОСОБА_2 на момент смерті матері ОСОБА_3 та задовго до цього не проживав разом з нею у АДРЕСА_1 , а відтак для реалізації свого права на спадкування на цілу земельну частку (пай) йому необхідно встановити факт непроживання відповідача разом ОСОБА_3 на дату її смерті.
Посилаючись на те, що захист його права на успадкування майна після смерті своєї матері шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що не проживав разом зі спадкодавцем на момент смерті, є ефективним та не суперечить закону, не порушує права та інтереси інших осіб, просив позовні вимоги задовольнити тавстановити факт постійного непроживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації в будинку АДРЕСА_1 на час смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 05.05.2020 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 22.05.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Пояснив, що на час відкриття спадщини, разом зі спадкодавцем був зареєстрований відповідач по справі ОСОБА_2 , який є його рідним братом, однак він фактично з 2005 року проживає на території Російській Федерації. Поховання матері здійснив він. Брат приїжджав на похорони матері, однак з того часу більше в Україну не повертався. Зв'язків з родичами не підтримує, вказав, що в нього немає жодних контактів для зв'язку з ним, як і невідомо адресу його фактичного проживання.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
01.06.2020 року від відповідача на адресу суду повернувся конверт з копією позовної заяви та судової повістки з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч.2 ст.131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши покази свідків, вважає, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1270 ЦК України встановлений строк для прийняття спадщини у шість місяців.
Згідно п.п.3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мінюсту України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Мінюсті 22 лютого 2012р. за № 282/20595, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Як зазначено в ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років (а.с.8).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді земельної частки (паю) розміром 2,51 в умовних кадастрових гектарах, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0031625, виданого Острозькою районною державною адміністрацією 05.08.1996 (а.с.13).
Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 16.10.1958 року ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 9).
Листом приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Рівненської області № 101/01-16 від 24.04.2020 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно довідки Вельбівненської сільської ради № 843 від 17.05.2010 р. на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 з нею були зареєстровані спадкоємці першої черги за законом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , сини спадкодавця. У зв'язку з цим, згідно з п.п.3.21, 3.22 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на даний момент відсутні підставі для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу земельну частку (пай) у зв'язку з наявністю відомостей про прийняття спадщини ОСОБА_2 та роз'яснено, що у разі фактичного непроживання та, відповідно, неприйняття спадщини ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3 , факт неприйняття спадщини через непроживання зі спадкодавцем на момент його смерті повинен бути встановлений у судовому порядку. Водночас нотаріусом повідомлено про відсутність відомостей щодо інших спадкоємців за законом, які в установленому законодавством порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 ( а.с.14).
Згідно довідки виданої Вельбівненською сільською радою Рівненської області №668 від 09.08.2018р. на момент смерті ОСОБА_3 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . З померлою ОСОБА_3 були зареєстровані: син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; невістка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; онук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - не проживав; онук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; онук ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; онук ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - не проживав (а.с.10).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 23726797 від 20.05.2010 року, приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Рівненської області Бернацькою І.М. після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 4/2010 (а.с.11).
Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 23726695 від 20.05.2010 року ОСОБА_3 за життя склала заповіт, посвідчений 16.12.2009р. приватним нотаріусом Бернацькою І.М. (а.с.12).
Відповідно до листа приватного нотаріуса Бернацької І.М. від 24.04.2020р. вищевказаний заповіт було складено ОСОБА_3 щодо іншого спадкового майна, відмінного від земельної частки (паю), на користь іншого спадкоємця, що не є спадкоємцем першої черги за законом (а.с.14).
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що проживає в АДРЕСА_2 та є сином позивача по справі. Зазначив, що відповідач по справі є для нього рідним дядьком, а для позивача - рідним братом. При цьому пояснив, що дядько ОСОБА_2 , в 2005 році виїхав за кордон в Російську Федерацію до м.Москва, поїхавши на заробітки. Коли померла баба ОСОБА_3 дядько приїжджав на похорони. З того часу в Україну більше не повертався. В будинку за адресою АДРЕСА_1 більше не проживає. Зазначив, що дядько фактично вже більше як 15 років не проживає за місцем реєстрації. Будь-якої участі в утриманні житла та оплаті комунальних послуг він не приймав та не приймає. Крім того вказав, що відповідач не є членом сім'ї позивача.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що проживає в АДРЕСА_3 та є сином позивача по справі. Зазначив, що відповідач по справі є для нього рідним дядьком, а для позивача - рідним братом. Вказав, що дядько ОСОБА_2 , в 2005 році виїхав за кордон в Російську Федерацію до м.Москва, поїхавши на заробітки. Дядько приїжджав на похорони до баби. З того часу в Україну більше не повертався. В будиноку за адресою АДРЕСА_1 не проживає, речей його там не має. Зазначив, що дядько фактично вже більше як 15 років не проживає за місцем реєстрації.
У відповідності з ч.1 ст.1245 Цивільного кодексу України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати заяву нотаріусу.
Так, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до п.п.3.21, 3.22 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Таким чином, доказом прийняття спадщини та постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент смерті може бути довідка про зареєстроване місце проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем, разом з тим сама по собі реєстрація місця проживання за певною адресою не є єдиним та безумовним доказом такого проживання.
Зокрема, місцем проживання фізичної особи згідно з ч.1 ст.29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
При цьому згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.11.2013 року у справі № 6-41137св13, місце проживання і місце реєстрації не є тотожними з урахуванням п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», згідно з якою реєстрація - це лише внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання, із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку уповноваженого на те органу.
Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 року у справі № 6-14554св15 реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Тобто, для реалізації прав та свобод особи реєстрація її місця проживання чи місця перебування наперед встановленого значення не має.
Таким чином, суд приходить до переконання, що за умови наявності реєстрації місця проживання особи за певною адресою і при цьому фактичне постійне проживання особи за іншою адресою без проведення такої реєстрації у визначеному порядку не означає, що зазначена особа постійно проживає за місцем своєї реєстрації, якщо про це свідчать протилежні факти.
Частиною 2 ст.256 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припиненню особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Від встановлення факту непроживання за місцем реєстрації ОСОБА_2 залежить виникнення майнових прав позивача на спадкове майно, іншого порядку його встановлення законом не визначено.
Враховуючи викладені обставини справи та вимоги закону, за встановлених обставин, які підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами, які узгоджуються між собою суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що ОСОБА_2 на момент смерті матері ОСОБА_3 та задовго до цього не проживав разом з нею у АДРЕСА_1 , суд вважає за необхідне встановити факт непроживання ОСОБА_2 разом ОСОБА_3 на дату її смертіІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст.81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
ухвалив :
Заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) про встановлення факту непроживання за місцем реєстрації задовольнити.
Встановити факт постійного непроживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за місцем реєстрації в будинку АДРЕСА_1 на час смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.