Справа № 567/566/20
16 липня 2020 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
з участю представника позивача - адвоката Сокаль В.О.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Острозі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобіль,-
встановив :
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Острозького районного суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобіль.
Позов обґрунтований тим, що 19.09.19р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, належного відповідачу ОСОБА_1 автомобіля марки SKODA, модель FABIA, тип - загальний легковий/загальний універсал-В, 2010 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідач ОСОБА_1 в договорі підтвердив факт отримання ним за проданий автомобіль коштів у сумі 60 000 грн. В цей же день відповідач ОСОБА_1 склав довіреність на ім'я позивача з правом відчуження авто, що на думку позивача також підтверджує факт правомірності набуття ним права власності на автомобіль. Під час відчуження автомобіля працівники МРЕВ м.Рівне підтвердили факт належності відповідачу ОСОБА_1 права власності на даний автомобіль та факт відсутності будь-яких обмежень щодо його відчуження.
Позивач зазначив, що факт належності продавцю ОСОБА_1 на праві власності вказаного автомобіля було підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 10.07.19р. ТСЦ 5614, яке було передане йому, як і ключі від автомобіля під час укладення договору купівлі-продажу. Вищевказане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було підставою видачі на його ім'я нотаріального доручення, у зв'язку з чим позивач вважає, що на час укладення угоди відповідач не мав перешкод щодо її укладення, а нотаріус підтвердив передачу позивачу тих прав на автомобіль, які на той момент мав відповідач.
Вказує, що за наведених обставин він набув право власності на спірне авто та у відповідності до ст. 334 ЦК України він звернувся до відповідного реєстраційного органу із заявою про реєстрацію права власності на автомобіль. Однак, під час реєстрації даного автомобіля з'ясувалось, що автомобіль обтяжений зобов'язаннями відповідача за іншими боргами, до яких він не має жодного стосунку. З посиланням на ст.392 ЦК України та ст.59 Закону України "Про виконавче впровадження" просив позовні вимоги задовольнити, визнати за ним право власності на автомобіль придбаний у відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 17.06.2020р. позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль марки SKODA, модель FABIA, реєстраційний номер НОМЕР_2 , визнає в повному обсязі, водночас зазначив про визнання ним обставини, викладених позивачем у позовній заяві. Вказав, що під час реєстрації позивачем ОСОБА_2 права власності на автомобіль з'ясувалось, що на все належне йому ОСОБА_1 майно зареєстровано обтяження. Вважає, що накладення арешту на автомобіль було здійснено безпідставно, оскільки такий автомобіль ним був проданий. В судовому засіданні представник позивача - адвокат Сокаль В.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти задоволення позову.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши сторони по справі, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та надані сторонами докази, з'ясувавши всі обставини справи у їх сукупності, вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав.
З досліджених судом доказів встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 10.07.2019 року власником автомобіля марки «SKODA», модель FABIA, тип - загальний легковий/загальний універсал-В, 2010 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , є відповідач ОСОБА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 19.09.2019 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), предметом купівлі-продажу є автомобіль марки SKODA, модель FABIA, тип - загальний легковий/загальний універсал-В, 2010 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , та ціна транспортного засобу за яку було здійснено його продаж складає 60 000 грн. (п.1.1, 3.1 договору). Відповідно до п.2.2. вказаного договору покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору купівлі-продажу ( а.с.16).
Згідно довіреності від 19.09.2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк О.А. та зареєстрованої в реєстрі за № 1398, відповідач ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти свої інтереси в установах, підприємствах та організаціях з приводу купівлі-продажу, обміну, передачі в оренду автомобіля марки SKODA, модель FABIA, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 від 10.07.2019р. (а.с.5).
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 09.06.2020 року за параметрами запиту " ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 " містяться записи про відкриті виконавчі провадження за № 59600882, 60665057, 60812431, 60812439 з приводу виконання виконавчих документів, виданих Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь держави (а.с.18-19).
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Згідно з ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
На підставі ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке воно здійснює згідно із законом з власної волі, незалежно від волі інших осіб.
Згідно із ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, а саме із правочинів. Право власності виникає на підставі різних юридичних фактів. Підстави набуття права власності розрізняють на первинні та похідні. Первинні підстави визначають набуття права власності на річ незалежно від прав на неї інших осіб. При використанні похідних підстав право власності базується на праві власності колишнього власника.
Загальний порядок укладення договорів учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.
До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Згідно з Порядком № 1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі - МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.
Відтак, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).
Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.
Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України). Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.
Разом з тим позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.
Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Позивачем у спорі про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).
Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-688цс15.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» від 18 листопада 2015 року № 941, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 650 ЦК України передбачено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відтак суд вважає, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля було укладено між сторонами у простій письмовій формі, не у сервісному центрі МВС України та без присутності адміністратора такого органу. Оскільки сторони не дотрималися порядку укладення договору купівлі-продажу автомобіля, то оспорюваний договір є неукладеним, а за фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов'язків.
Крім того суд зазначає, що згідно зі статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з-під арешту.
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, оскільки вважає, що набув право власності на транспортний засіб, на який було накладено арешт.
Відповідно до ч.1 ст.328, ч.4 ст.334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно зі ст.34 Закону України «Про дорожній рух» реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, передбачено обов'язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Відтак суд вважає, що, спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку.
Крім того суд вважає, що договір купівлі-продажу від 19.09.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку, не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.
Відтак для державної реєстрації транспортних засобів, які перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах державтоінспекції, крім документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку.
Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що право власності за договором купівлі-продажу автомобіля виникло у нього з моменту передачі автомобіля за договором, з огляду на зазначені вище обставини, а відтак суд приходить до висновку, що автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку.
Беручи до уваги викладене суд приходить до переконання про наявність фактичних та правових підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на автомобіль.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про визнання права власності на автомобіль відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.