Справа №538/1455/20
Провадження по справі №2/538/417/20
08 жовтня 2020 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Бондарь В.А., за участю секретаря судового засідання Волошиної Л.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ригівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, про визнання права власності на майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Лохвицького районного суду Полтавської області із вищевказаним позовом і позовні вимоги мотивує тим, що з 2006 року вона відкрито та безперервно володіє та користується кафе-магазином " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане приміщення було викуплене батьком позивача ОСОБА_2 в ТОВ "Злагода " Лохвицького району Полтавської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
Після фактичного отримання у володіння кафе-магазину, позивач почала відкрито ним користуватися, але нотаріально посвідчення договору купівлі-продажу проведено не було в зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане приміщення та відсутністю його реєстрації в КП Лубенське МБТІ.
Станом на 10.07.2008 року на ім"я ОСОБА_1 . КП "Лубенське МБТІ" виготовлено технічний паспорт на кафе -магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в АДРЕСА_1 .
Згідно висновку експерта ринкова вартість майна складає 118 084 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить суд винести рішення, яким визнати за нею право власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення кафе -магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
У судове засідання позивач не з"явилася, подала заяву про підтримання позовних вимог, справу просить розглядати без її участі.
Відповідач, Ригівська сільська рада Лохвицького району, в судове засідання не з"явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Судом встановлено, щоз 2006 року позивач ОСОБА_1 відкрито та безперервно володіє та користується кафе-магазином " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане приміщення було викуплене батьком позивача ОСОБА_2 в ТОВ "Злагода " Лохвицького району Полтавської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
Після фактичного отримання у володіння кафе-магазину, позивач почала відкрито ним користуватися, але нотаріально посвідчення договору купівлі-продажу проведено не було, в зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане приміщення та відсутністю його реєстрації в КП Лубенське МБТІ.
Станом на 10.07.2008 року на ім"я ОСОБА_1 . КП "Лубенське МБТІ" виготовлено технічний паспорт на кафе -магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " в АДРЕСА_1 . Згідно висновку експерта ринкова вартість майна складає 118 084 грн.
Згідно ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно володіла чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п"яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. У розумінні цієї статті володілець має бути визнаний таким, що добросовісно заволодів нерухомим майном, якщо не буде доведено, що він, набуваючи майно у володіння, знав або повинен був знати про незаконність такого набуття, зокрема про те, що особа, у якої він придбав майно, не мала права його відчужувати: тобто, якщо не спростовується факт його добросовісності як обов'язкової умови володіння з метою набуття права власності.
Частиною 4 ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року можливість пред"явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статтей 15,16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв"язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник . У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
З огляду на вказані обставини, а саме факт добросовісного і відкритого користування позивачем нерухомим майном - кафе-магазином " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 не заперечує відносно цього, а також на те, що визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси осіб, є всі підстави для визнання права власності за набувальною давністю за ОСОБА_1 на вказане майно, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 328, 344, 397 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 206, 258, 263, 265, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ригівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, про визнання права власності на майно - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) право власності за набувальною давністю на нерухоме майно - кафе-магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області В.А. Бондарь