Справа № 22-ц/824/7085/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич Н.Д.
759/2921/19 Доповідач-Чобіток А.О.
Іменем України
28 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
секретар - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛОКО», ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2020 року та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛОКО» на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛОКО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест», ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 про визнання договору резервування квартири недійсним , -
У лютому 2019 року ТОВ «ФК «Локо» звернулося до суду з вищевказаним позовом, у якому просило визнати недійсним договір №К19/89 резервування квартири, укладений 27.03.2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Форум-Інвест», за умовами якого за власником облігацій ( ОСОБА_3 ) резервується квартира АДРЕСА_1 . При цьому зазначало, що ПАТ «КБ «Хрещатик» та ТОВ «ФК «Локо» 18 грудня 2017 року уклали договір №2017/14-Ю про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором №01-47/1-11 від 19.04.2011 року, що був укладений між ПАТ «КБ «Хрещатик» і ТОВ «Проект К», і договір №2017/8-Ф-І про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за Договором іпотеки №01-47/1-11/1 від 19.04.2011 року, що був укладений між ПАТ «КБ «Хрещатик» і ТОВ «Проект К». Відповідно до вказаних договорів ТОВ «ФК «Локо» добросовісно набуло право вимоги на квартиру АДРЕСА_1 , на момент вчинення правочину ТОВ «ФК «Локо» пересвідчилося у тому, що право вимоги за кредитним договором №01-47/1-11 від 19.04.2011 року було забезпечено майновим правом на 3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 ( в тому числі майновим правом на кв. АДРЕСА_1 ). В подальшому, право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ «ФК «Локо» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на законних підставах, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.12.2017 року, номер запису про право власності №24093924. На наступний день після реєстрації права власності ТОВ «ФК «Локо» був укладений Договір з утримання (управління) будинків і споруд та прибудинкових територій з ОСББ «Добробут» від 22.12.2017, сплачені борги за комунальні послуги за квартиру АДРЕСА_1 , і розпочата її експлуатація. Однак, у квітні 2018 року товаристу стало відомо про ухвалу від 12.03.18 року Святошинського районного суду м. Києва по справі №759/1534/18 про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ«КБ «Хрещатик», ТОВ «Проект К», ТОВ «ФК «ЛОКО», Державного реєстратора Хмельницького Сергія Юрійовича (філія Комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют» у м. Києві) Київського міського нотаріального округу, треті особи: ТОВ «Форум-Інвест», приватний нотаріус КМНО Мельник Р.П. про визнання правочинів недійсними, відновлення становища, яке існувало, і про визнання права власності на спірну квартиру. У вказаному позові ОСОБА_2 посилалася на те, що 27.03.2008 року між нею та ТОВ «Форум-Інвест» був укладений договір №К19/89 резервування квартири, за умовами якого за нею, як власником облігацій резервується квартира АДРЕСА_1 , а тому вона є власником зазначеної квартири.
ТОВ «ФК «ЛОКО» просило суд визнати вказаний Договір №К19/89 резервування квартири від 27.03.2008 року недійсним, оскільки, він порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), так як на дату його підписання, квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку ПАТ «КБ «Хрещатик», що підтверджується Витягом про реєстрацію у державному реєстрі іпотек №16339326 від 27.12.2007 року, листом-згодою ПАТ КБ «Хрещатик» від 30.06.2011 року №47/1-203-п та дублікатом Іпотечного договору №91-47/1-07/1 від 24.12.2007 року, засвідчені копії яких ТОВ «ФК «ЛОКО» отримало від Приватного нотаріуса Мельника Р.П. і від ПАТ «КБ «Хрещатик» у квітні-травні 2018 року, що підтверджується кутовим штампом нотаріуса від 16.04.2018 року на листі від 30.06.2011 року і супровідним листом ПАТ КБ «Хрещатик» від 10.05.2018 року. З вищевказаних документів випливає, що на 27.03.2008 року майнові права на квартиру АДРЕСА_1 були обтяжені на підставі Іпотечного договору. Згідно з вказаним витягом іпотека забезпечувала виконання зобов'язань ТОВ «Форум-Інвест» перед КБ «Хрещатик» за кредитним договором №91/47/1-07 від 24.12.2007 року. Майнові права на квартиру АДРЕСА_1 були обтяжені іпотекою безперервно з 24.12.2007 року по 30.06.2011 року.
Проте, під час обтяження іпотекою, ТОВ «Форум-Інвест» уклав договір, умовами якого була передбачена передача кв. АДРЕСА_1 у власність відповідачу ОСОБА_2 . У подальшому, згідно з Договором резервування квартири та Додаткової угоди №1 від 26.03.09 року до нього, під час обтяження майнових прав на зазначену квартиру іпотекою, відповідач ТОВ "Форум-Інвест" передав майнові права на неї відповідачу ОСОБА_2 .
ТОВ «ФК «ЛОКО» уважає, що вказане порушує публічний порядок, оскільки інформація про обтяження була внесена до Державного реєстру іпотек. Також зазначив, що згідно п. 3.1 іпотечного договору іпотекодавець не має права без письмової згоди Іпотекодержателя, розпоряджатись будь-яким чином Предметом Іпотеки (майновими правами на квартиру АДРЕСА_1 ), як то відчужувати у будь-який спосіб продавати, дарувати, обмінювати тощо), передавати в заставу третім особам, а також укладати стосовно Предмета іпотеки або його частини будь-які інші угоди чи договори без письмової згоди Іпотекодержателя, до моменту виконання Основного зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі.
Крім того, позивач зазначив, що договір підписаний неуповноваженою особою і тому є недійсним у відповідності до ч. 2-3 ст.203 ЦК України, зазначивши при цьому, що згідно п.6.9.14 Статуту ТОВ «Форум-Інвест» до компетенції загальних зборів учасників товариства належить приймати рішення щодо укладання договорів, контрактів, угод та інших правочинів понад 500 000 гривень. Проте договір від 27 березня 2008 року від імені ТОВ «Форум-Інвест» було підписано неуповноваженою особою заступником директора Халимоненком О.П., який не був Директором (Керівником) ТОВ «Форум-Інвест» і не мав повноважень на підписання оспорюваного договору, без відповідного рішення загальних зборів учасників ТОВ «Форум-Інвест».
Також зазначив, що порядок погашення облігацій передачею майнових прав на спірну квартиру згідно з умовами Договору ( із змінами і доповненнями до нього) суперечив чинному законодавству та інформації про випуск облігацій ТОВ «Форум-Інвест», що була опублікована 18.10.2006 року в офіційному виданні ДКЦПФР «Вісник «Цінні папери» №239-240(1751). Так згідно з розділом 1 «Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу», затвердженого Рішенням Держаної комісії з цінних паперів та фондового ринку №322 від 17.07.2003 року (в чинній на 26.03.2009 року редакції від 19.07.2008 рку) під погашенням облігацій розумілася сукупність дій емітента щодо припинення обігу облігацій, виплати номінальної вартості облігації або надання товарів (послуг) у строки, передбачені умовами розміщення облігацій, та анулювання облігацій відповідно до умов випуску. Про будь-яку передачу майнових прав взагалі не йшлося, а неспроможність емітента облігацій виплатити власникам облігацій відсотків за облігаціями та/або провести погашення облігацій визначалася як дефолт. Крім того, згідно п. 5 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в чинній на 26.03.2009р. редакції від 23.02.2006 р.) погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій. Зазначений порядок погашення пакету облігацій шляхом передачі Власнику облігацій майнових прав на спірну квартиру (більше ніж за два роки до здачі будинку по АДРЕСА_1 в експлуатацію ) був незаконним та порушував пункт 5 статті 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», абзац 8 пункту 1 розділу І Положення про порядок здійснення емісії облігацій підприємств та їх обігу», затвердженого Рішенням Держаної комісії з цінних паперів та фондового ринку №322 від 17.07.2003 року, а також саму Інформацію (про випуск облігацій ТОВ «Форум-Інвест»).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Локо» відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 10 березня 2020 року, заяву представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення суду в даній справі задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Локо» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 131 563,97 грн..
Не погоджуючись з рішенням суду від 27.01.2020 року та додатковим рішенням від 10 березня 2020 року ТОВ «ФК ЛОКО» подало апеляційні скарги, у яких просить скасувати рішення суду, ухваливши при цьому нове про задоволення позову товариства та скасувавши при цьому додаткове рішення. Зазначає, що укладення оспорюваного правочину відбулося з недодержанням його сторонами вимог, які встановлені ч. 2 ст. 203 ЦК України, що передбачає настання наслідків його недійсності, визначених ч. 1 ст. 215 ЦК України, проте на вказані в позові обставини, суд першої інстанції уваги не звернув. Стосовно додаткового рішення суду, позивач зазначив, що судом порушено норми процесуального права при його ухваленні, оскільки він не переконався, що відповідач дійсно поніс вказані витрати, не подавався останнім і попередній розрахунок суми судових витрат.
Третьою особою ОСОБА_4 також подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК ЛОКО» повністю, посилаючись на ті ж обставини, що і позивач у своїй апеляційній скарзі.
У відзивах на вказані вище апеляційні скарги , представник ОСОБА_2 просив їх залишити без задоволення, посилаючись на їх безпідставність.
При розгляді справи судом першої інстанції установлено, що 01.09.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест» (інвестор) та Державним підприємством «Житлоінбуд» (забудовник) було укладено договір №27-09/05-1 про будівництво багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .
27.03.2008 року між ТОВ «Форум-Інвест», від імені якого діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності №5799 від 09.11.2007 року, та ОСОБА_2 укладено договір № К19/89 резервування квартири, за умовами якого за власником облігацій резервується квартира за адресою: АДРЕСА_1 та визначається порядок погашення облігацій та передачі квартири у власність (а.с.37-42 том 1).
Згідно з додатком №1 до договору про резервування квартири, резерувається квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 164,70 кв.м . (а.с. 43 том 1).
26.03.2009 року укладено додаткову угоду №1 до договору про резервування квартири № К19/89 від 27.03.2008 року, відповідно доякої сторони визначили порядок виконання виконавцем та власником облігацій обов'язків, що передбачені інформацією про випуск, визначено новий термін введення будинку в експлуатації та інше (а.с. 44-46 том 1).
Згідно з актомприйому-передачі майнових прав від 26.03.2009 року, ТОВ «Форум-Інвест» передало ОСОБА_2 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , а відповідно до п. 2 указаного Акту остання набуває право на отримання квартири у власність від ТОВ «Форум-Інвест» після введення будинку в експлуатацію, права єдиного і виключного інвестора зазначеної квартири (а.с.47 том 1).
Права та обов'язки ОСОБА_2 виникли на підставі договору резервування квартири та додаткової угоди до нього. За умовами вказаних договорів ОСОБА_2 сплатила грошові кошти у повному обсязі.
Сертифікатом серії КВ №16411017805 підтверджено готовність будинку АДРЕСА_1 до експлуатації, розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.04.2012 року присвоєно поштову адресу житловому будинку по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 виконанала всі умови договору резервування, додаткової угоди до нього, та набула права єдиного і виключного інвестора зазначеної квартири. Однак право власності на спірну квартиру не було зареєстровано, так як ТОВ «Форум-Інвест», не надало необхідних документів для оформлення права власності.
24 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест» було укладено кредитний договір №91-47/1-07 про надання банком позичальнику 32 068 144 грн., зі сплатою 18 відсотків річних .
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №91-47/1-07, 24 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест» було укладено іпотечний договір №91-47/1-07 /1 (з подальшими змінами). Предметом іпотеки за даним договором є майнові права на нерухоме майно, а саме: квартири площею 4 485,20 кв.м., по АДРЕСА_1 ,які стануть власністю товариства в майбутньому на підставі договору №27-09/05-1 від 01.09.2005 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест'та Державним підприємством «Житлоінбуд». Перелік квартир, майнові права на які є предметом іпотеки за цим договором, зазначені в додатку №1. Серед даного переліку 34 квартири, зокрема, і квартира АДРЕСА_1 (а.с. 49-68 том 1).
27 грудня 2007 року на підставі договору іпотеки №91-47/1-07 /1 до Державного реєстру іпотек було внесено реєстраційний запис щодо обтяження майнових прав на нерухомо майно (квартири), що будуються за адресою: АДРЕСА_1 , за №№ 2, 4, 6, 7, 9, 12, 16, 17, 19, 20, 24, 25, 31, 32, 37, 42, 48, 54, 57, 60, 62, 64, 66-68, 71, 72, 78, 83-85, 88-90, та які стануть власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест» в майбутньому, за договором №27-09/05-1 від 01.09.2005 року, загальною площею 4 485,20 кв.м. Іпотекодержатель: Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест».
14 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект К», Державним підприємством «Житлоінбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю«Форум-Інвест» було укладено договір за №2-01/11, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Проект К» було введено в основний договір №27-09/05-1 від 01.09.2005 року та Товариству з обмеженою відповідальністю «Проект К» передано усі права Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест» за основним договором №27-09/05-1 від 01.09.2005 року в частині інвестування об'єкту будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .
19 квітня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект К» було укладено кредитний договір за №01-47/1-11 про відкриття банком позичальнику не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 15 995 000 грн. зі сплатою 18% річних.
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №01-47/1-11 від 19 квітня 2011 року, 19 квітня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект К» було укладено іпотечний договір №01-47/1-11/1. Предметом іпотеки за даним договором є майнові права товариства за договором №2-01/11 від 14.03.2011 року укладеного з Державним підприємством «Житлоінбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю«Форум-Інвест», на отримання у власність квартир загальною площею 1 257,30 кв.м., по АДРЕСА_1 , який є невід'ємною частиною договору №27-09/05-1 від 01.09.2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест'та Державним підприємством «Житлоінбуд». Після реєстрації іпотекодавцем у встановленому законодавством порядку права власності на квартири, майнові права, які є предметом іпотеки за цим договором, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав іпотекодавця на квартири, та ці квартири продовжують бути предметом іпотеки відповідно до умов даного договору з накладенням заборони щодо їх відчуження за заявою іпотекодержателя.
30 червня 2011 року, між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект К» було укладено додаткову угоду №1 до іпотечного договору №01-47/1-11/1 від 19 квітня 2011 року, та зазначено, що предметом іпотеки за цим договором є майнові права на нерухоме майно (квартири) площею 4 762, 50 кв.м., за договором №2-01/11 від 14.03.2011 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект К», Державним підприємством «Житлоінбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю«Форум-Інвест», який є невід'ємною частиною договору №27-09/05-1 від 01 вересня 2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю«Форум-Інвест» та Державним підприємством «Житлоінбуд» на будівництво житла по АДРЕСА_1 , та яке стане власністю іпотекодавця в майбутньому. Після реєстрації іпотекодавцем у встановленому законодавством порядку права власності на квартири, майнові права, які є предметом іпотеки за цим договором, іпотекодержателем здійснюється у встановленому законом порядку обтяження прав іпотекодавця на квартири, та квартири продовжують бути предметом іпотеки відповідно до умов цього договору з накладенням заборони щодо їх відчуження за заявою іпотекодержателя. На момент укладення даного договору, предмет іпотеки перебуває лише у іпотеці Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» на підставі іпотечного договору №91-47/1-07/1 від 24.12.2007 року.
На підставі даного договору, 30 червня 2011 року до Державного реєстру іпотек було внесено реєстраційний запис щодо обтяження майнових прав на квартири загальною площею 4 762, 50 кв.м., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Проект К» за договором №2-01/11 від 14.03.2011 року, а саме: №№ 1, 2, 6, 9, 12, 14, 16, 20, 24, 25, 35, 36, 38, 42, 48, 54, 58, 60, 65, 67, 71, 74, 76, 78, 80, 81, 83, 84, 85, 86, 89, 90 за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищезаначене встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09.04.2015 року.
ПАТ «КБ «Хрещатик» та ТОВ «ФК «Локо» 18 грудня 2017 року уклали договір №2017/14-Ю про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором №01-47/1-11 від 19.04.2011 року, що був укладений між ПАТ «КБ «Хрещатик» і ТОВ «Проект К» , і договір №2017/8-Ф-І про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за Договором іпотеки №01-47/1-11/1 від 19.04.2011 року, що був укладений між ПАТ «КБ «Хрещатик» і ТОВ «Проект К» (а.с. 7-9, 10-15, 22-23, том 1).
В подальшому, право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ «ФК «Локо» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.12.2017року, номер запису про право власності №24093924 (а.с.24 том 1).
На наступний день після реєстрації права власності, а саме: 22.12.2017 року ТОВ «ФК «Локо» був укладений Договір з утримання (управління) будинків і споруд та прибудинкових територій з ОСББ «Добробут» від 22.12.2017 (а.с.25-28 том 1).
Згідно з Договоромкупівлі-продажу квартири від 25.09.2018 року ОСОБА_1 придбав у ТОВ "ФК "Локо" квартиру АДРЕСА_1 (а.с.137-138, 139 том 1).
Ухвалою від 15.03.2019 року суд першої інстанції залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ( а.с. 144-145 том 1).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "ФК "Локо", суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин підписаний сторонами без будь-яких застережень та зауважень, що свідчить про вільне волевиявлення сторін при його укладенні, сторони під час його укладення мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, даний договір вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків. Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 не мав законних підстав укладати оспорювальний договір, матеріали справи не містять. Як і не надано доказів про те, що договір резервування порушує публічний порядок, а подальше виконання чи невиконання відповідачами Договору резервування не має юридичного значення при вирішенні питання про дійсність цього Договору, адже підставою для недійсності правочину є порушення сторонами вимог закону саме в момент його вчинення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та її представника, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши її матеріали, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
ТОВ "ФК "Локо", уважаючи, що договором № К19/89 резервування квартири від 27.03.2008 року, укладеним між ТОВ «Форум-Інвест» і ОСОБА_2 , за умовами якого за власником облігацій резервується квартира за адресою: АДРЕСА_1 та визначається порядок погашення облігацій та передачі квартири у власність, порушуються права товариства, у лютому 2019 року звернувся з даним позовом до суду.
За правилом ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Отже, наслідком визнання нікчемності (недійсності)правочину повинно бути повернення сторін договору у попереднє становище.
Зі змісту цих статей вбачається, що заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін договору або інша заінтересована особа.
У зв'язку з цим виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).
При розгляді даної справи встановлено, що 25.09.2018року на підставі Договору купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав у ТОВ "ФК "Локо" квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано за товариством 21.12.2017року державним реєстратором на підставі договору №2017/14-Ю про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за кредитним договором №01-47/1-11 від 19.04.2011 року, що був укладений між ПАТ «КБ «Хрещатик» і ТОВ «Проект К» , і договору №2017/8-Ф-І про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за Договором іпотеки №01-47/1-11/1 від 19.04.2011 року (а.с. 24,137-138 том 1).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 25.09.2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 ( а.с.139 том 1).
Отже, на час звернення ТОВ "ФК "Локо" з даним позовом у лютому 2019 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка є об'єктом у оспорюваному правочині, зареєстроване за ОСОБА_1 ..
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ця норма пов'язує право на звернення до суду із захистом прав, свобод чи інтересів саме особи, яка звернулась до суду.
З огляду на те, що ТОВ "ФК "Локо" не є стороною договору № К19/89 резервування квартири від 27.03.2008 року, укладеного між ТОВ «Форум-Інвест» і ОСОБА_2 , за умовами якого за власником облігацій резервується квартира за адресою: АДРЕСА_1 та визначається порядок погашення облігацій та передачі квартири у власність, жодних законних прав чи свобод у разі визнання правочину недійсним в нього не виникне, тому ТОВ "ФК "Локо"не має права вимагати визнання недійсності (нікчемності) цього правочину в контексті того, що він є заінтересованою особою, як це передбачено п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року.
Відповідно до роз'яснень, викладених у вказаній Постанові Пленуму ВСУ, вимога про встановлення недійсності (нікчемності) правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідного спору, однак між сторонами вказаного правочину спору не існує, і вказаним правочином будь-яким чином не порушуються права позивача.
Саме за вказаних обставин і підлягає залишенню без задоволення даний позов ТОВ "ФК "Локо".
Проте, суд першої інстанції, на вказане уваги не звернув, унаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про залишення позову ТОВ "ФК "Локо" без задоволення, але з інших підстав ніж виходив суд першої інстанції.
При цьому аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 на увагу стосовно недійсності (нікчемності) оспорюваного ТОВ "ФК "Локо" правочину на увагу не заслуговують, оскільки в дану справу він вступив у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору. Якщо ОСОБА_1 уважає, що договором № К19/89 резервування квартири від 27.03.2008 року, укладеним між ТОВ «Форум-Інвест» і ОСОБА_2 , порушуються його права, він вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Аргументи апеляційної скарги ТОВ "ФК "Локо" щодо незаконності додаткового рішення, ухваленого в даній справі щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_2 , судових витрат на правову допомогу, також на увагу не заслуговують, виходячи з наступного.
Ухвалюючи додаткове рішення в даній справі вищевказаного змісту, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні 27.01.2020 року до закінчення судових дебатів представником відповідача було зроблено заяву у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України про розподіл судових витрат, та про те, що докази будуть надані протягом 5 днів , які надійшли до суду і визнані останнім доведеними, а їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи, ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Отже, зважаючи на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність ухвалення в даній справі додаткового рішення.
Згідно із ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду №308/15007/15-ц від 15.05.2019 суд дійшов висновку, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При цьому частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналізуючи надані представником відповідача докази на підтвердження заявленого розміру судових витрат (договір про надання правової допомоги за №0916-494 від 26.12.2017 року, копію акту здачі-приймання виконаних робіт № 13 від 28.01.2020 року, копію рахунку № 26734 від 28.01.2020 року на суму 131563,97 грн., деталізацію рахунку № 26734 від 28.01.2020 р. (а.с. 83-90 том 2)), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про їх доведеність та обґрунтованість, аргументи апеляційної скарги ТОВ "ФК "Локо", якого не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛОКО», ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2020 року скасувати та постановити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛОКО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Інвест», ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 про визнання договору резервування квартири недійсним залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЛОКО» на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 березня 2020 року залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А.О. Чобіток
Судді: О.В. Немировська
Т.І. Ящук