Справа № 22-ц/824/10541/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Рибак М.А.
761/34780/19 Доповідач-Чобіток А.О.
Іменем України
28 вересня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
секретар - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду позовом, у якому просила встановити факт проживання їїоднією сім'єю зі ОСОБА_2 , у період з весни 2010 року до моменту смерті останньої; визнати їїспадкоємцем 4-ї черги після смерті ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності в порядку спадкування на спадкове майно квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , грошові кошти, що знаходяться на рахунках банківських установ.Зазначала, що з весни 2010 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона була давньою подругою ОСОБА_2 та її кумою та оскільки проживала разом з останньою у належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , то є спадкоємицею 4-ї черги та фактично прийняла спадщину. Інших спадкоємців попередніх черг немає, оскільки чоловік ОСОБА_2 та її син померли, будь-які інші спадкоємці відсутні. У 2010 році вона взяла на себе відповідальність по догляду заОСОБА_2 , допомагала їй в побуті, забезпечувала усім необхідним, зокрема, ліками. З весни того ж року стала постійно проживати з ОСОБА_2 однією сім'єю та вести з нею спільний побут, також здійснила поховання останньої.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2020 року позов задоволено частково. Встановлено факт постійного проживання однією сім'єю, більше п'яти років, а саме: з весни 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 .. У решті позовні вимоги залишено без задоволення.
В апеляційній скарзівідповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.Зазначає, що надані позивачем документи не доводять та не встановлюють юридичного факту щодо проживання їїіз ОСОБА_2 за її життя однією сім'єю у зазначений період. Доказів того, що позивач брала участь у витратах по утриманню квартири за адресою проживання померлої не надано. Інформація про нарахування плати за комунальні послуги на ОСОБА_1 по даній квартирі відсутня, а відповідно до п. 9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, проте позивачем не надано доказів, що позивач та спадкодавець не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, висновок якого ґрунтується на належних та допустимих доказах, а посилання відповідача про необхідність доказів того, що позивач та ОСОБА_2 не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21 Постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», то до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, але і інші особи, які були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
При розгляді даної справи судом першої інстанції установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що 05 грудня 2017 року складено відповідний актовий запис №18921, що підтверджується Свідоцтвом про смерть.
За заявою ОСОБА_1 було заведено спадкову справу № 2/2018, разом із тим, позивачу листом нотаріуса № 16/02-14 від 24.01.2018 року, було рекомендовано звернутись до суду для встановлення факту проживання однією сім'єю з померлою не менше 5 років, згідно зі ст. 1264 ЦК України.
Відповідно до акту ТОВ «Індустріальний будівельний холдинг» від 10.01.2018 року, ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з померлою ОСОБА_2 , з 2011 року по день смерті ОСОБА_2 без реєстрації місця проживання, вони мали спільний бюджет, оплачували комунальні послуги, разом вели спільне господарство, розподіляли інші побутові витрати.
Також судом було допитано свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ..
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керуючись ч. 1 ст. 1264 ЦК України, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», правовим висновком Верховного Суду від 21.03.2019 року (справа №461/4689/15-ц), оцінивши надані позивачем докази, виходив з того, щодостовірно встановлено факт проживання ОСОБА_1 із померлою ОСОБА_6 однією сім'єю протягом останніх п'яти років до моменту відкриття спадщини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши її матеріали, суд апеляційної інстанції уважає таке рішення суду законним та обґрунтованим, відповідним установленим обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, висновків якого аргументи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.
Звернувшись з даним позовом до суду, ОСОБА_1 зазначала, що є спадкоємицею четвертої черги після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки останні п'ять років до відкриття спадщини проживала з нею однією сім'єю.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і показаннями свідків ( п. 3 ч. 2).
Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 року в справі №266/2391/16 зазначив,що відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Так, на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала копії наступних документів: свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 05.12.2017 року, серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві; договору-замовлення з ритуальною службою СКП «Київський крематорій» на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 від 06.12.2017 року ( містить довідку на одержання праху та квитанцію); свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на житло від 29.11.1996 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 в рівних частках з ОСОБА_7 (мати - ОСОБА_2 ); свідоцтво від 26.08.2015 року про право ОСОБА_2 на спадщину за законом, після померлого сина ОСОБА_8 ; свідоцтво від 18.04.2002 року про право ОСОБА_2 на спадщину за законом, після померлого чоловіка ОСОБА_8 ; свідоцтво від 02.10.2002 року про право ОСОБА_2 на спадщину за законом, після померлої матері ОСОБА_7 ; квитанції ОСОБА_1 на придбання ліків для ОСОБА_2 ; акт «Індустріального будівельного холдингу» від 10.01.2018 року; заяви ОСОБА_1 до нотаріуса про прийняття спадщини, після померлої ОСОБА_2 ( а.с.5-16).
Аналізуючи зазначені докази у їх сукупності із показами свідків ОСОБА_3 (листоноша, яка приносила ОСОБА_2 пенсію), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (сусіди ОСОБА_2 ), колегія суддів погоджується із висновком суду про їх належність, достовірність та достатність для того, щоб прийти до висновку про доведеність факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 із померлою ОСОБА_2 протягом п'яти останніх років до відкриття спадщини.
Жоден із указаних доказів відповідачем не спростований та будь-яких доказів про зворотне, ніж встановив суд першої інстанції, також не надано.
Аргумент апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була зареєстрована за адресою проживання померлої ОСОБА_2 , на увагу не заслуговує, оскільки законодавець не пов'язує факт проживання однією сім'єю з реєстрацією місця проживання за однією адресою.
Щодо посилань відповідача на п. 9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», то в даному випадку до правовідносин, що виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідач застосовує його помилково.
На підставі викладеного рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави до скасування якого відсутні, висновків якого аргументи апеляційної скарги не спростовують.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст. 374, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А.О. Чобіток
Судді: О.В. Немировська
Т.І. Ящук