Справа №339/202/20
38
2/339/124/20
08 жовтня 2020 року м. Болехів
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Латик В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
14 липня 2020 року позивач звернувся до ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить стягнути заборгованість за договором позики № 2091740 від 17 червня 2017 року в розмірі 123 312,00 грн. та судові витрати на оплату судового збору в сумі 2197,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позики №2091740 в електронній формі від 17 червня 2020 року відповідач отримав кошти у розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності та зобов'язався повернути позику і сплатити проценти за користування нею.
Пунктом 1.3 Договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів.
Позивачем у порядку, встановленому п. 1.4 Договору позики, на картковий рахунок відповідача перерахована сума позики в розмірі 3000 грн., що підтверджується повідомленням від 27.06.2019 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів згідно договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань станом на 07 липня 2020 року утворилась заборгованість у сумі 123312 грн., що складається з 3000 грн. основного боргу, 59172 грн. - заборгованості за відсотками, 61140 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.
Ухвалою від 15 липня 2020 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 03 вересня 2020 року витребувано у позивачадокази (повідомлення) про те, що відповідно до договору №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року, укладеного між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», за дорученням ТОВ «ВЕЛЛФІН» на виконання заявки відповідача було здійснено переказ коштів на суму 3000 грн. власнику картки - ОСОБА_1 через систему WayForPay.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить засідання проводити у його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.5).
Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно та не подав відзив на позов, про дату, час і місце цього засідання повідомлявся у встановленому законом порядку (а.с.88, 96,101).
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи згоду представника позивача, суд, керуючись вимогами ст.280 ЦПК України, ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою ст. 15, ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно вимог ст.77,81 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Встановлено, що спірні правові відносини між сторонами виникли з кредитних відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВЕЛЛФІН» є юридичною особою, діє на підставі Статуту, та зареєстроване, як фінансова установа відповідно до розпорядження №2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Основним видом діяльності ТОВ «ВЕЛЛФІН» є кредитування (а.с. 6-7).
Порядок отримання та надання позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» регламентовано Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», затвердженими наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» №2-1 від 27 жовтня 2015 року, розміщеними на офіційному веб-сайті https://creditup.com.ua (надалі - Правила) (а.с. 8-14).
Відповідно до п. 1.6 Правил, вони є невід'ємною частиною договору позики.
Згідно п.п. 4.1, 4.2 Правил, заявник, що має намір отримати позику проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства.
Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення.
У п. 4.8 Правил встановлено, що підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд товариством заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки.
Пунктами 4.9, 4.10 Правил передбачається, що дійсність банківської платіжної картки перевіряється за допомогою резервування довільної, заздалегідь невідомої заявнику суми від 1 до 99 копійок та з послідуючим зазначенням у відповідному полі особистого кабінету заявником точної суми, що була зарезервована. Точну зарезервовану суму заявник може дізнатися шляхом звернення у банк, який емітував платіжну картку. Заявнику пропонується звернутись у банк використавши засоби CMC-повідомлень, засоби телефонного зв'язку, тощо. Відповідність зазначеної суми підтверджує належність рахунку для перерахування позики заявнику та підтверджує згоду Заявника на отримання позики.
Згідно п. 6.4 Правил, у разі отримання договору позики засобами електронного зв'язку заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті.
Пунктами 6.10-6.12 Правил передбачено, що товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики, на рахунок банківської платіжної картки зазначеної в заявці. Перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами. Датою укладання договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.
Звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, ТОВ «ВЕЛЛФІН» обґрунтовувало свої вимоги тим, що відповідач приєднався до Правил надання грошових коштів у вигляді позики, що розміщені на сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН», оформив Заявку та отримав від ТОВ «ВЕЛЛФІН» грошові кошти у вигляді позики на належну відповідачу банківську платіжну картку, які не повернув у строк та в порядку, що встановлені Договором.
На підтвердження укладення договору позики позивач надав копію Договору №209140 від 17 червня 2017 року, який оформлений сторонами в електронній формі, роздруківку, заявки з офіційного веб-сайту товариства https://creditup.com.ua., лист №4188-ВП від 10 вересня 2020 року про перерахування грошових коштів на банківську платіжну картку ОСОБА_1 (а.с.15-23, 103).
Відповідно до Довідки щодо заборгованості за Договором №209140 від 17 червня 2017 року станом на 07 липня 2020 року у відповідача наявна заборгованість у сумі 123312 грн., що складається з 3000 грн. основного боргу, 59172 грн. - заборгованості за відсотками, 61140 грн. - заборгованості за простроченими відсотками. (а.с.24).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх .
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами 1, 2 ст. 1047 ЦК України регламентовано, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частина 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Частина 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» урегульовано, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Пункт 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні статей 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
17 червня 2017 року ОСОБА_1 оформив заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки на офіційному веб-сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН» (у заявці відповідач зазначив: ПІБ, розмір позики - 3000 грн., строк позики - 30 днів, паспортні дані, номер банківської картки, номер телефону, електронну адресу, адресу реєстрації, фото заявника як особи, яка особисто виконала електронну заявку) (а.с. 15-18).
Згідно з п. 1.2 Договору позика надається позичальнику виключно за допомогою веб-сайту позикодавця https://creditup.com.ua, за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
Строк позики за цим Договором складає 30 днів, позика має бути повернута згідно Графіку розрахунків (додаток до Договору) до 17 липня 2017 року (п. 1.3 Договору позики).
Згідно графіку розрахунків до Договору позики №209140 від 17 червня 2017 року сукупна вартість позики складає 4620 грн.: сума по договору - 3000,00 грн., проценти за користування кредитом - 1620 грн. (а.с. 23).
Встановлені судом обставини справи і наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що відповідач у встановленому п.п. 4.1, 4.2 Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» порядку, оформив на сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН» заявку для отримання позики у розмірі 3000,00 грн. шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просив перерахувати кошти, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайту товариства https://creditup.com.ua.
Факт реєстрації заявки позичальника на отримання позики на сайті кредитодавця, проведення перевірки дійсності банківської платіжної картки позичальника та ухвалення кредитодавцем рішення про надання позики у заявленому розмірі підтверджується наявними у справі доказами.
На підтвердження здійснення переказу коштів відповідачу позивач надав до суду повідомлення №4188-ВП від 10 вересня 2020 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про те, що відповідно до договору №ВП-180516-3 від 18 травня 2016 року, укладеного між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», за дорученням ТОВ «ВЕЛЛФІН» на виконання заявки відповідача було здійснено переказ коштів 17 червня 2017 року на суму 3000 грн., власник картки - ОСОБА_1 , маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 438643, номер транзакції в системі WayForPay - а_4411150_209140 (а.с. 103).
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Пунктом 1.5 Договору передбачено, що нарахування процентів за користування позикою проводиться наступним чином: розмір основних процентів складає: 1,8 процента від суми позики, але не менше ніж 20 грн. за перший день користування позикою; 1,8 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 цього Договору.
Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків - пункт 3.1 Договору.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 3000 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 17 червня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 1620 грн.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов'язанням, яка складається із суми позики - 3000 грн. та процентів за користування позикою в межах строку кредитування з в сумі 1620 грн. є доведеною та підлягає задоволенню.
Разом з тим, як вбачається з Довідки щодо заборгованості за Договором №209140 від 17 червня 2017 року станом на 07 липня 2020 року у відповідача наявна заборгованість у сумі 123312 грн., що складається з 3000 грн. основного боргу, 59172 грн. - заборгованості за відсотками, 61140 грн. - заборгованості за простроченими відсотками (а.с.24).
Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення відсотків та прострочених відсотків за користування позикою поза межами строку кредитування в сумі 118 692 грн., суд виходить з наступного.
За положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі №310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.
Так, за умовами укладеного сторонами Договору позики №209140 від 17 червня 2020 року ТОВ «ВЕЛЛФІН» як фінансова установа надало позичальнику суму позики, а останній зобов'язувався повернути надану позику у повному обсязі 17 липня 2017 року.
Таким чином, позикодавець ТОВ «ВЕЛЛФІН» відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 17 липня 2017 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання щодо витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які в даному спорі становлять 2197 грн. (сплата судового збору при подачі позовної заяви).
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 3.75 % (4620 :123312 х 100), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 82.39 грн. (2197 х 3.75 %).
На підставі викладеного ст. 526,610, 1054 ЦК України, керуючись ст. 211, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ: 39952398 рахунок ІВАN- НОМЕР_2 В ПАТ «Альфа Банк», МФО 300346) 4620 (чотири тисячі шістсот двадцять) грн. заборгованості за договором позики, які складаються з 3000 грн. заборгованості за позикою та 1620 грн. заборгованості по процентах за користування позикою за період з 17 червня 2017 року по 17 липня 2017 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ: 39952398 рахунок ІВАN- НОМЕР_2 В ПАТ «Альфа Банк», МФО 300346) 82 (вісімдесят дві) грн. 39 коп. витрат по оплаті судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» - місцезнаходження вул. Героїв Севастополя, 48, м. Київ, код ЄДРПОУ 39952398.
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Суддя О.С.Головенко