1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2020 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лепесівка Білогірського р-ну Хмельницької обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, -
за участі: прокурора захисників підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого другого відділу Управління слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погодженого начальником другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочин у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у сфері нагляду за кримінальними провадженнями про військові злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 17 жовтня 2020 року включно, з одночасним визначенням розміру застави у розмірі 6 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 708 000 (дванадцять мільйонів сімсот вісім тисяч) гривень та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подали апеляцій скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді взяття на поруки.
Вважають оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Слідчим суддею не взято до уваги позицію сторони захисту щодо мети обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необґрунтованого розміру застави у розмірі 6000 розмірів прожиткового мінімуму, наявності значної кількості осіб, які надали письмове зобов'язання про взяття на поруки ОСОБА_7 .
Як стверджують апелянти, в матеріалах клопотання наявні докази, які формально вказують на вчинення саме ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення.
Відтак, підозра, повідомлена Фудриду є необґрунтованою, а жодний ризики передбачені статтею 177 КПК України слідчим та прокурором не доведено, оскільки стороною обвинувачення не надано слідчому судді доказів того, що підозрюваний зловживав своїми правами чи ухилявся від викликів та явки до органів досудового розслідування.
Окрім того, ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, від органу досудового розслідування та суду після затримання в порядку 208 КПК України не переховувався, на утриманні має дружину, неповнолітню дитину, хворих батьків похилого віку, вину його не доведено, а пред'явлена підозра не обґрунтована та не підтверджена доказами.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 30 липня 2020 року внесено до Єдиноно реєстру досудових розслідувань під № 42020000000001399, за ознаками вчинення чинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
28 серпня 2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру в одержанні службовою особою, неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, за вчинення такою службовою особою будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вимоги, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
28 серпня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, з одночасним визначенням розміру застави у розмірі 6 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 708 000 (дванадцять мільйонів сімсот вісім тисяч) гривень та покладенням обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2020 року вказане клопотання задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому, заслухано думку сторони обвинувачення та сторони захисту, допитано підозрюваного, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчим суддею враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, дані про особу підозрюваного.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину (п. 36 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», заява № 37466/04).
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, колегією суддів вважає, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у провадженні доказами, які доводять, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки.
Як зазначено в клопотанні органу досудового розслідування, на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування (перевіряється причетність підозрюваних до вчинення інших аналогічних кримінальних правопорушень), не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінальних правопорушень з числа командування Медичних сил Збройних Сил України, не встановлено всіх місць тимчасового проживання та перебування підозрюваних. Відтак, ОСОБА_7 , знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких реалізовано злочинний намір, може знищити, спотворити, приховати, не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку, крім того, може спілкуватися з невстановленими зазначеними вище особами з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів;
Окрім того, отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу, ОСОБА_7 матиме можливість безперешкодно впливати на свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього та інших підозрюваних, шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів;
Також, може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності, ураховуючи, що злочин вчинявся ОСОБА_7 з корисливих мотивів, метою якого одержання неправомірної вигоди.
Вказані ризики залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, зокрема, отримання доказів від свідків є належною підставою для первинного взяття під варту (п. 28 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Плєшков проти України», заява № 37789/05).
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Що стосується доводів захисника з приводу відсутності ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених ст. 177 КПК України, то вони є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , їх тяжкість та покарання що йому загрожує.
Наявність характеризуючих даних про особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, його сімейний стан, - не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки суду про те, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України..
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала відповідає вказаним вимогам, а тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, слідчий суддя на законних підставах визначив йому заставу в розмірі 6 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 708 000 грн. З таким рішенням слідчого судді погоджується і колегія суддів, оскільки такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Такі висновки відповідають практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно з ухвалою, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, обставини кримінального провадження, тяжкість злочину у вчиненні якого він підозрюється, а тому правильно визначив ОСОБА_7 саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України та практиці ЄСПЛ, відповідно до якої суб'єкти владних повноважень повинні приділити стільки ж уваги встановленню відповідної застави, як прийняттю рішення про те, чи є необхідним утримання особи під вартою (Іванчук проти Польщі п. 66).
Колегія суддів не вбачає підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, з урахуванням того, що відповідних заяв від поручителів до суду апеляційної інстанції не надходило.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого другого відділу Управління слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погодженого начальником другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочин у сфері оборонно-промислового комплексу Спеціалізованої прокуратури у сфері нагляду за кримінальними провадженнями про військові злочини у сфері оборонно-промислового комплексу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 17 жовтня 2020 року включно, з одночасним визначенням розміру застави у розмірі 6 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 12 708 000 (дванадцять мільйонів сімсот вісім тисяч) гривень та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/36178/20-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11сс/824/4755/2020 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК