29 вересня 2020 року м. Київ
Унікальний номер справи № 757/11155/20-ц
Апеляційне провадження 22-ц/824/11765/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Кравець В.А, Мазурик О.Ф.
при секретарі Гойденко Д.В.
сторони
божник ОСОБА_1
суб'єкти
оскарження Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва
Солонько Микола Миколайович
стягувач Акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль»
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року, постановлену під головуванням судді Бусик О.Л., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича, стягувач Акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт грошових коштів,
у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М., у якій просив визнати дії приватного виконавця неправомірними, зобов'язати приватного виконавця скасувати постанови від 06.11.2018, та від 08.11.2018 про арешт майна, в частині накладення арешту на майно грошові кошти, що розміщені на зарплатному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528 в рамках виконавчого провадження № 57596183; скасувати арешт з коштів на рахунку № НОМЕР_1 , накладений на підставі постанов приватного виконавця від 06.11.2018 та 08.11.2018 про арешт майна боржника в частині арешту коштів боржника; визнати неправомірною дію (розпорядження) приватного виконавця, оформлене платіжною вимогою № 57596183 від 28.02.2020 в частині списання коштів в сумі 25 000,65 грн із зарплатного рахунку.
В обґрунтування скарги зазначав, що у провадженні приватного виконавця перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суми заборгованості за кредитним договором з урахуванням заборгованості по відсоткам та пені у розмірі 897 689,03 грн.
Виконавцем в рамках виконавчого провадження винесено постанову від 06.11.2018 про арешт майна боржника та постанову від 08.11.2018 про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення, що містяться на рахунках боржника в Акціонерному товаристві «ОТП БАНК», МФО 300528; постанову від 23.11.2018 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу.
21.02.2020 згідно довідки № 32-2-2/116 АТ «ОТП БАНК», змінений рахунок боржника № НОМЕР_1 , який призначений виключно для отримання заробітної плати.
Накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та подальше списання коштів з нього призводить до порушення конституційних прав боржника.
За наявності постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсії, стипендію та інші доходи боржника від 23.11.2018 відсутня потреба у арешті рахунку коштів, які нараховуються боржник як заробітна плата.
27.02.2020 на офіційну електронну адресу виконавця ним направлено повідомлення про скасування арешту у зв'язку із наданням сканкопії довідки банку про особливий режим рахунку, на кошти якого накладено арешт, а 02.03.2020 відправлено виконавцю реєстровим поштовим відправленням.
Проте, заяву про скасування арешту задоволено виконавцем не було.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2020 скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонька М.М. щодо винесення постанови від 06.11.2018 про арешт майна, в частині накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на зарплатному рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ОТП БАНК» в рамках виконавчого провадження № 57596183. Визнано неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови від 08.11.2018 про арешт коштів, в частині накладення арешту на зарплатний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ОТП БАНК».. Зобов'язано приватного виконавця скасувати арешт з коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ОТП БАНК», накладений на підставі постанови від 06.11.2018 про арешт майна боржника в частині арешту коштів боржника та постанови від 08.11.2018 про арешт коштів.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Приватний виконавець Солонько М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про відмову в задоволенні скарги. Посилається на неправильне застосування норм процесуального права. А саме, суд не звернув уваги на положення ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою стягнення за виконавчим документами звертаються на кошти боржника у національній та іноземних валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Відповідно до ст. 56 цього Закону виноситься постанова про арешт коштів боржника, яка направляється боржнику та у банківські установи до виконання. Від АТ «ОТП Банк» не надходило повідомлень про те, що на рахунок, який відкритий у них боржником заборонено звертати стягнення. Від боржника також не надходила заява про зняття арешту з рахунку, відкритого в АТ «ОТП Банк», та не надано суду доказів, що в банківській установі боржником відкрито рахунок, на який заборонено звертати стягнення. У оскаржуваній постанові чітко прописано, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на рахунку, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відтак, закон передбачає, що у певній частині постанова може не виконуватися, проте не передбачено скасування такої постанови. Посилання заявника в скарзі на те, що в АТ «ОТП Банк» відкрито зарплатний рахунок, який має спеціальний режим використання, вважає безпідставним, оскільки законодавством не передбачено чіткого переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, на які заборонено накладення арешту. Крім того, суд не врахував, що строк на оскарження постанови сплив 18.11.2018 та заявник не обґрунтував поважності причин пропуску строку на оскарження. Відрахування із заробітної плати боржника здійснюється з листопада 2018 року та боржнику було відомо про накладені арешти в ході примусового виконання рішення, про щомісячні відрахування із заробітної плати боржника.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника адвокат Кішинець В.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що накладення арешту та стягнення коштів з зарплатного рахунку заявника не передбачено законом. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. ОСОБА_1 є майновим поручителем та може відповідати перед кредитором, переданим в іпотеку майном Способом звернення стягнення на предмет іпотеки є проведення прилюдних торгів. Проте виконавцем застосовано інший спосіб виконання шляхом стягнення грошових коштів, наслідком чого є накладення арешту на грошові кошти та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Крім того, списання коштів із зарплатного рахунку за умови щомісячного утримання із заробітної плати за виконавчим документом є грубим порушенням ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.11.2018 приватним виконавцем Солоньком М.М. відкрито виконавче провадження № 57596183 для примусового виконання виконавчого листа № 2-172/10, виданого 09.02.2012 Печерським районним судом м. Києва про солідарне стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суми заборгованості за кредитним договором з урахуванням заборгованості по відсоткам та пені у розмірі 897 689, 03 грн.
23.11.2018 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько М. М. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах), в тому числі на картковому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «ОТП БАНК», що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми заборгованості.
Згідно довідки АТ «ОТП Банк» № 32-2-2/116 від 21.02.2020 ОСОБА_1 працює в АТ «ОТП Банк» та заробітна плата перераховується в повному об'ємі на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
27.02.2020 на офіційну електронну адресу виконавця боржником направлено повідомлення про скасування арешту, до якого додано довідку банку про особливий режим рахунку, на який накладено арешт, а 02.03.2020 відправлено виконавцю реєстровим поштовим відправленням.
Задовольняючи частково скаргу суд першої інстанції виходив з того, що накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 здійснено з порушенням вимог закону, оскільки такий рахунок використовується для отримання боржником заробітної плати.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За матеріалами справи встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Солонько М.М. від 05.11.2018 відкрите виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Печерським районним судом м. Києва 09.02.2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у сумі 897 689,03 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних постанов, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 6, 7 ч. 2 цієї ж норми виконавець зобов'язаний накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 56 цього Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
06.11.2018 приватний виконавець прийняв постанову, якою наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 989 459,93 грн.
08.11.2018 приватний виконавець прийняв постанову, якою наклав арешт на на грошові кошти, що містяться на рахунках у банках (всього 20 банків), у тому числі і у АО «ОТП Банк» у межах суми стягнення 898 459,93 грн.
Зазначені постанови прийняті у відповідності до п. 6, 7 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та у визначені законом строки боржником не оскаржувалися.
Задовольняючи частково скаргу боржника суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у вищезазначених постановах не вказано номер рахунку боржника, який використовується виключно для отримання заробітної плати.
У постанові від 08.11.2018 зазначено, що арешт накладається на кошти боржника, що перебувають на рахунках у банках, які перелічені у постанові, а також арешт поширюється на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відтак висновки суду про те, що приватний виконавець наклав арешт і на грошові кошти, які знаходяться на зарплатному рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_1 суперечать змісту постанов приватного виконавця.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені у ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». До таких підстав віднесено 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отримавши ухвалу про накладення арешту на рахунки боржника АТ «ОТП Банк» не повідомляв приватного виконавця про спеціальний режим використання коштів, які знаходяться на рахунку боржника у їх установі.
Заявник не посилався на те, що наявність постанов про арешт майна перешкоджає йому отримувати заробітну плату. Більш того боржник стверджував, що із його заробітної плати проводяться утримання на користь стягувача у розмірі 20 % від доходу на підставі постанови приватного виконавця від 23.11.2018 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, який він отримує дохід у АТ «ОТП Банк».
Частиною 2, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про неправомірність дій приватного виконавця при винесенні постанов про арешт майна боржника.
Оскільки дії приватного виконавця щодо накладення арешту на майно боржника відповідали вимогам ст. 18, 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для задоволення скарги боржника відсутні.
Суд не звернув також уваги на те, що 27.02.2020 боржник звернувся до приватного виконавця із заявою, у якій просив зняти арешт з рахунку, відкритому у АТ «ОТП Банк» № НОМЕР_1 шляхом скасування постанови від 23.11.2018 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, який він отримує дохід у АТ «ОТП Банк», а не із заявою про скасування арештів, накладених постановами від 06.11.2018 та від 08.11.2018.
Більше того, суд у рішенні встановив, що постановою приватного виконавця від 23.11.2018 накладено арешт на грошові кошти, що не відповідає доказам, наявним у матеріалах справи. Даною постановою звернуто стягнення на доходи боржника, а не накладено арешт на його майно чи грошові кошти.
Відтак суд помилково зобов'язав приватного виконавця частково скасувати арешт з рахунку боржника, накладений на підставі постанов від 06.11.2018 та від 08.11.2018.
Доводи представника боржника про те, що останній є лише майновим поручителем, а тому приватний виконавець має право лише звернути стягнення на майно, яке передано в заставу не можна визнати обгрунтованими, оскільки у виконавчому листі вказано: «Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» …. 897 689,03 грн...».
Представник боржника вказував, що останній не заперечує проти того, щоб у рахунок погашення боргу було відчужене майно, яке є предметом застави, проте будь - яких пояснень про те, чому протягом більше ніж восьми років з часу ухвалення судом рішення боржник не вчинив дій щодо передачі майна стягувачу чи виконавцю для його реалізації не надав.
Доводи представника боржника про те, що оскільки із заробітної плати ОСОБА_1 утримуються кошти у розмірі 20 %, то збереження арештів, накладених на інше майно є неправомірним суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року скасувати.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт грошових коштів відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 30.09.2020.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик