29 вересня 2020 року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/17933/16-ц
Апеляційне провадження 22-ц/824/6875/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
при секретарі Гойденко Д.В.
сторони
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕХ-3000»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕХ -3000» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
у листопаді 2016 року ТОВ «ВЕХ-3000» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просило стягнути з відповідача в рахунок відшкодування шкоди 168 510,44 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 25.04.2016 рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ВЄХ-3000» визначено умови оплати праці генерального директора та встановлено розмір посадового окладу генерального директора 6 000 грн за повний календарний місяць при умові, якщо це основне місце роботи особи, яка займає посаду генерального директора підприємства.
01.05.2016 штатним розписом передбачено, що особі, яка займає посаду генерального директора та працює за сумісництвом встановлюється 0,25 розміру посадового окладу.
Товариство у своїй діяльності керується статутом та чинним законодавством України. Повноваження генерального директора товариства визначені статтею 9 Статуту. Виконавчим органом товариства, який забезпечує поточне керівництво діяльністю товариства є дирекція, до складу якого входить фінансовий директор, комерційний директор, виконавчий директор, очолює вищий виконавчий орган - генеральний директор.
Штатним розписом не передбачено посад фінансового директора, комерційного директора та виконавчого директора, а тому все поточне керівництво діяльністю підприємства покладено саме на генерального директора.
Перебуваючи на посаді генерального директора ОСОБА_1 своїми неправомірними діями наніс пряму дійсну шкоду підприємству на суму 168 510,16 грн, що встановлено актом, за наслідками перевірки наявності документів та майна підприємства, проведеної за дорученням загальних зборів учасників ТОВ «ВЄХ-3000» від 29.08.2016, відповідно до наказу від 13.09.2016 № 03вн «Про створення комісії щодо перевірки наявності документів та майна підприємства». За наслідками перевірки встановлено, що відповідач зняв з рахунку підприємства 164 861 грн, проте будь - які документи щодо використання цих коштів відсутні. Також встановлено відсутність закупленого у третіх осіб ТОВ «ВЄХ-3000» спецодягу на суму 3 649,16 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17.02.2020 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЄХ-3000» 168 510, 16 грн. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме суд послався на доказ, якого не існує та встановив неіснуючі обставини. Судом не встановлено факту наявності нестачі грошових коштів, а позивачем не надано доказів, які доводять наявність такої нестачі. Суд безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про витребування документів бухгалтерського обліку, у яких мав бути зафіксований факт нестачі матеріальних цінностей. Судом не встановлено у чому полягає шкода, завдана товариству. Зняття коштів з рахунку товариства та проведення безготівкових розрахунків при закупівлі не встановлюють шкоди. До того ж відсутні докази, що саме він знімав кошти з рахунку підприємства. Суд не надав оцінку тій обставині, що у матеріалах справи містять два протоколи № 2 зборів учасників товариства, які частково відрізняються один від одного, а тому висновки суду грунтуються на підробленому документі. Суд не застосував до спірних правовідносин норми трудового законодавства, зокрема ст. 130-138 КЗпП України. Крім того, матеріалами справи не містять ухвали про об'єднання зустрічного позову з первісним позовом в одне провадження. Також порушений порядок відкриття провадження, оскільки позов підписано особою, яка не мала повноважень на ведення справи. Вважає, що позов мав підписувати єдиний учасник товариства ОСОБА_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ВЄХ - 3000» - Паншин С.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що своєю апеляційною скаргою відповідач фактично визнав позовні вимоги, оскільки, підтвердив отримання ним особисто коштів з рахунку підприємства у період його перебування на посаді керівника, не спростував позовних вимог та не надав до суду першої інстанції та до апеляційної скарги доказів використання за цільовим призначенням коштів та майна, що перебували у його особистому розпорядженні в період перебування на посаді генерального директора. .
У судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Засновник ТОВ «ВЄХ - 3000» ОСОБА_2. та представник позивача Паншин С.С. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав
Судом першої інстанції встановлено, що 05.05.2016 на підставі рішення зборів власників ТОВ «ВЄХ-3000» №1 ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора ТОВ «ВЄХ-3000» за сумісництвом.
25.04.2016 рішення № 04/1 загальних зборів учасників ТОВ «ВЄХ-3000» визначено умови оплати праці генерального директора ТОВ «ВЄХ-3000» та встановлено розмір посадового окладу у 6 000 грн за один повний календарний місяць при умові, якщо це основне місце роботи особи, яка займає посаду генерального директора підприємства. Штатним розписом, передбачено, що особі, яка займає посаду генерального директора та працює за сумісництвом встановлюється 0,25 розміру посадового окладу тобто місячний фонд заробітної плати.
Повноваження генерального директора визначені статтею 9 Статуту ТОВ «ВЄХ-3000». Виконавчим органом товариства, який забезпечує поточне керівництво діяльністю товариства є дирекція. До складу дирекції входять фінансовий директор, комерційний директор, виконавчий директор, очолює вищий виконавчий орган - генеральний директор. Проте штатним розписом не передбачено посад фінансового директора, комерційного директора та виконавчого директора, а тому все поточне керівництво діяльністю підприємства покладено на генерального директора.
Після звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора підприємства на посаду генерального директора ТОВ «ВЄХ-3000» призначено Рудкова О.А .
За дорученням загальних зборів учасників ТОВ «ВЄХ-3000» від 29.08.2016, та на підставі наказу від 13.09.2016 № 03вн «Про створення комісії щодо перевірки наявності документів та майна підприємства», створено відповідну комісію.
Згідно проведеної роботи комісією складено акт від 20.10.2016, та встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ «ВЄХ-3000» своїми неправомірними діями наніс пряму дійсну шкоду товариству у сумі 168 510,16 грн. А саме, ОСОБА_1 зняті з розрахункового рахунку підприємства готівкові кошти у сумі 164 861,00 грн, проте будь-які документи щодо використання цих коштів відсутні. Комісією також встановлено відсутність закупленого у третіх осіб ТОВ «ВЄХ-3000» спецодягу на суму 3 649,16грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно висновку акту комісії відповідачем було зняті кошти з розрахункового рахунку підприємствата не надано доказів використання таких коштів в інтересах підприємства, а тому відповідно до ст. 1166 ЦК України відповідач має відшкодувати шкоду, завдану позивачу.
Колегія суддів не може погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача збитки, які завдані підприємству неналежним виконанням відповідачем обов'язків генерального директора, з урахуванням того, що дії відповідача мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Питання матеріальної відповідальності працівників врегульовано ст. 130-138 КЗпП України.
Коли певні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством застосування загальних норм можливе лише в частині, яка не врегульована нормами спеціального законодавства.
Суд не звернув уваги на обгрунтування позовних вимог та заяву про уточнення позовних вимог, у яких позивач вказував на те, що між сторонами склалися трудові правовідносини, а не деліктні, та помилково застосував ст.1166 ЦК України, яка не регулює спірні правовідносини.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права рішення суду підлягає скасуванню.
Розглядаючи спір по суті колегія суддів виходить з наступного.
За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Статтею 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Вказана стаття Закону перелічує юридичні факти, сукупність яких дає працедавцю право притягти працівника до матеріальної відповідальності. Таких юридичних фактів чотири: порушення працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням і шкодою та вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.
Повна матеріальна відповідальність працівників - це покладення на працівника обов'язку повністю відшкодувати заподіяну підприємству пряму дійсну шкоду без будь - яких обмежень. Матеріальна відповідальність в межах середнього місячного заробітку застосовується як загальне правило. Повна матеріальна відповідальність застосовується у випадках, передбачених законодавством. Випадки повної матеріальної відповідальності визначені у ст. 134 КЗпП України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 цієї статті працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Позивач просив стягнути з відповідача повний розмір спричиненої товариству шкоди, посилаючись на те, що така шкода заподіяна діями відповідача, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Відповідно до п. 3 ст. 134 КЗпП України працівник несе повну матеріальну відповідальність не тільки у випадках, коли щодо нього винесено обвинувальний вирок, але і тоді, коли наявність складу злочину в його діях установлено слідчими органами (притягнення до кримінальної відповідальності з наступним припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, яка виключає кримінальну відповідальність).
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження обставин про те, що дії відповідача, якими спричинено шкоду підприємству, мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку позивач має надати докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального провадження.
Проте такі докази позивачем не надано.
У цивільному провадженні суд самостійно не вправі встановлювати у діях особи склад кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про відшкодування шкоди, завданої діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку суд оцінює докази, якими встановлено такі обставини та докази щодо розмір завданої шкоди.
Оскільки позивачем не надано будь - яких доказів про те, що шкода завдана діями відповідача, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У п. 9 роз'яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками, на які посилається позивач у позовній заяві, зазначено що при винесенні виправдувального вироку (закритті провадження у кримінальній справі) за відсутністю складу злочину суд, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, вправі з інших передбачених законом підстав задовольнити позов у межах повного розміру заподіяної працівником шкоди.
Разом з тим, будь - які інші підстави для покладення на відповідача відповідальності за шкоду, завдану товариству позивач не зазначав та докази на їх підтвердження не надавав.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕХ -3000» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 30.09.2020.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик