29 вересня 2020 року м. Київ
Унікальний номер справи № 757/52341/19-ц
Апеляційне провадження 22-ц/824/11489/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
при секретарі Гойденко Д.В.
сторони
позивачі ОСОБА_1
ОСОБА_2
відповідач ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану через представника ОСОБА_4 , на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання привести до первинного стану житловий будинок шляхом демонтажу самовільно побудованої реконструкції,
у жовтні 2019 року ОСОБА_1 , який діє на підставі довіреності від імені власниці квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просив зобов'язати відповідача за власний рахунок привести у первинний технічний стан фасад будинку АДРЕСА_2 шляхом демонтажу самовільно влаштованої реконструкції прибудови до першого поверху до квартир № 41, № 5-6 .
22.01.2020ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити ОСОБА_3 , користуватись додатковими конструкціями, передавати у користування третім особам, у тому числі на підставі цивільно-правових угод, усних домовленостей тощо, додаткові конструкції, накласти арешт на додаткові конструкції (прибудови до першого поверху) до квартири АДРЕСА_1 до закінчення розгляду справи. Заборонити ОСОБА_3 , втручатись у несучі конструкції за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.01.2020 заяву задоволено частково. Заборонено ОСОБА_3 користуватись додатковими конструкціями (прибудовами до першого поверху) в частині, що порушують права власника квартири АДРЕСА_1 до закінчення розгляду справи. Заборонено ОСОБА_3 передавати у користування третім особам, у тому числі на підставі цивільно-правових угод, усних домовленостей тощо, додаткові конструкції (прибудови до першого поверху) в частині, що порушують права власника квартири АДРЕСА_1 до закінчення розгляду справи. Заборонено ОСОБА_3 втручатись у несучі конструкції за адресою: АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_3 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з'ясування обставин справи та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. А саме суд першої інстанції не пересвідчився у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду. Суд не врахував, що позивач не є і ніколи не був власником квартири № 41 , а тому жодні його права не порушено. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта майна, власником квартири є саме вона, а вже з 07.11.2018 власником квартири значиться ОСОБА_5 , яка набула майно незаконним шляхом та стосовно цього факту ведеться досудове розслідування. За вказаних обставин вважає, що між сторонами відсутній спір. Звертаючись з заявою про забезпечення позову позивач посилається, що експлуатація незаконного об'єкту може призвести до незворотних процесів руйнації будинку, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставини не надав, як і не надав доказів про те, що реконструкція стосувалась несучих конструкцій будівлі. Суд не врахував, що вона отримала всі необхідні дозволи і погодження на проведення реконструкції, а скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації не може вважатись, що конструкція є небезпечною, оскільки, підставою скасування такої декларації став факт, що будинок вважають пам'ятником архітектури. Суд не звернув уваги, що предметом позову є приведення до первинного стану житлового будинку шляхом демонтажу конструкції, а у заяві про забезпечення позову ставить вимоги про заборону використовувати конструкцію, що не є співмірність позовним вимогам. Спірні конструкції відносяться до квартири № 4 , в якій знаходиться ТОВ «Адвайссервіс», а тому заборона використовувати спірні конструкції фактично припинить роботу юридичної особи. Заборона користуватися майно призводить до збитків, проте суд не застосував заходи зустрічного забезпечення.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, інші учасники справи причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Позивач у заяві про забезпечення позову просив забезпечити позов шляхом заборони відповідачці користуватись додатковими конструкціями до квартири АДРЕСА_1 , заборонити передавати ці приміщення у користування третім особам, накласти арешт на ці додаткові конструкції та заборонити відповідачці втручатись у несучі конструкції.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Суд забезпечив позов, заборонивши ОСОБА_3 користуватись додатковими конструкціями в частині, що порушують права власника квартири АДРЕСА_1 . Разом з тим суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в своїх інтересах, а не інтересах власника квартири АДРЕСА_1 , якою є ОСОБА_5 . Відтак забезпечуючи позов суд першої інстанції не пересвідчився в тому чи дійсно виник спір саме між сторонами у даній справі. З наданих матеріалів не вбачається, що власник квартири ОСОБА_5 взагалі залучена до участі у справі, натомість суд забезпечив позов в частині, що порушують права власника квартири 41 .
Крім того, у позовній заяві позивач просив зобов'язати відповідачку привести у первинний технічний стан фасад будинку АДРЕСА_2 шляхом демонтажу самовільно влаштованої реконструкції прибудови до першого поверху до квартир № 41 , № 5-6 . Виходячи з предмету спору підлягають з'ясуванню такі обставини: які права позивача порушені влаштуванням прибудови та законність дій відповідача при спорудженні такої прибудови.
Заборона користування прибудовою на період розгляду справи ніяким чином не впливає на виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому такий вид забезпечення позову не є співмірним до позовних вимог.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2019 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про забезпечення позову з посиланням на те, що заявник не довів, що користування додатковими конструкціями якимось чином може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Дана ухвала є чинною.
До заяви про забезпечення позову від 22.01.2020 будь - яких інших доказів, які б не були предметом розгляду при вирішенні питання про забезпечення позову за заявою від 03.10.2019 не додано.
Крім того, відповідно до ухвали суду від 11.02.2020 об'єднано в одне провадження позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання припинити дії, що порушують право та позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання привести у первинний технічний стан фасад будинку шляхом демонтажу самовільно влаштованої реконструкції прибудови.
За заявою ОСОБА_2 ухвалою суду від 13.11.2018 забезпечено позов та заборонено ОСОБА_3 вчиняти будь - які дії, пов'язані з реконструкцією, переобладнанням, переплануванням квартир № 5 та № 6 по АДРЕСА_3 . Дана ухвала є чинною, відтак повторне забезпечення позову у такий же спосіб не відповідає вимогам закону.
Тому ухвала суду і в частині забезпечення позову щодо заборони відповідачці втручатись у несучі конструкції за адресою: АДРЕСА_2 не може залишатися в силі, оскільки така заборона уже здійснена відповідно до ухвали суду від 12.11.2018.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2020 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду лише з підстав, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 29.09.2020.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик