Справа № 756/6058/20
Провадження № 33/824/3754/2020
Головуючий в суді першої інстанції: Диба О.В.
Доповідач: Трясун Ю.Р.
21 вересня 2020 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу захисника Борта Павла Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Борта П.С.
Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, 06 травня 2020 року близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_1 у м. Києві по вул. Вишгородській, 56/1 керував автомобілем «ВАЗ» з державним номерним знаком НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Борта П.С. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року та закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Одночасно захисник заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк пропущено із поважних причин.
Захисник зазначає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд складеного відносно нього адміністративного матеріалу, відтак не був присутній під час розгляду справи, копію оскаржуваного рішення отримав вже після сплину строку на оскарження, відтак строк на апеляційне оскарження постанови пропущено з поважних причин.
В доводах апеляційної скарги захисник вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Апелянт пояснює, що оскільки ОСОБА_1 не був особою, яка керує транспортним засобом, відтак він не був зобов'язаний проходити медичний огляд на стан сп'яніння.
Щодо подій, які передували складанню відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, то захисник зазначає, що ОСОБА_1 06 травня 2020 року приблизно о 21 год. 00 хв. під'їхав до буд. 56/1, що по вул. Вишгородській в м. Києві для того, щоб зустріти свою цивільну дружину, однак оскільки вона затримувалась, то ОСОБА_1 вимкнувши двигун автомобіля, віддав ключі дружині та пішов трохи випити, після чого повернувся в машину, слухав радіо та зателефонував знайомому ОСОБА_4 , щоб той під'їхав та забрав його з дружиною та завіз додому. Саме в цей час до нього підійшли працівники поліції та почали звинувачувати ОСОБА_1 в тому, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі захисник Борт П.С. вказує, що в матеріалах справи відсутні відомості про свідків, які б засвідчили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а наявні в матеріалах показання стосуються лише відмови від проходження огляду, в той час як ОСОБА_1 не повинен був проходити огляд.
Також, як зазначає апелянт в апеляційній скарзі, судом першої інстанції було порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки його не було належним чином повідомлено про розгляд відносно нього адміністративного матеріалу, відтак він був позбавлений можливості надати свої пояснення, заявити клопотання про виклик та допит свідків.
Захисник також звертає увагу на те, що судом було порушено вимоги ст. 33 КУпАП, яка передбачає врахування характеризуючи даних особи при призначенні покарання.
Дослідивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин.
Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення у них відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 копії судового рішення, ухваленого 28 липня 2020 року за його відсутності.
З урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, апеляційний суд вважає, що апелянт пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Борта П.С., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону.
В доводах апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі та участі ОСОБА_1 , чим порушив право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на надання пояснень, що призвело до неповного та поверхневого розгляду справи.
Апеляційний суд вважає зазначені доводи необґрунтованими та зазначає, що та обставина, що справу було розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може бути визнана безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на наступне.
У рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції після надходження справи до суду двічі призначав дату судового засідання, однак ОСОБА_1 на жодне судове засідання не з'явився, при цьому судові повістки були направлені на адресу, яку повідомив ОСОБА_1 працівникам поліції при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, однак повістки повернулись до суду за терміном зберігання.
Відтак, судом першої інстанції в повному обсязі вживались заходи для забезпечення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак ОСОБА_1 правом бути присутнім під час розгляду справи не скористався, тому суд вірно на підставі ст. 268 КУпАП розглянув справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Оскаржуючи судове рішення, апелянт також зазначає про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а лише перебував у ньому. Однак зазначене не відповідає дійсності.
Для перевірки вказаних обставин судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції із якого вбачається, що ОСОБА_1 працівник поліції повідомляє суть вчиненого ним правопорушення, а саме керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, при цьому будь - яких зауважень чи заперечень щодо того, що він не керував транспортним засобом ОСОБА_1 не зазначає.
В той же час, із відеозапису вбачається, що автомобіль ОСОБА_1 знаходиться на зустрічній смузі руху, при цьому будь - яких інших осіб, які могли б бути водієм чи іншими пасажирами вказаного транспортного засобу на відеозаписі не зафіксовано.
Крім того із дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на пропозицію пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» погодився, та лише після трьох невдалих спроб ОСОБА_1 здійснити видих у пристрій «Драгер», працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі у лікаря - нарколога, однак на цю пропозицію ОСОБА_1 відмовився.
Отже, цими доказами спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння була обґрунтованою.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, в присутності двох свідків, як того і вимагають вимоги КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до яких ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду.
Щодо доводів апелянта про те, що письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не давали показання в судовому засіданні під присягою, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого можуть бути будь-які фактичні дані щодо адміністративного правопорушення, що містяться в поясненнях потерпілих, свідків. КУпАП не обмежує суд в питанні оцінки доказів, зокрема таких, які містяться в письмових поясненнях свідків.
Так, суд першої інстанції приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 дослідив докази, які наявні в матеріалах справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків та відеозапис з нагрудної камери працівника поліції.
Вказані докази не містять розбіжностей та неточностей, відтак у допиті свідків не було потреби, при цьому будь яких клопотань про виклик та допит свідків стороною захисту до суду направлено не було.
Крім того доказів, які б спростовували письмові показання свідків стороною захисту не надано, відтак відсутні підстави вважати, що відомості викладені у них не відповідають дійсності.
Також апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутні відомості про свідків, які б засвідчили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Так, відповідно до п. 6 Розділу 2 Інструкції, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Положеннями ч. 2 ст. 266 КУпАП також передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Таким чином, закон вимагає обов'язкової присутності свідків лише під час процедури проходження огляду на місці зупинки або відмову від проходження такого огляду.
Факт керування транспортним засобом встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні ст. 251 КУпАП є доказами.
Щодо доводів апелянта про необґрунтованість призначення адміністративного стягнення та недотримання судом першої інстанції вимог ст. 33 КУпАП, то апеляційний суд вважає, що вимоги вказаної статті судом дотримані.
Так, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає виключно накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таким чином, місце роботи чи сімейний стан порушника, про які зазначає апелянт, не впливають на розмір стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки більш м'якого чи суворішого покарання ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено.
Крім того апеляційний суд зазначає, що Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено накладення стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією відповідної статті, чи її частини.
В суді апеляційної інстанції захисник заявив клопотання про визнання недопустимим доказом досліджений апеляційним судом відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, мотивуючи це тим, що вказаний диск не містить цифрового підпису уповноваженої на його запис.
Вказані доводи апеляційний суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки чинним Кодексом України про адміністративне правопорушення та Інструкцією не передбачено таких вимог.
Крім того, ОСОБА_1 не заперечує тих відомостей які зафіксовані на диску за його участі, відтак відсутні будь - які підстави вважати наявний в матеріалах справи диск з відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції недопустимим доказом.
За клопотанням сторони захисту судом апеляційної інстанції допитаний свідок ОСОБА_4 , який повідомив, що ОСОБА_1 йому телефонував та просив приїхати та забрати його з дружиною та відвезти їх додому. Зазначив, що до місця їхав близько 40 хвилин, а коли приїхав на місце, то машина вже була евакуйована, самої події свідок не бачив.
Щодо вказаних пояснень свідка ОСОБА_4 , то апеляційний суд не бере їх до уваги, оскільки вони жодним чином не спростовують та не підтверджують вину ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану алкогольного сп'яніння.
Отже, відмова водія від проходження відповідно до п. 2.5 ПДР України огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Не виконавши це, він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, а викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу захисника Борта П.С. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 28 липня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун