29 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/766/20 пров. № А/857/8683/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року в справі №460/766/20 (суддя Дудар О.М., м. Рівне) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
У лютому 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі - відповідач), в якому просив: а) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 10.08.1995 по 05.09.1995, з 20.06.2002 по 28.10.2002, з 03.08.2016 по 01.11.2019 та здійсненні перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01.12.2019;
б) зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 10.08.1995 по 05.09.1995, з 20.06.2002 по 28.10.2002, з 03.08.2016 по 01.11.2019 та здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01.12.2019.
Рішенням від 13 березня 2020 року Рівненський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 14.08.1995 по 05.09.1995 та з 20.06.2002 по 28.10.2002.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 14.08.1995 по 05.09.1995 та з 20.06.2002 по 28.10.2002 на посаді інженера у ВП “Рівненська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом”.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 560, 53 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував доводи відповідача, що період роботи позивача з 14.08.1995 по 05.09.1995 не зараховано до пільгового стажу, оскільки уточнюючою довідкою №55 від 30.01.2017, виданою ВП «Рівненська атомна електростанція», підтверджено роботу в шкідливих умовах праці саме з 06.09.1995.
Як зазначено чинним законодавством, вказує апелянт, однією з основних підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є надання уточнюючої довідки з необхідними реквізитами, що повинна відповідати первинним документам, як підтвердження того, що особа була зайнята в шкідливих умовах праці та підприємство буде відшкодовувати витрати пільгових пенсій органам Пенсійного фонду.
Крім того, приймаючи рішення у справі судом не враховано, що для зарахування періоду роботи позивача з 20.06.2002 по 28.10.2002 до пільгового стажу необхідна атестація робочого місця за цей період і яка є однією з основних умов для призначення пенсії на пільгових умовах.
Атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві ВП РАЕС вперше проводилася в 1997 році відповідно до наказу №1377 від 20.06.1997. Наступною атестацією робочих місць за умовами праці (наказ від 29.10.2002 №3251 про результати атестації робочих місць за умовами праці) працівникам підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення.
Оскільки атестація на підприємстві своєчасно проведена не була, тобто до 20.06.2002, а до пільгового стажу з 21.08.1992 зараховується лише робота за умови атестації робочого місця, то період роботи позивача з 20.06.2002 по 28.10.2002 не зараховано до пільгового стажу.
Також апелянт не погоджується зі стягненням з нього на користь позивача судового збору тих підстав, що суд не врахував майновий стан пенсійного органу.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи викликалися в судове засідання, проте у зв'язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що з 08.12.2016 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку.
На момент призначення пенсії загальний трудовий стаж позивача становив 30 років 6 місяців 27 днів, із них стаж роботи за Списком №1 - 20 років 6 місяців 20 днів, що підтверджується протоколом від 11.04.2017 №355 (а.с.40).
Згідно з останнім розрахунком від 31.01.2020 загальний трудовий стаж позивача становить 55 років 7 місяців 27 днів, з них стаж роботи за Списком №1 - 23 роки 1 місяць 21 день. Загальний розмір пенсії становить 11907,45грн (а.с.75).
На звернення ОСОБА_1 щодо пенсійного забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 26.11.2019 №В-3483/07.1-59 повідомило позивача про те, що з 08.12.2016 останньому призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку як особі, яка відпрацювала повний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1. Для обчислення пенсії за віком при призначенні пенсії враховано стаж 50 років 6 місяців 27 днів (30 років 6 місяців 27 днів + 20 років - за кожний повний рік роботи за Списком №1). З 01.04.2019 автоматизованим способом було проведено перерахунок пенсії з додаванням страхового стажу за періоди роботи після призначення пенсії (з 01.02.2017 по 28.02.2019, всього 2 роки) з урахуванням заробітної плати, з якої обчислена пенсія. Зауважено, що відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи, перерахунок пенсії особам, які після призначення (попереднього перерахунку) працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 проводиться за заявами та додатково наданою уточнюючою довідкою. З метою зарахування до страхового стажу періоду роботи за Списком №1 після призначення пенсії (з 01.02.2017 по 28.02.2019) позивачу необхідно звернутися до Вараського відділу обслуговування громадян із заявою та уточнюючою довідкою (а.а.с.21-23).
30.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про перерахунок пенсії. Заява прийнята відповідачем 30.01.2020 та зареєстрована за №409 (а.с.76).
На підставі зазначеної заяви відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.02.2020 (а.с.75).
Не погоджуючись із розрахунком пільгового стажу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що пенсійний орган неправомірно не зарахував позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 14.08.1995 по 05.09.1995 та з 20.06.2002 по 28.10.2002, оскільки в дані період він працював на посадах, віднесених до Списку №1, що підтверджується належними та допустимими доказами.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Трудова книжка відповідно до приписів ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 року №637 (надалі - Порядок №637).
Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, або неточностей у її заповненні.
Зі змісту заявленого позову колегія суддів вбачає, що спір виник щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 10.08.1995 по 05.09.1995, з 20.06.2002 по 28.10.2002, з 03.08.2016 по 01.11.2019 та здійснення перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01.12.2019;
У дослідженій судом першої інстанції трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 містяться такі записи про періоди роботи, щодо яких виник спір:
- 14.08.1995 - прийнятий на Рівненську АЗС в лабораторію металів, група експлуатації дистанційних і автоматичних засобів - інженером третьої категорії;
- 01.01.1998 - переведений в управління технічного і експлуатаційного контролю, в центр автоматичних дистанційних систем контролю, в групу збору даних і аналізу результатів контролю - інженером з аналізу результатів контролю металу другої категорії;
- 03.02.2003 - присвоєна перша категорія інженера дефектоскопіста;
- 01.12.2004 - у зв'язку з реорганізацією підприємства переведено в службу контролю металу у відділ автоматизованих дистанційних систем контролю інженером - дефектоскопістом;
- 21.04.2010 - переведений в тій же службі в лабораторію експлуатації та обслуговування (група електронних систем) інженером-еклектроніком першої категорії.
При цьому колегія суддів вбачає, що записи у трудовій книжці не містять виправлень, наявні печатки підприємств та установ, наявні підписи посадових осіб, наявна необхідна інформація про працівника, наявні відомості про роботу, відомості про прийняті документи - дати, номери тощо. Записи є зрозумілими та послідовними.
До того ж, матеріали справи містять ряд довідок, виданих роботодавцем позивача, якими підтверджуються відповідні періоди роботи в шкідливих умовах праці.
Так, згідно з наказом Рівненської атомної електростанції від 20.06.1997 “Про результати атестації робочих місць”, наказу ВП “Рівненська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” від 29.10.2002 №3251 “Про результати атестації робочих місць”, наказом ВП “Рівненська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” від 17.11.2003 №4836 “Про надання додаткової відпустки та Перелік професій і посад на пільгове пенсійне забезпечення”, наказом ВП “Рівненська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” від 08.09.2008 №1449 “Про результати атестації робочих місць за умовами праці служби контролю металу”, наказом ВП “Рівненська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” від 06.09.2013 №1588 “Про результати атестації робочих місць за умовами праці служби контролю металу” посади, на яких працював позивач, за результатами атестації були визнані такими, що відносяться до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що надають право на отримання пенсії на пільгових умовах (а.а.с. 48-73).
Відповідно до довідки, виданої ВП “Рівненська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” від 30.01.2017 №55 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював повний робочий день, повну робочу неділю на підприємстві, в цехах, на посадах, передбачених списком №1, 2 у період з 06.09.1995 по 31.12.1997 - інженером ІІІ категорії, з 01.01.1998 по 02.02.2003 - інженером з аналізу результатів контролю металу ІІ категорії, з 03.02.2003 по 30.11.2004, з 01.12.2004 по 20.04.2010 - інженером дефектоскопістом І категорії, з 21.04.2010 по 02.08.2016 інженером - електроніком І категорії (а.с.47).
Згідно з довідкою, виданою ВП “Рівненська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом” від 30.01.2020 №76 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював повний робочий день, повну робочу неділю на підприємстві, в цехах, на посадах, передбачених списком №1 у період з 01.08.2016 по 30.01.2020 - інженером електроніком І категорії (а.с.77).
Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що трудова книжка позивача містить необхідні дані, які підтверджують факт роботи позивача з повним робочим днем інженером ІІІ категорії у період з 14.08.1995 по 05.09.1995, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників - Список №1.
Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 30.01.2017 №55 підтверджено факт роботи у шкідливих умовах праці з 06.09.1995 по 31.12.1997 за такою ж посадою.
Доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці та доказів, які б підтверджували невиконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірний період відповідачем до суду не надано.
Виходячи з наведеного, колегія судді визнає правильними та обґрунтованими доводи суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах, вказаний період роботи позивача на посаді інженера ІІІ категорії.
При цьому, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на вказану вище довідку №55 від 30.01.2017, яка підтверджує факт роботи позивача у шкідливих умовах лише з 06.09.1995, а не з 14.08.1995, оскільки останній запис - 14.08.1995 міститься в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж особи, натомість довідка відповідно до постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 року №637 (надалі - Порядок №637) приймається для підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи (п. 3 Порядку).
Також мотивованими є висновки суду першої інстанції щодо зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002, який не зараховано відповідачем у зв'язку з несвоєчасним проведенням атестації робочого місця.
На вказані обставини відповідач покликається і в апеляційній скарзі.
Проте, як правильно вказав суд першої інстанції, проаналізувавши норми КЗпП, Закону України «Про охорону праці», Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМ України від 01.08.1992 №442, основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19), враховується судом при вирішенні даної справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, висновок органу Пенсійного фонду про незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 за професією інженер у зв'язку з непроведенням/невчасним проведенням його роботодавцем атестації робочих місць за посадою, на якій працював позивач, є помилковим.
Крім того, при ухваленні судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог враховано, що професія, за якою працював позивач у спірний період, а саме -інженера (фахівця, постійно зайнятого в експлуатації, ремонті та налагодженні технологічного обладнання, вентиляції, систем управління, приладів технологічного і радіаційного контролю) належить до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 (з 26.01.1991 - постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991, з 11.03.1994 - постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, з 16.01.2003 - постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, з 03.08.2016 - постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461).
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731) затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Згідно з пунктом 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для встановлення фактичних обставин справи та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 14.08.1995 по 05.09.1995 та з 20.06.2002 по 28.10.2002, а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 14.08.1995 по 05.09.1995 та з 20.06.2002 по 28.10.2002 на посаді інженера у ВП “Рівненська АЕС” ДП НАЕК “Енергоатом”.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не свідчать про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року в справі №460/766/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 08.10.2020.