29 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/955/20 пров. № А/857/8927/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року в справі №300/955/20 (суддя Микитин Н.М., м. Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в якому просив: а) визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання публічної інформації за запитом від 16.04.2020;
б) визнати протиправною бездіяльність щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;
в) зобов'язати розглянути запит від 16.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Івано-Франківськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування;
г) визнати порушення відповідачем щодо ОСОБА_1 - ч. 1 ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рішенням від 17 липня 2020 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, зокрема, тому, що запит позивача про надання публічної інформації відповідач отримав 21.04.2020, та не надав відповіді впродовж 5 робочих днів з дня отримання запиту.
При цьому, з покликанням на ч.2 ст.77 КАС України, яка встановлює обов'язок відповідача доказувати правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності, апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги аргументи позивача щодо відсутності доказів направлення відповідачем відповіді на поданий запит.
Так, створення відповіді в системі діловодства Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та направлення відповіді не є тотожними поняттями.
Крім того, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 №270, належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Натомість у матеріалах справи такі докази відсутні.
Таким чином, відповідач порушив право позивача на доступ до публічної інформації, яке включає в себе не лише право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Учасники справи викликалися в судове засідання, проте у зв'язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з інформаційним запитом від 16.04.2020 про отримання публічної інформації, у якому з посиланням на статі 5, 6, 13, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" просив надати інформацію стосовно наявності на території міста Івано-Франківськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування (а. с.7).
Згідно з інформацією про відстеження відправлення Укрпошти, лист від позивача вручено представнику за довіреністю 21.04.2020 о 19:59 (а. с.8).
Однак, відповідно до відбитку штампу реєстрації вхідної кореспонденції, запит зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 22.04.2020 о 14:06 год (а.с.41).
Листом від 24.04.2020 за № № ІЗ/106-20 відповідач надав відповідь на запит позивача та повідомив про відсутність у розпорядженні Виконкому запитуваної заявником інформації у зв'язку з відсутністю проведення суцільної інвентаризації земель на території Івано-Франківської міської ради. При цьому проінформовано про можливість пошуку вільних земельних ділянок самостійно за допомогою публічної кадастрової карти за електронною адресою: https://map.land.gov.ua/kadastrova-karta чи правом скористатись послугами ліцензованої проектної землевпорядної організації (а.с.42).
Як вбачається з реєстру №1 на рекомендовану (просту) кореспонденцію, відправлену поштою, з відміткою (печаткою) відділення зв'язку про його прийняття, вищенаведений лист під порядковим номером 15 відправлено запитувачу інформації в день реєстрації - 24.04.2020 (а. с. 44).
Вважаючи що відповідачем порушено норми Закону України "Про доступ до публічної інформації", позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем було дотримано вимоги норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме - вчасно розглянуто (протягом 5 робочих днів) та надано відповідь на вказаний запит, що підтверджується належними доказами.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939).
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (ст. 1 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2939 доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
За змістом вимог ч. 1-4 ст. 19 Закону № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запит може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Розпорядниками інформації є суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (ч. 1 ст. 13 Закону № 2939).
Нормою ч.4 ст. 13 Закону № 2939 визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Згідно з частинами 1, 4 статті 20 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що будь-яка особа має право звернутися із запитом на інформацію до розпорядника інформації у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача, а розпорядник повинен надати відповідь на запит не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.
Проте норми Закону №2939-VІ та інших нормативно-правових актів не визначають порядку направлення відповіді на запит - простою чи рекомендованою кореспонденцією, а тільки встановлюють строки, протягом яких така відповідь повинна бути надана.
Як розтлумачив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. При вирішенні питання, в який момент часу цей обов'язок вважається виконаним у разі пересилання відповіді на запит поштою, суди повинні за аналогією застосовувати положення ч. 9 ст. 103 КАС України (ст. 120 КАС України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за яким під таким моментом мається на увазі здача документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку. Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв'язку про його прийняття (п. 66 Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою КМУ від 05.03.2009 року № 270).
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас, на підставі ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджується, що запит ОСОБА_1 від 16.04.2020 на отримання публічної інформації стосовно наявності на території міста Івано-Франківськ вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд з місцями (орієнтирами) розташування, зареєстровано відповідачем (згідно з відбитком штампу реєстрації вхідної кореспонденції) 22.04.2020 о 14:06 з врахуванням п. 161 Інструкції з діловодства, затвердженої рішенням виконавчого комітету міської ради від 15.12.2016 №872, оскільки такий надійшов на адресу виконавчого комітету 21.04.2020 поза межами робочого часу, а саме - о 19:59 год.
У матеріалах справи є відповідь на запит на отримання публічної інформації № ІЗ/106-20 від 24.04.2020, а також скріншот системи електронного документообігу (СЕД) виконавчого комітету міської ради, яким також підтверджується наявність такої (а.с.43).
Колегія суддів погоджується з апелянтом, що створення відповіді в системі діловодства Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та направлення відповіді не є тотожними поняттями.
Проте, відповідач надав копію реєстру №1 на рекомендовану (просту) кореспонденцію відправлену поштою, з відміткою (печаткою) відділення зв'язку про його прийняття, з якого вбачається, що даний лист за №ІЗ/106-20 відправлено запитувачу інформації за адресою: вул. Садова, 119, м. Бахмут Донецької області в день реєстрації - 24.04.2020.
На переконання колегії суддів, з врахуванням положень до п.66 Правил надання послуг поштового зв'язку, затв. постановою КМУ від 05.03.2009 року № 270, вказана вище копія реєстру є належним доказом направлення позивачу відповіді на поданий ним запит, та свідчить про відсутність бездіяльності в діях позивача.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем було дотримано вимоги норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме - вчасно розглянуто (протягом 5 робочих днів) та надано відповідь на запит ОСОБА_1 , що підтверджується належними доказами. В
Доказів протилежного суду не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року в справі №300/955/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 08.10.2020.