30 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003869 пров. № А/857/9405/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Марцинковської О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (суддя - Гавдик З.В., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 15.06.2020 року),
в адміністративній справі №1.380.2019.003869 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби,
про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови,
встановив:
У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Львівської митниці ДФС (правонаступником якої є Галицька митниця Держмитслужби), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000238/2 від 25.04.2019 року; 2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00624 від 25.04.2019 року.
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року в задоволенні позову - відмовлено повністю.
З рішенням суду першої інстанції від 03.06.2020 року не погодилася позивач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості позивачем було подано митному органу разом з митною декларацією рахунок (інвойс) №4000439 від 21.03.2019 року, відповідно до якого за вказаний автомобіль було сплачено готівкою 4250 євро, в тому числі був сплачений авансовий платіж в сумі 1000 євро 20.03.2019 року, митну експортну декларацію №MRN: 19NLJTIKTGA3PBWD52 від 21.03.2019 року, де була зазначена митна вартість вказаного автомобіля 4250 євро. В митного органу була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу, оскільки рахунок (інвойс) №4000439 від 21.03.2019 року та митна експортна декларація №MRN: 19NLJTIKTGA3PBWD52 від 21.03.2019 року, яка оформлялась митним органом 0432 під час вивезення вказаного автомобіля з території ФРН, містять всі відомості про продавця, його адресу та номер телефону, втім відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були. Отже, твердження відповідача про нібито відсутність документального підтвердження митної вартості та нібито неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу, є не більш ніж голослівними та безпідставними. Розрахунок за вказаний автомобіль проводився готівкою, а тому банківські платіжні документи є відсутні. Також, позивач не являється підприємцем та не веде бухгалтерського та податкового обліку, вказаний автомобіль був придбаний не для підприємницької діяльності та не у зв'язку з її провадженням, а тому бухгалтерські документи є також відсутні. Страхування вказаного автомобіля також не здійснювалось, а тому відповідно є відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Вказаний автомобіль був доставлений (ввезений) на митну територію України самостійно власними силами позивача через його представника ОСОБА_2 , а тому є відсутні будь-які транспортні (перевізні) документи, оскільки послугами перевізників та транспортних компаній позивач в даному випадку не користувався. Також, у контролюючого органу не має жодного доказу того, що він вживав яких-небудь заходів для застосування другорядних методів визначення митної вартості і що існують об'єктивні обставини, які свідчать про неможливість їх застосування, перед тим як застосувати резервний метод, а тому покликання відповідача на те, що вказані другорядні методи неможливо застосувати та відповідно неможливо визначити за ними митну вартість вказаного автомобіля є повністю нікчемними та формальними, при тому що з позивачем на рахунок цього відповідач жодних консультацій не проводив. Зазначене у сукупності не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм ч.2 ст.55 Митного кодексу України. Контролюючий орган на підставі аналізу всіх документів, наданих позивачем при здійсненні митного оформлення товару, мав можливість визначити митну вартість імпортованого автомобіля за ціною, визначеною позивачем, оскільки використані позивачем відомості, зокрема щодо ціни товару, підтверджені документально, визначені кількісно та достовірно, всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих позивачем до митного оформлення документах, тоді як, контролюючим органом, всупереч вимог статті 58 Митного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), було здійснено визначення митної вартості товару за резервним методом, без наявності встановлених положеннями чинного митного законодавства підстав для такого коригування. Крім цього, в підтвердження заявленої вартості автомобіля покликається на наявний у матеріалах справи висновок експертного дослідження № 9/36 від 14.05.2019 року, виконаний судовим експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Долинським С.М., відповідно до якого вартість нерозмитненого і незареєстрованого в Україні (що ввозиться на митну територію України) автомобіля «CITROEN GRAND С4 PICASSO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , тип кузова - універсал, рік виготовлення - 2015 p., модельний рік - 2015 p., об'єм двигуна 1997 см куб., потужність двигуна - 110,00 кВт, тип двигуна - дизель, повна маса 2250 кг, колісна формула 4x2, кількість сидячих місць включаючи водія 7, колір - білий, призначеного для використання по дорогах загального користування, станом на 18.04.2019 року становить 122024,48 грн., що за курсом 30,010665 грн./євро (станом на 25.04.2019 року) становить - 4066 євро, що є меншою сумою, ніж заявлена позивачем митна вартість - 4250 євро, відтак, вказує на те, що зазначеним висновком експертного дослідження ще раз підтверджується те, що позивачем була вірно та правильно заявлена митна вартість вказаного автомобіля в сумі 4250 євро.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 03.06.2020 року та прийняти постанову суду, якою позов задоволити повністю.
Відповідач Галицька митниця Держмитслужби подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 03.06.2020 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю Дмитріва Володимира Михайловича 21.03.2019 року придбала у Федеративній Республіці Німеччина легковий автомобіль марки CITROEN, модель С4 PICASSO, тип кузова універсал, рік виготовлення 2015, модельний рік 2015, дата першої реєстрації 28.05.2015 р., об'єм двигуна 1997 см куб., 110 Kw, тип двигуна - дизельний, повна маса 2250 кг, колісна формула 4x2, кількість сидячих місць включаючи водія 7, колір білий, призначений для використання по дорогах загального користування, номер кузова № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Частина І (Документ про допущення транспортного засобу до експлуатації) №NOH-K-0-080/19-00006 від 21.03.2019 року, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Частина II (Технічний паспорт) № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 34-45 Т.1).
Згідно митної декларації від 24.04.2019 року №UA209190/2019/034816 митну вартість цього легкового автомобіля «CITROEN С4 PICASSO» декларантом визначено за 1 методом в сумі 4250 євро, згідно рахунку (інвойсу) №4000439 від 21.03.2019 року (а.с. 213 Т.1).
24.04.2019 року о 16:15 год. відповідачем скерована вимога про необхідність подання додаткових документів, для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (тобто митним органом вимагалися документи, які не були подані та були обов'язковими до подання); 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с. 214 Т.1).
25.04.2019 року митним брокером ОСОБА_3 скеровано вимогу до митного органу, у якій зазначив, що додаткових документів, що підтверджують митну вартість надати не може. Просить визначити митну вартість на підставі поданих документів (а.с. 232 Т.1).
25.04.2019 року Львівською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000238/2, відповідно до п.30 якого скориговано вартість автомобіля «CITROEN С4 PICASSO» до 8500,00 євро (а.с. 219-120) Т.1).
В обґрунтування вказаного Рішення зазначено, що відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів та зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.05.2015 року №689 та постанови КМУ №1077 від 12.12.2018 року у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 8500,00 EUR. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались (ст.368 МКУ). Проведено консультації з декларантом згідно ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60) з причин відсутності в органу доходу і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (агалогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищенаведеного, митна вартість товару становитиме 8500,00 EUR. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначеної за результатами спрацювання АСАУР.
25.04.2019 року Львівською митницею ДФС винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00624, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA209190/019/034816 від 24.04.2019 року. Причиною відмови зазначено наступне: “Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45 МД (у зв'язку із коригуванням митної вартості товару №1 після прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2019/000238/2 від 09.07.2019). Декларантом порушено умови декларування передбачені п.1, п.8 ст.257 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012р. та наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа” від 30.05.2012р. №651) невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12, 45 ВМД, МКУ №4495- VI від 13.03.2012р., ст.54, п.6, п.п.1 (а.с. 215 Т.1).
Також встановлено, що згідно митної декларації від 26.04.2019 року №UA209190/2019/035162 митну вартість цього легкового автомобіля «CITROEN С4 PICASSO» декларантом визначено за 6 методом в сумі 8500 євро (у перерахунку 251673,77 грн.) (а.с. 217 Т.1).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, з врахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).
Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).
Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України).
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Отже, митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 19.02.2019р. (справа № 805/2713/16-а).
Крім цього, відповідно до ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч.ч. 1-3 ст.54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Матеріалами розглядуваної справи підтверджується, що під час митного оформлення на підтвердження ціни імпортованого товару позивачем подано рахунок №4000439 від 21.03.2019 року.
Із змісту цього Рахунку видно, що вартість розглядуваного автомобіля «CITROEN С4 PICASSO» становить 4250 євро, авансовий платіж в сумі 1000 євро внесено 20.03.2019 року (а.с. 40, 41 Т.1).
Колегія суддів враховує, що факт внесення авансового платежу в розмірі 1000 євро підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 19.03.2019 року та банківським валютним переказом від 20.03.2019 року (а.с. 5-6, 15-19 Т.2).
Водночас, факт сплати повної вартості автомобіля в розмір 4250 євро належними доказами не підтверджується.
Згідно з положеннями ч.1 ст.368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Однак, всупереч зазначеній нормі, прихідний касовий ордер, касовий чек чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися.
Як встановлено під час розгляду справи, Львівською митницею ДФС (правонаступником якої є Галицька митниця Держмитслужби) було повідомлено декларанта про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу шляхом подання визначеного переліку документів, разом з тим, такі подані не були.
Відтак, позивач в підтвердження заявленої вартості автомобіля не надав банківських платіжних документів щодо оплати за товар або чеків про оплату готівкою, а надані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого автомобіля, відтак відсутні будь-які документи про оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п.4 та п.5 ч.2 ст.53, ст.58, ст.368 МК України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Оскільки платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтверджені не були, основний метод застосуванню не підлягав.
Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
На момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були відсутні митні оформлення ідентичних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх фізичні характеристики, якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, що свідчить про неможливість застосування другорядного методу визначення митної вартості ціною договору щодо ідентичних товарів.
Також були відсутні митні оформлення подібних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, що свідчить про неможливість застосування другорядного методу визначення митної вартості ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Другорядний метод визначення митної вартості ціною договору на основі віднімання вартості щодо подібних товарів також не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою відповідно до ч. 2, 3 ст.62 МК України.
Другорядний метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до ст.63 МК України.
Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до п.2(а) ст.VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Згідно з п. 2(b) статті під "дійсною вартістю" повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.
Оскільки відповідачем послідовно застосовувались методи визначення митної вартості, однак таку визначити за жодним з них не вдалося, а тому відповідно до ст.64 МК України митна вартість на імпортований позивачем товар (автомобіль «CITROEN С4 PICASSO») обґрунтовано визначена з використанням резервного методу, за основу для якої застосовано інформацію щодо вартості транспортного засобу, обраховану згідно АСУАР на рівні 8500,00 євро.
Щодо твердження апелянта, що покупцем 20.03.2019 року через свого представника було сплачено продавцю готівкою авансовий платіж в сумі 1000 євро, а наступного дня зазначена угода була завершена, а саме покупцем через свого представника було внесено готівкою продавцю решту суми 3250 євро, слід вказати, що дана обставина не підтверджена жодними доказами. Більше того, апелянт сам зазначає, що продавцю було сплачено авансовий платіж в сумі 1000 євро, а так як, купівля здійснювалась через юридичну особу, згідно рахунок-фактури від 21.03.2019р. №4000439, то проведення усіх банківських операцій здійснюється через фінансову установу, яка володіє відповідною ліцензією на певний вид банківських послуг з обов'язковою видачею чеку.
Відповідно до рахунку-фактури позивачу було виставлено пропозицію №1000003 від 19.03.2019 року (даний документ не був долучений до митної декларації). На наступний день (20.03.2019 року) апелянтом була здійснена передоплата через банк, а отже, документ про здійснення авансованого платежу мав бути долучений до митної декларації на підтвердження митної вартості транспортного засобу. Однак, ані документи про сплату авансового платежу, ані про сплату повної вартості подані не були. Про неподання касових або товарних чеків щодо здійснення оплати вказано в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Що стосується доводів апелянта відносно того, що в органу доходів і зборів була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого транспортного засобу шляхом звернення до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості та встановлення автентичності документів, поданих митному органу, слід зазначити, що такі повноваження митного органу являються дискреційним правом суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
При цьому, колегія суддів враховує, що 24.04.2019 року Львівською митницею ДФС було скеровано декларанту вимогу про необхідність подання додаткових документів, для підтвердження митної вартості товару, із зазначенням переліку конкретних можливих документів (а.с. 214 Т.1). На цю вимогу представником декларанта 25.04.2019 року надано відповідь про те, що додаткових документів на підтвердження митної вартості надати не може і просить визначити митну вартість на підставі поданих документів (а.с. 232 Т.1).
У подальшому, за результатами коригування митної вартості товару (автомобіль «CITROEN С4 PICASSO») декларантом було подано до Львівської митниці ДФС митну декларацію від 26.04.2019 року №UA209190/2019/035162, де митну вартість цього легкового автомобіля визначено за 6 методом в сумі 8500 євро (у перерахунку 251673,77 грн.) (а.с. 217 Т.1).
Відносно покликання апелянта на висновок експертного дослідження №9/36 від 14.05.2019 року, слід вказати, що такий до митного оформлення не надавався, тому такий висновок не може бути використаний в оцінці правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товару.
З врахуванням встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Львівська митниця ДФС з дотриманням вимог МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених ст.ст.59-63 МК України, що свідчить про те, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті правомірно, тому підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущення порушень зі сторони декларанта (позивача) під час визначення митної вартості товару, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товару та картки відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року в адміністративній справі №1.380.2019.003869 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення та картки відмови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: В. В. Гуляк
Судді: Л. Я. Гудим
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови складено 08.10.2020 року